Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 31/11 Головуючий у 1 інстанції: Кухар С.В.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2011р. м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В.
суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Орендного підприємства Запорізьке бюро технічної інвентаризації про визнання приміщення житловим, визнання права власності на житловий будинок.
ВСТАНОВИЛА :
В серпні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Орендного підприємства Запорізьке бюро технічної інвентаризації про визнання приміщення житловим, визнання права власності на житловий будинок.
В позовній заяві зазначено, що позивачка на підставі договору купівлі-продажу №4211 від 07.12.2005 року придбала об’єкт нерухомого майна – гостинний будинок літ. Д-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В теперішній час позивач має на меті мешкати у зазначеному будинку постійно. Будинок має бетонний фундамент, цегляні стіни і не є тимчасовою спорудою.
Посилаючись на зазначене, просила суд визнати об’єкт нерухомого майна – гостинний будинок літ. Д-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1, житловим будинком і спонукати ОП ЗМБТІ зареєструвати за нею право власності на цей житловий будинок .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2006 року позов задоволено.
Визнано об’єкт нерухомого майна – гостинний будинок літ. Д-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1, житловим.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. Д-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов’язано ОП ЗМБТІ зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. Д-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Прокурор Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, допустити поворот виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2006 року, зобов’язати ОПЗМБТІ скасувати державну реєстрацію прав власності на будинок літ. Д-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 як на житловий.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Згідно до вимог ст. 213ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення,яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин справи,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.
У порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції постановив незаконне і необґрунтоване рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, визнаючи будинок Д-2 по АДРЕСА_1 житловим і визнаючи право власності на цей житловий будинок за ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того,що позивачка за договором купівлі- продажу від 07.12.2005 року придбала цей гостинний будинок літ Д-2, а також на ст. ст.6,150 ЖК України, 316,317,319,391,392 ЦК України.
Між тим з матеріалів справи видно,що право власності позивачки на гостинний будинок Д-2 ніким не порушено і не оспорюється.
Згідно до вимог ст.376 ЦК України житловий будинок,будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом,якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно до вимог ст.ст.24,29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на будівництво надається виконавчими органами місцевих рад,а дозвіл на виконання будівельних робіт - інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Із матеріалів справи і рішення суду вбачається,що у порушення зазначених вимог закону будинок,який суд визнав житловим, не був прийнятий у встановленому законом порядку до експлуатації як такий, дозвіл на будівництво або реконструкцію гостинного будинку виконавчими органами місцевого самоврядування не видавався , органи місцевого самоврядування до участі у справі не залучались, судом не перевірялось, чи дотримані при будівництві або реконструкції гостинного будинку загальні умови і вимоги будівельних норм і правил для житлових будинків.
Крім того,як видно із договору купівлі- продажу гостинного будинку Д-2 від 07.12.2005 року(а.с.7)а також інших матеріалів справи, цей будинок розташований на земельній ділянці площею18463 кв.м.,на якій також розташовані інші будівлі бази відпочинку „Волна”.
Визнаючи будинок житловим і право власності на такий будинок за позивачкою, суд не взяв до уваги те,що згідно із ст. ст.19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії,зокрема, землі житлової та громадської забудови, землі оздоровчого призначення,землі рекреаційного призначення та інше.Зміна цільового призначення землі провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування,які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, не з”ясував і не здійснив висновків про те, до якої категорії відноситься земельна ділянка, на якій здійснено самочинну перебудову гостинного будинку у житловий та чи не порушує вимог земельного законодавства використання землі даної категорії як землі житлової та громадської забудови.
Між тим із інформації інспекції Державного архітектурно- будівельного контролю у Запорізькій області №718-2032/5 від17.09.2010р.(а.с.23) вбачається,що гостинний будинок був прийнятий в експлуатацію в цілому по об”єкту №369 бази відпочинку „Волна” актом державної приймальної комісії від 20.04.2000р.
Згідно ДБН В.2.2-15-2995 „Житлові будинки.Основні положення” індивідуальний житловий будинок – це одноквартирний житловий будинок, що має прибудинкову ділянку.
Таким чином, визнавши гостинний будинок житловим, суд першої інстанції порушив права особи,якій належить земельна ділянка,змінивши її категорію і розширивши земельні права позивачки.
Оскільки судом першої інстанції порушені права органу місцевого самоврядування,який не був залучений до участі у справі,порушені вимоги матеріального і процесуального права,внаслідок чого постановлено незаконне і необґрунтоване рішення,це рішення підлягає скасуванню з постановою нового рішення,яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 належить відмовити.
Враховуючи,що на час розгляду судовою колегією даної справи апелянтом не надано суду відомостей про наявність реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 , підстав для здійснення повороту виконання рішення суду на підставі вимог ст. 380 ч.1 ЦПК України немає.
Керуючись ст. ст. 307,309ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2006 року по даній справі скасувати.
ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання приміщення житловим і визнання права власності на житловий будинок до Орендного підприємства ?апорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді