УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого – судді Британчука В.В.,
суддів Журавля О.О., Кепкал Л.І.,
з участю прокурора Гуменюк Л.М.,
захисника-адвоката ОСОБА_1,
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянула 22 грудня 2010 року у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2010 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживав за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, судимого:
- 4 червня 1999 року вироком Ленінградського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ч. 1 ст. 42 КК (в редакції 1960 року) на чотири роки позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 14 серпня 2001 року на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію» від 5 липня 2001 року;
- 20 грудня 2002 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК на
____________________________________________________________________
Справа 11а-2509 Вирок постановлено під головуванням судді Почупайло А.В.
Категорія: ч.2 ст.187 КК Доповідач у апеляційній інстанції: суддя Британчук В.В.
три роки шість місяців позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 6 січня 2006 року по відбуттю строку покарання;
- 21 грудня 2006 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК на один рік позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 23 жовтня 2007 року по відбуттю строку покарання,
? за ч. 2 ст. 186 КК на шість років позбавлення волі;
? за ч. 2 ст. 187 КК на дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
? за ч. 2 ст. 395 КК на шість місяців арешту і, на підставі ст. 70, за сукупністю злочинів, на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживав за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, судимого:
- 5 лютого 1998 року вироком Залізничним районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК (в редакції 1960 року) на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 3 червня 1999 року Ленінградським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК (в редакції 1960 року) на чотири роки три місяці позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений з місць позбавлення волі 21 серпня 2000 року умовно-достроково на два роки дев’ять місяців п’ять днів на підставі постанови Дубенського районного суду Рівненської області від 18 серпня 2000 року;
- 20 липня 2001 року вироком Ленінградського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК, на підставі ст.. 43 КК (в редакції 1960 року), на п’ять років позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 18 жовтня 2005 року умовно-достроково на сім місяців двадцять один день за постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2005 року;
- 28 грудня 2007 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, ст. ст. 69, 70 КК, на два роки позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 11 червня 2008 року умовно-достроково на 4 місяці 14 днів за постановою Білоцерківського міськрайсуду Київської області від 3 червня 2008 року,
? за ч. 2 ст. 186 КК на п?ять років позбавлення волі;
? за ч. 2 ст. 187 КК на дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна і, на підставі ст. ст. 70, 71 КК, за сукупністю злочинів і вироків, - на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживав за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3; зареєстрований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_4, несудимого в силу ст. 89 КК,
? за ч. 2 ст. 186 КК на п?ять років шість місяців позбавлення волі;
? за ч. 2 ст. 187 КК на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна;
? за ч.1 ст. 309 КК на два роки позбавлення волі і, на підставі ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, - на дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, солідарно на користь ОСОБА_5 – 1 959 грн.; ОСОБА_6 – 1 987 грн.; Київської міської клінічної лікарні № 6 – 1 947 грн. 75 коп. (за лікування ОСОБА_5.); Київської міської клінічної лікарні № 12 – 27 грн. 76 коп.
Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь експертної установи 963 грн. 28 коп. за проведення судово-хімічної експертизи.
Вироком ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнані винними у таких злочинах.
1. ОСОБА_2, будучи особою, щодо якої при звільненні з місць позбавлення волі, яке відбулося 23 жовтня 2007 року, постановою Березанського міського суду Київської області від 11 вересня 2007 року встановлено адміністративний нагляд, не прибув без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання у триденний строк.
2. Кірм того, ОСОБА_2 18 квітня 2008 року, приблизно о 22 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_7, засудженим за цим епізодом раніше, знаходячись біля зупинки громадського транспорту «Вул. Жолудєва», розташованої по вул. Симиренка в м. Києві, застосувавши насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров?я ОСОБА_8, повторно, відкрито викрав майно потерпілого: мобільний телефон «Нокіа 3250», вартістю 1 600 грн., з «сім-картою» оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 грн., а всього на 1 625 грн.
3. Також, ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 15 серпня 2008 року, приблизно о 3 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які також перебували в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 6 по вул. Булгакова в м. Києві, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілих, а також з погрозою застосування такого насильства, вчинив напад на ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з метою заволодіння їх майном останніх та заволоділи ним. Зокрема, ОСОБА_2, знаходячись разом зі своїми знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 біля входу в супермаркет «Сільпо», розташованого по вул. Булгакова, 11 в м. Києві, розпивали спиртні напої. У цей час ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернули увагу на раніше їм незнайомих громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, також знаходились біля цього супермаркету. Перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволодіти майном ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розподіливши при цьому між собою ролі, згідно яких ОСОБА_3, діючи погоджено з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, повинен був заволодіти майном ОСОБА_6, а в цей час ОСОБА_4 . разом ОСОБА_3, діючи погоджено з ОСОБА_2, повинні були заволодіти майном ОСОБА_5
З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_2, діючи погоджено з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підійшов до ОСОБА_9 і, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, правою рукою, стиснутою в кулак, наніс потерпілому удар по голові й між ними почалась бійка. В цей час ОСОБА_3, перебуваючи в попередній злочинній змові з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, підбіг до ОСОБА_6, і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, наніс потерпілому удар ногою по голові, від якого ОСОБА_9 впав на асфальтове покриття. При цьому ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_6 застосуванням ножа. Сприймаючи погрози ОСОБА_3 реально, ОСОБА_6 припинив чинити опір. Проте ОСОБА_3, діючи погоджено з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_9, продовжував наносити удари ногами по різних частинах тіла останнього, від чого ОСОБА_6 втратив свідомість. В результаті таких дій засуджені спричинили ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодженні, що потягли короткочасний розлад здоров?я, та легкі тілесні ушкодження.
У цей час ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перебуваючи в попередній злочинній змові з ОСОБА_4 та, діючи погоджено з останнім, підійшли до ОСОБА_5 Реалізуючі злочинний умисел, направлений на заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 удар ногою в голову, підвівшись після якого, ОСОБА_5 отримав декілька ударів в обличчя, які наніс йому правою рукою, стиснутою в кулак, ОСОБА_2, від чого ОСОБА_5 втратив свідомість. В результаті таких дій засуджені спричинили ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодженні.
Подолавши опір ОСОБА_9. та скориставшись тим, що від нанесених ударів останній втратив свідомість, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном та оберненням його на свою користь для особистого збагачення, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в попередній злочинній змові й діючи погоджено з останніми, по черзі перевірили вміст кишень одягу ОСОБА_6, та заволоділи майном останнього, а саме: мобільним телефоном «Нокіа-6290», вартістю 1 920 гривень, із «сім- картою» оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 2 гривні, грошима в сумі 40 гривень та двома кредитними картками «Приватбанку» та «Укрпромбанку», що не представляють матеріальної цінності для потерпілого, а всього майном на загальну суму 1 987 гривень.
Після цього, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, продовжуючи далі свої злочинні дії, направлені на заволодіння майном ОСОБА_5 та, перебуваючи в попередній злочинній змові, діючи погоджено між собою, по черзі перевірили вміст кишень одягу ОСОБА_5, та заволоділи майном останнього, а саме: грошима в сумі 45 гривень; мобільним телефоном «Нокіа-70», вартістю 1 839 гривень, з «сім-картою» оператора мобільного зв’язку «Бі-лайн», вартістю 30 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 3 гривень; мобільним телефоном «Самсунг-450», вартістю 300 гривень, з «сім-картою» оператора мобільного зв’язку «ЮМС», вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 2 гривень, та зв'язкою ключів, які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, а всього майном на загальну суму 2 239 гривень.
4. Крім цього, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлена досудовим слідством особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження (т. 1, а. с. 296-297), за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 15 серпня 2008 року, приблизно в 03.45 годин, знаходячись біля будинку № 6 по вул. Булгакова в м. Києві, повторно, відкрито викрали майно ОСОБА_5
Зокрема, у цей день, приблизно о 3 год. 40 хв., ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проходячи по вул. Булгакова в м. Києві, зустріли невстановлену досудовим слідством особу, якій розповіли про вчинений ними злочин і запропонували взяти з ними участь в пограбуванні перехожих, чим вступили між собою в попередню злочинну змову.
З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3,, ОСОБА_4 та невстановленою досудовим слідством особою, знову підійшли до ОСОБА_5, який у цей час піднявся із землі і на якого перед цим ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили розбійний напад. Побачивши ОСОБА_5, ОСОБА_2, діючи погоджено з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленою досудовим слідством особою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, знову, по черзі перевірили вміст кишень одягу ОСОБА_5, однак нічого не виявивши, відкрито викрали чоловічий ремінь, вартістю 20 гривень. В цей час, ОСОБА_2, продовжуючи далі свої злочині, діючи погоджено з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленою досудовим слідством особою, побачив на лівій руці ОСОБА_5 наручний годинник, вартістю 1 438 гривень, та повторно, відкрито його викрав.
В апеляції та доповненні до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засуджених, просить вирок в частинні призначеного їм покарання скасувати і постановити апеляційному суду свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 за ч. 395 КК шість місяців арешту, за ч. 2 ст. 186 КК шість років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК десять років позбавлення волі з конфіскацією майна, й на підставі ст. 70 КК, позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК п’ять років шість місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК десять років позбавлення волі з конфіскацією майна, й на підставі ст. ст. 70, 71 КК, позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК п’ять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 309 КК два роки позбавлення волі, й на підставі ст. 70 КК,, позбавлення волі строком на десять років з конфіскацією майна. При цьому, на думку апелянта, призначене засудженим судом першої інстанції покарання, не в повній мірі відповідає їх особам, характеру і ступіню тяжкості вчинених злочинів, їх ролям у цьому та є недостатнім для їх виправлення та перевиховання. Крім того, апелянт вважає, що суд неправильно зазначив у вироку обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_2 – щире каяття, оскільки він свою вину визнав частково.
В апеляції і доповненні до неї засуджений ОСОБА_4, оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки, вважає, що стосунку до вчинених щодо потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 злочинів він не має, знаходився в цей момент в іншому місці.
В апеляції захисник ОСОБА_1 просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт стверджує, що всі особи, показання яких було заслухано в ході судового слідства, жодним чином не підтвердили факт участі його підзахисного у вчиненні інкримінованих йому злочинів щодо потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а, навпаки, усі наголошували на участі у зазначених злочинах іншої особи на прізвище ОСОБА_10. Також, на думку апелянта, в основу вироку покладенні лише данні, здобуті в ході досудового слідства, а усі показання допитаних в судовому слідстві осіб, які спростовують причетність ОСОБА_3 до злочинів, судом безпідставно відхиленні.
Апеляції засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнані головуючим в суді першої інстанції такими, що не підлягають розгляду.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора і заперечував проти апеляцій захисника і засудженого ОСОБА_4, захисника і засуджених, які заперечували проти апеляції прокурора і підтримали інші апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає, що апеляція засудженого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а інші апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.
Винність усіх засуджених у вчиненні розбою щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, грабежу щодо ОСОБА_5, а також, винність ОСОБА_2 у вчиненні грабежу щодо ОСОБА_8, порушення ним правил адміністративного нагляду, за обставин, викладених у вироку, знайшла своє підтвердження дослідженими під час розгляду справи доказами.
Як убачається зі справи і вироку ОСОБА_2 свою вину у вчиненні двох останніх злочинів визнав повністю і дав стосовно них докладні показання, які узгоджуються з доказами у справі.
Кваліфікація цих його діянь за ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК є правильною.
Що стосується доведеності вини засуджених у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, то у колегії суддів вона сумнівів не викликає, і доводами, викладеними у апеляціях захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_4, не спростовується.
Так, у своїх докладних і послідовних показаннях, у тому числі під час очних ставок з засудженими, впізнання їх, потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 стверджували про участь у розбійному нападі на них і у пограбуванні ОСОБА_5 усіх трьох засуджених.
При чому, вони зазначили такі обставини, які їм не було підстав видумувати.
Зокрема, ОСОБА_5 підтвердив показання ОСОБА_6, що після побиття, кишені того по черзі обшукали ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Те саме вони зробили вже і щодо нього. При чому, потерпілий запам’ятав, що ОСОБА_3 обшукав кишені його джинсів, а ОСОБА_2, ОСОБА_4 та якась дівчина обшукали його ще раз, та стягнули з нього джинси, після чого ОСОБА_4 з дівчиною обшукали його спідню білизну.
Посилання в апеляціях на непослідовність показань потерпілих щодо спільної участі засуджених у злочинах, не підтверджується матеріалами справи.
Їх показання не тільки узгоджуються між собою, доповнюючи один одного у деталях, а й повністю підтверджуються сукупністю інших доказів, викладених у вироку.
Про достовірність показань потерпілих свідчить і висновки судово-медичних експертиз про кількість ушкоджень, їх локалізацію, що співпадає з показаннями ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про те, чим і у які частини тіла наносили їм удари засуджені.
Те, що деякі деталі події вони описують по різному не свідчить про суперечливість їх показань, а лише говорить про різне сприйняття обстановки, що склалася, враховуючи їх особистість, психотравмуючу ситуацію, завдані тілесні ушкодження. До того ж, як зазначали потерпілі, засуджені постійно переміщувались на місці злочину.
Показання потерпілих узгоджуються і з тими показаннями засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які суд визнав достовірними.
Зокрема, на підставі ретельно досліджених доказів, суд дійшов правильного висновку про достовірність показань засудженого ОСОБА_2 на досудовому слідстві під час неодноразових допитів 19, 21 серпня, 6 листопада 2008 року як підозрюваного і обвинуваченого, про те, як він 15 серпня 2008 року у нічний час разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вчинив злочин щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що узгоджується з послідовними показаннями цих потерпілих та сукупністю усіх доказів в справі. Показання ОСОБА_2 про це були також послідовними, з докладним описом події.
З аналогічних підстав правильно визнані достовірними показання про ці події і засудженого ОСОБА_4, які він дав 19, 21 серпня, 12 листопада 2008 року як підозрюваний і обвинувачений.
Оцінюючи подальшу зміну показань цими засудженими, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав їх правдивими, звернувши увагу на те, що ОСОБА_2 у зазначених раніше показаннях наполягав на участі і ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у злочинах проти ОСОБА_5 і ОСОБА_6, вказував, що ОСОБА_3 не визнає вини, щоб уникнути відповідальності за ці злочини, що, фактично, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11, який з дитинства знав і ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Цей свідок, зокрема, на досудовому слідстві показав, що особисто бачив, як вночі 15 серпня 2008 року біля буд. № 6 по вул. Булгакова в м. Києві ОСОБА_3 і ОСОБА_2 завдавали удари потерпілим, а метрах у 60 стояв ОСОБА_4
Про причетність ОСОБА_4 до зазначених злочинів свідчить й те, що органам внутрішніх справ саме від нього стало відомо про участь у злочинах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які згодом були затримані, про що показав свідок ОСОБА_12
Про це ж свідчить і знаходження за місцем проживання ОСОБА_4 мобільного телефона потерпілого ОСОБА_5, який, за словами його матері ОСОБА_13 і брата ОСОБА_14, він і приніс додому.
Стосовно засудженого ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_5 стверджував, крім іншого, що саме сестра засудженого повернула йому викрадений годинник, просила вибачення за брата, пропонувала компенсувати усі витрати, які він поніс у зв’язку з нападом, просила забрати заяву з міліції, а за декілька днів до проведення впізнання, просила не впізнавати ОСОБА_3 Те саме просив його і захисник ОСОБА_3
Що стосується показань в судовому засіданні засудженого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про знаходження цього засудженого у ніч з 14 на 15 серпня 2008 року за місцем проживання, а не на місці злочину, то судом правильно вони визнані не відповідаючими дійсності, адже вони спростовуються наявними в справі доказами, а між собою є суперечливими, не узгоджуються в істотних деталях, чому у вироку дано належної оцінки.
Отже, слід визнати, що справа у цій частині розглянута достатньо повно і об’єктивно, усі доводи сторони захисту і обвинувачення перевірені, що знайшло своє відображення у вироку.
Кваліфікація діянь засуджених за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК є правильною, а вид і розмір покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому, особі засуджених, є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення і перевиховання.
В апеляції прокурора не наведено переконливих доводів тому, що засудженим має бути призначене більш суворе покарання, ніж те, яке призначено судом першої інстанції.
Тому, колегія суддів вважає, справа не містить підстав для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК.
Разом з тим, засуджуючи ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК суд першої інстанції припустився істотного порушення кримінально-процесуального закону.
Згідно із ч. 1 ст. 334 КПК мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотив злочину.
Проте, такого формулювання обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 309 КК вирок не містить.
У зв’язку з цим вирок у цій частині на підставі ст. 370 КПК підлягає скасуванню, з поверненням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, під час якого належить усунути допущене порушення закону і перевірити доводи ОСОБА_4 стосовно цієї частини обвинувачення.
Крім того, перевіряючи справу у повному обсязі в порядку ст. 365 КПК, колегія суддів вважає за необхідне вирок змінити у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції ч. 2 ст. 93, ст. 93-1 КПК, під час вирішення питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину. Так, за змістом цих кримінально-процесуальних норм, при визнанні винними декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них. Тобто, у даному разі, принцип солідарної відповідальності не може застосовуватись.
Враховуючи, що обсяг обвинувачення засуджених істотно не відрізняється, колегія суддів вважає справедливим стягнути з них судові витрати у рівних долях.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2010 року в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК скасувати і справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд першої інстанції в іншому складі суду.
Цей же вирок в порядку ст. 365 КПК щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 змінити й стягнути з них витрати на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину на користь Київської міської клінічної лікарні № 6 по 649 грн. 25 коп. з кожного, Київської міської клінічної лікарні № 12 по 9 грн. 26 коп. з кожного.
У решті цей вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без зміни.
С у д д і :
В. Британчук Л. Кепкал О. Журавель