ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Романішин В.Л. Справа № 22-а-1044/07
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької обл. (№ 2а-326/07) Рядок статзвіту № 22
Доповідач: Шавель Р.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2007 року Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів: Кушнерика М.П. та Олендера М.А.,
при секретарі - Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 02.04.2007р. у справі за його позовом до Хмельницького обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій обл. про визнання дій незаконними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
в с т а н о в и л а:
02.02.2007р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати незаконними дії Хмельницького обласного військового комісаріату, які виразилися у відмові виплатити йому частину грошового забезпечення із урахуванням надбавки за безперервну військову службу за період з травня по липень 2003р. включно в розмірі 70 відсотків (проти сплачених 15 відсотків) від його грошового забезпечення, за період з серпня по жовтень 2003р. включно та з січня по квітень 2004р. включно в розмірі 90 відсотків (проти сплачених 20 відсотків) від його грошового забезпечення; та зобов'язати відповідача провести йому виплату грошового забезпечення в частині невиплаченої надбавки за безперервну службу за період з травня по липень 2003р. включно в сумі 1774грн., за період з серпня по жовтень 2003р. включно та з січня по квітень 2004р. включно в сумі 4652 грн. 87 коп., а всього 6427 грн. 82 коп. (а.с. 2-6).
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 02.04.2007р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 30).
Не погоджуючись із винесеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою його позов задоволити, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що під час проходження ним військової служби відповідачем в порушення вимог п.1 Указу Президента України № 389/03 від 05.05.2003р. «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» йому виплачувалася надбавка за безперервну службу в заниженому розмірі.
Затвердженою наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003р. інструкцією встановлено, що особам офіцерського складу, які мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби, зокрема в таких розмірах: при стажі безперервної служби понад 20 років - до 70 відсотків, понад 25 років - до 90 відсотків.
Жодна із обставин, яка може слугувати підставою щодо можливого зменшення розміру надбавки під час служби за період з 01.02.2003р. по 30.04.2004р. стосовно позивача не виникала (а.с.32-34).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_1 звільнений наказом Головнокомандуючого Сухопутних військ Збройних Сил України № 32 від 11.02.2004р. з військової служби у запас (а.с. 7-11), а з 30.04.2004р. - з посади заступника начальника 2 відділу Хмельницького обласного військового комісаріату (а.с. 12).
Як вбачається з представленої довідки, за періоди з 01.05.2003р. по 31.07.2003р. позивачу була виплачена надбавка за безперервну військову службу в розмірі 15 відсотків від грошового забезпечення, за період з 01.08.2003р. по 30.10.2003р., з 01.01.2004р. по 30.04.2004р. - в розмірі 20 відсотків від грошового забезпечення (а.с. 13 і на звороті).
Із змісту Указу Президента України № 389/03 від 05.05.2003р. «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» слідує, що таким передбачено право Міністра оборони України встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, який також визначає порядок і умови їх виплати.
Наведеним нормативно-правовим актом встановлені лише граничні розміри надбавок залежно від стажу служби і не визначені їх мінімальні та максимальні розміри в межах конкретної вислуги років. Визначення конкретного щомісячного розміру надбавки залежить від розміру асигнувань, які затверджуються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил.
На виконання Указу Президента України № 389/03 від 05.05.2003р. Міністром оборони України був виданий наказ № 149 від 26.05.2003р. «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», яким передбачено, що розміри цієї надбавки встановлюються щорічно, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Таким чином, реалізуючи надане Указом Президента України № 389/03 від 05.05.2003р. право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки, визначати порядок та умови їх виплати, Міністром оборони України правомірно були встановлені позивачу розміри надбавки за безперервну військову службу в межах її граничних розмірів, передбачених згаданим Указом Президента України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, виділеного Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
За таких умов позов ОСОБА_1 є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 02.04.2007р. - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Р.М.Шавель
Судді: М.П.Кушнерик
І.Я.Олендер