Головуючий 1 інстанції Ткачук С.С.

Справа №   7035,  2006р.      Доповідач Курило В.П.

Категорія 32

УХВАЛА Іменем України

1 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

годовуюносасуддіКурилоВ.П.

суддів  Санікової О.С., Біляєвой О.М. при секретарі    Кошмак Т.С. адвокат ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на заочне рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2006 року у справі за позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача на заочне рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2006 року, яким він визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.    Одночасно поступила апеляційна скарга  ОСОБА_1  на окрему ухвалу того ж суду від 10 січня 2006 року, яка направлена Ясинуватському міському голові та начальнику комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації для усунення недоліків в роботі бюро технічної інвентаризації.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати і рішення суду і окрему ухвалу через те, що суд не повно з"ясував обставини, що мають суттєве значення для справи, зокрема, суд не з"ясував кому належить по праву власності спірна квартира. Спірна квартира належить йому по праву власності, а суд цього не врахував.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що відповідач зареєстрований в спірній квартирі, але не проживає там протягом семи років без поважних причин, плату за користування комунальними послугами не вносив, забезпечений житлом за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 71 ЖК України суд визнав відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Одночасно суд встановив, що спірна квартира є комунальною власністю, але в Бюро технічної інвентаризації міста Ясинувата вона зареєстрована як приватна власність. Підстав для цього підприємство не мало. Тому суд запропонував підприємству прийняти відповідні міри реагування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, позивачки і її представника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що в спірній квартирі відповідач не проживає більше шести місяців без поважних причин . Позивака не чинила йому перешкод у користуванні квартирою.

Висновок суду є правильним, таким, що грунтується на законі і доказах, повно, всебічно і об"єктивно досліджених судом.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї* за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї' відсутні з поважних причин понад шести місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Розглядаючи справу, суд встановив, що відповідач не проживає в спірній квартирі понад шість місяців, з 1999 року. Дослідження причини його відсутності в квартирі показало, що-вони не є поважними. Відповідач забезйечений жилим приміщенням, має на праві власності жилий будинок, розташований у  АДРЕСА_2. Доводи скарги про те, що цей будинок не жилий, а є садовим домом спростовані наданими правовстановлюючими документами на нього.

Доводи відповідача про те, що висновки суду про те, що він не проживає в квартирі безпідставні, не приймаються судом апеляційної інстанції. На підтвердження своїх позовних вимог про визнання  ОСОБА_1  таким, що втратив право користування жилим приміщенням, позивачка надала суду не тільки акти житлового органу, але і пояснення свідків - сусідів по місцю розташування спірної квартири і осіб, що приймали участь у перевірці факту проживання відповідача в квартирі.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів, які б спростували надані позивачкою докази.

Крім того, судом встановлено, що відповідач взагалі втратив зв"язок з квартирою. В квартирі відсутнє його майно, він не сплачує комунальні послуги. При цьому відповідач не оспорював, що має ключі від дверей спірної квартири.

Доводи відповідача про те, що квартира належить йому по праву власності спростовані доказами, що надані сторонами. З матеріалів справи видно, що сторони у 1998 році намагалися приватизувати вказану квартиру. Але приватизація остаточно не відбулася і до теперішнього часу квартира є комунальною власністю.

Встановивши вказані обставини, суд відповідно до ст. 71 ЖК України визнав відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування рішення суду, або окремої ухвали у суду не має.

Відповідно до ч.І ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.304, 307, 308, 312 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги відхилити. Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2006 року і окрему ухвалу того ж суду від 10 січня 2006 року залишити без змін.   Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.

Судді: