ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Ушак І.Г. Справа № 22-а-1278/07
Господарський суд Закарпатської обл. (№ 17/346) Рядок статзвіту № 45
Доповідач: Шавель Р.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2007 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Кушнерика М.П. та Олендера І.Я.,
при секретарі - Поворознику Д.Б.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ка позивача - Маковського О.Ф., довіреність № 2833-14 від 30.08.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі Закарпатської обл. на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 13.04.2007р. у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі Закарпатської обл. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Мукачево про зобов'язання вчинити дії по підписанню актів, -
в с т а н о в и л а:
27.12.2006р. позивач Управління Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі Закарпатської обл. звернулося до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево вчинити дії по підписанню актів щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за весь період з квітня 2001р. по грудень 2006р. (а.с. 2-6).
Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 13.04.2007р. в задоволенні позову Управління Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі Закарпатської обл. відмовлено.
Постанова господарського суду мотивована тим, що п.3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або профзахворювання, затв. спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003р., передбачено, що відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів “а”, “в”, “г” ст.26, ст.ст. 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до ст.ст. 91, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затв. постановою КМ України № 1094 від 21.08.2001р. “Про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.
Матеріалами встановлено, що згідно актів про нещасний випадок з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталися нещасні випадки по дорозі на роботу (з роботи), через що вказаним громадянам на підставі п.“б” ст. 26 Закону України “Про пенсійне забезпечення” призначені та виплачуються пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом за рахунок коштів позивача.
Нещасні випадки з потерпілими мали місце по дорозі на роботу та з роботи, що згідно п.“б” ст.26 Закону України “Про пенсійне забезпечення” вважається трудовим каліцтвом та є підставою для призначення пенсії по інвалідності, однак ці випадки не є нещасним випадками на виробництві за змістом приписів вказаного Закону України, через що така пенсія не підлягає відшкодуванню за змістом п.3 Порядку відшкодування.
Постанову суду оскаржив позивач Управління Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі Закарпатської обл., який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.
Апелянт вважає, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України не прийнято до відшкодування пенсії, які призначені гр.ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки згідно ч.2 ст. 2 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Наведеним потерпілим призначена та виплачується пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону СРСР “Про державні пенсії” та п.п.37, 122 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затв. постановою РМ СРСР № 590 від 03.08.1972р.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що призначені громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, здійснюються Управлінням Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі Закарпатської обл. (а.с. 7-33).
Між тим, згідно вимог ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи соціального страхування від нещасних випадків покладені обов'язки по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому та особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до п.2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків сплачують страхові виплати та надають соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001р., з того часу, коли відповідні підприємства передали у встановленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Згідно абз.2 п.5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Аналогічні положення містяться в ст. 26 Закону України від 14.01.1998р. «Про основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Механізм відшкодування органам Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, визначений Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затв. постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003р. № 5-4.
Пунктами 5-7 зазначеного Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та ін., проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів “а”, “в”, “г” статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 21.08.2001р. (п.3 вказаного Порядку).
Оскільки відповідач відмовляється від вчинення дій по підписанню актів щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, то позивачем скеровано на адресу останнього претензію № 426-14 від 20.02.2006р. (а.с. 36-37), на яку отримав відповідь № 38/01-9 від 17.03.2006р. про відмову в задоволені претензії (а.с. 38-39).
Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що нещасні випадки з потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали місце по дорозі на роботу (з роботи), через що останнім пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, призначені на підставі п.«б» ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому такі пенсії згідно п.3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не підлягають відшкодуванню.
Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції є необгрунтованим і безпідставним, оскільки пенсії по інвалідності потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були призначені та виплачуються відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії» та п.п.37, 122 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затв. постановою РМ СРСР № 590 від 03.08.1972р., через що дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» на ці пенсії не поширюється.
Крім цього, відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до висновку про те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії по підписанню актів щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як підставу відшкодування виплачених сум.
Оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі Закарпатської обл. задоволити.
Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 13.04.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Управління Пенсійного Фонду України в Мукачівському районі Закарпатської обл. задоволити.
Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево вчинити дії по підписанню актів щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за весь період з квітня 2001р. по грудень 2006р.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий Р.М.Шавель
Судді: М.П.Кушнерик
І.Я.Олендер