РІШЕННЯ Іменем України
22-6548
Категорія 27
1 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого-судді Курило В.П.
суддів Санікової О.С., Біляєвої О.М.
при секретарі Кошмак Т.С.
адвоката ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, редакції газети „Острів" про захист честі і гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації і про відшкодування моральної шкоди. Позивач посилався на те, що 16 травня 2005 року відповідач направив відкритого листа на ім"я Прем"єр Міністра України Тимошенко Ю.В., в якому розповсюдив щодо нього інформацію, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність ділову репутацію. Зокрема він вказав що його безпідставно було призначено першим проректором Слов'янського державного педагогічного університету. В силу своїх професійних, особистих і ділових якостей він зовсім не має ніякого відношення до культури і виховання, а його відношення до науки можливо охарактеризувати як дуже слабеньке. Під час проведення мітингу на підтримку одного з кандидатів на пост Президента України він образливо висловлювався на адресу діючого Президента України . Автор листа вважає його „ІНФОРМАЦІЯ_1ом" . Що він проводив роботу в самому університеті: студенти та їх батька готові свідчити, щоб отримати залік з політології, треба було вступити в партію СДПУ (о). Ствердження відповідача відносно його непрофесіоналізма і „слабенького відношення до науки" суперечать фактичним даним. В 1994 році він захистив дисертацію на тему „Політичне рішення: процес підготовки и прийняття" і отримав наукову ступень кандидата політичних наук на засіданні спеціалізованої ради К.01.01.12 Києвського університету імені Т.Г.Шевченко. Після захисту по матеріалам дисертації національним інститутом стратегічних досліджень було випущено брошуру зі статутом наукового видання, яка називалась „Політичне рішення механізм прийняття" в співавторстві з завідуючим відділом цього інституту Кременем В.Г. Ці свідчення відомі і відповідачу, однак він, бажаючи принизить його ділову репутацію, висловлює сумніви з приводу захисту його дисертації і вказує на відсутність будь-якої подальшої наукової діяльності.
Образливими є заяви відповідача про те, що він не має ніякого відношення до культури та виховання. Якби це ствердження ОСОБА_1 відповідало дійсності, то, очевидно, він зовсім не міг би викладати в педагогічному вищому навчальному закладі. Не відповідають дійсності і ствердження в відкритому листі на те, що він спонукав студентів до вступу в ряди СДПУ (о), і тільки за умов вступу до партії студенти могли отримати залік з політології. Наклепницькими також є слова відкритого листа про те, що він ображав в час передвиборної компанії діючого Президента України- Ющенко В.А.
Порівняння його з ІНФОРМАЦІЯ_1ом він вважає для себе образливим. Для такого порівняння відповідач не має підстав.
Позивач просив зобов"язати відповідача спростувати ці свідчення, направивши на ту ж адресу відкритого листа із спростуванням викладеної ним інформації в листі від 16 травня 2005 року.
Діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн. Вказаний вище лист став предметом обговорювання у Міністерстві освіти і науки України, також про його зміст стало відомо педагогічному колективу Слов"янського державного педагогічного університету. Він змушений давати пояснення по обвинуваченням, викладеним в цьому листі. Все це визвало в нього душевні переживання, відображається на його стані здоров"я.
У серпні 2005 року ОСОБА_2 звернувся в суд з додатковим позовом до ОСОБА_1 про захист честі і гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди. Він посилався на те, що не зважаючи на те, що в провадженні Слов"янського міськрайонного суду Донецької області знаходиться цивільна справа по його позовній заяві до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди, відповідач продовжує розповсюджувати відомості, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
22 червня 2005 року в газеті „Острів" НОМЕР_1 було надруковано статтю „ІНФОРМАЦІЯ_1", написану відповідачем, в якій знову викладаються ти ж самі відомості, що не відповідаючи дійсності і які носять явно наклепницький характер.
Він вважає образливими для себе слова в статті про те, що він „проскочив" в кандидати наук лише завдяки політичній ситуації у державі на той момент, коли його наукові вишукування при інших обставинах не дозволили б йому захистити дисертацію. Також висловлювання автора про призначення його проректором з виховної роботи Слов"янського державного педагогічного університету, а потім і першим проректором цього учбового закладу не у зв"язку з професіоналізмом, іншими діловими і моральними якостями, а як активного члена керуючої партії.
В зазначеній статті відповідач безпідставно звинувачує його в образі Президента України -Ющенко В.А., а також без будь-яких до того підстав стверджує, що теперішнього часу він веде переговори і займається організацією в місті Слов"янську партії Юлії Тимошенко.
Образливими для нього також є і порівняння автором його з персонажем комедії „Ревізор" М.Гоголя Хлестаковим, а також заява про те, що немає такої людини, котра могла назвати його другом, товаришем, братом. Вся стаття, починаючи з її назви, націлена на те, щоб принизити його честь, гідність і ділову репутацію.
У зв"язку з опублікуванням такої статті відповідачем йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн., оскільки вказана стаття стала відома великій кількості людей і його колег, серед яких газету розповсюджував відповідач. Ця стаття підриває його авторитет, як серед складу викладачів університету, так і серед студентів. Все це визиває в нього душевні переживання.
Просив суд постановити рішення, яким визнати вказані відомості такими, що не відповідають дійсності , зобов"язати ОСОБА_1 спростувати їх шляхом направлення відкритого листа на ім"я Прем"єр - Міністра України , а також стягнути з ОСОБА_1, на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Також просить суд постановити рішення, яким визнати такими, що не відповідають дійсності відомості про нього в статті „ІНФОРМАЦІЯ_1", надрукованій 22 червня 2005 року в газеті „Острів" НОМЕР_1.
Ухвалою Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2006 року до участі у справі залучена у якості відповідача редакція газети „Острів".
Рішенням Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнані такими, що не відповідають дійсності відомості, викладені ОСОБА_1 в відкритому листі на ім"я Прем"єр - Міністра України Тимошенко Ю.В. від 16 травня 2005 року.
ОСОБА_1 зобов"язаний в місячний строк спростувати ці відомості шляхом направлення відкритого листа на ім"я Прем"єр - Міністра України із спростуванням свідчень, викладених ОСОБА_1 в відкритому листі від 16 травня 2005 року.
Визнані такими, що не відповідають дійсності викладені ОСОБА_1 обставини в статті „ІНФОРМАЦІЯ_1", надрукованій 22 червня 2005 року в газеті „Острів" НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_2„проскочив" в кандидати наук виключно у зв"язку з політичною обстановкою, що склалася в країні, що його дисертація не є науковою працею і не могла бути захищена їм при інших умовах, що він був призначений проректором по виховній роботі Слов'янського державного педагогічного університету, а потім першим проректором цього учбового закладу тільки як активний член правлячої партії, що він образливо висловлювався на адресу Президента України Ющенко В.А., що його поведінка відповідає персонажу М.Гоголя Хлестакову, що теперішнього часу він займається організацією партії Юлії Тимошенко в місті Слов"янську, а також про те, що немає такої людини, котра могла б його назвати другом, товаришем, братом.
Зобов"язати ОСОБА_1 спростувати відомості, що містяться у статті ,,ІНФОРМАЦІЯ_1" газети „Острів" НОМЕР_1 від 22 червня 2005 року, шляхом опублікування в газеті „Острів" в місячний строк статті із спростуванням.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Він посилається на те, що інформація, що розповсюджена ним про позивача, відповідає дійсності. То є його оціночні судження про позивача і вони не принижують його честі, гідність і ділову репутацію. Стаття в газеті „Острів" написана не ним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін і їх представників, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступного.
Звертаючись в суд з позовом до відповідача про захист честі, гідності і ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що відповідач розповсюдив щодо нього недостовірну інформацію у відкритому листі на ім"я Прем"єр Міністра України Юлії Володимирівни Тимошенко і в газеті „Острів".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена позивачем інформація не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність і ділову репутацію. Тому має бути спростована.
Такий висновок суду є правильним, основаним на законі і доказах, що повно, всебічно і об"єктивно перевірені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадянського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров"я, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов"язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п.3 своєї постанови від 28 вересня 1990 року №7 зі змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 року №3, від 31 березня 1995 року №4, від 25 грудня 1996 року №14 та від 3 грудня 1997 року №12 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Судом встановлено, що 16 травня 2006 року відповідачем направлено відкритого листа на ім"я Прем"єр Міністра України Ю.В.Тимошенко. Зокрема він вказує: „І особливо здивувало колег, коли ОСОБА_2В., який маючі дві догани, наказом Міністра В.Кременя призначається на посаду проректора з виховної роботи... І аж ніяк не за професіоналізм міністерство призначає людину, яка не мала відношення ні до культури, ні до виховання і слабеньке - до науки. ... Будучи головою партії, він брав участь у мітингах , волаючи до хрипоти образи" на ім"я одного з кандидатів на посаду Президента України, „проводив роботу в самому університеті : студенти та їх батьки готові свідчити : щоб отримати залік з політології, треба було вступити в партію СДПУ(о) (філфак, магістратура)."
Проаналізувавши вказану інформацію, суд дійшов правильного висновку про те, що вона не відповідає дійсності, принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача через те, що спонукає громадян, що з нею ознайомлені, до негативної думки про позивача з точки зору додержання ним законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Судом встановлено, що позивач є кандидатом наук, захистив кандидатську дисертацію у порядку, встановленому законом, має наукові роботи, протягом тривалого часу з 1989 року працює викладачем в навчальному закладі, має до педагогічної і виховальної роботи саме безпосереднє відношення. Тому інформація відповідача про те, що позивач призначений аж ніяк не за професіоналізм, не має відношення до виховної роботи, культури і слабеньке до освіти не відповідають дійсності, принижують честь гідність і ділову репутацію позивача.
Доводи відповідача про те, що ця інформація є оціночними судженнями безпідставні. Це не оціночні судження, а відомості, які використані відповідачем навмисно для того, щоб викликати у особи, що бути з ними знайомитися, негативне ставлення до позивача. Суд перевірив доводи відповідача і про те, що позивач брав участь у мітингах і „волаючи до хрипоти", висказував образи на адресу одного з кандидатів на посаду Президента України, вимагав від студентів щоб отримати залік з політології вступити в партію СДПУ(о).. Для цього суд опитав значну кількість свідків і дійшов правильного висновку про те, що ці відомості також не підтверджені.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався також на те, що він направляючи 16 травня 2005 року відкритого листа на ім"я Прем"єр Міністра, переслідував ціль поліпшення роботи навчального закладу.
Аналіз інформації, що розповсюдив відповідач щодо позивача в його відкритому листі на ім."я Прем"єр Міністра України, свідчить про те, що відповідач зловживає своїми правами, що надані йому Конституцією України. В зазначеному листі окрім інформації, що принижує честь, гідність і ділову репутації позивача, і що не відповідає дійсності, іншої інформації , зокрема, направленої на критику роботи позивача як проректора педінституту, або на поліпшення роботи в ньому, не міститься.
Тому підстав для звільнення відповідача від обов"язку спростувати цю інформацію у суду першої інстанції не було.
Встановивши, що зазначена вище інформація не відповідає дійсності, суд зробив правильний висновок і про те, що вона принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача через те, що спонукає людину думати про позивача негативно.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок розповсюдження про неї та ( або) членів її сім"ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
За таких умов суд зробив правильний висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації грунтуються на законі.
Відповідно до ч.4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою," що розповсюдила інформацію. Саме тому суд першої інстанції і зобов"язав відповідача спростувати недостовірну інформацію про позивача.
Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється таким же шляхом, яким вона була розповсюджена. Тому суд правильно визначив, що відповідач має спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення відкритого листа на ім."я Прем"єр Міністра України.
Судом також встановлено, що в газеті „Острів" НОМЕР_1 від 22 червня 2006 року надрукована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої є відповідач по справі ОСОБА_1. В зазначеній статті він також розповсюдив інформацію, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача. Зокрема він вказав: „ Зараз з таким науковим доробком, який був у Вадима Євгеновича, і на поріг спеціалізованої ради не пустили б, а тоді багато хто „проскочив" і в кандидати і в доктора наук. Цілком природно партія, яка при владі, просуває свого активного члена в проректори з виховної роботи Слов"янського державного педінституту. І хоча ОСОБА_2 ніякого відношення не мав ні до української культури, ні до виховання - партія при владі рахується з одним - чим більша кількість буде на виборах голосувати за неї, тим краще . Коли звільнилася посада першого заступника ректора (проректора з учбово-виховної роботи) партія (тобто, міністерство освіти і науки) просуває на цю посаду вже просунутого ОСОБА_2, звичайно ж, не за професіоналізм".
Далі автор статті стверджує, що ОСОБА_2 як громадянин на площі Жовтневої революції міста Слов"янська кричав до хрипоти образи на адресу одного з кандидатів на пост Президента України.
Проаналізувавши ці відомості, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вони не відповідають дійсності, спонукають людей, що прочитали їх, до упередженого, негативного ставлення-до позивача. А тому такі відомості принижують честь і гідність позивача і відповідно до ст. 277 ЦК України мають бути спростовані відповідачем по справі ОСОБА_1. Доводи відповідача про те, що ця стаття написана не ним, не переконливі. Суд встановив, що вона підписана автором ОСОБА_1, містить в собі не тільки образливу для позивача інформацію, а й іншу інформацію, яка може бути відомою тільки відповідачеві. Зокрема йдеться про деякі подробиці особистого життя позивача і членів його сім"ї, які могли бути відомі тільки відповідачеві, який безпосередньо був учасником описаних ним подій. Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили в суді, що саме від ОСОБА_1 їм стало відомо про друк статті „ІНФОРМАЦІЯ_1" і відповідач не заперечував, що стаття належить йому.
Тому відповідно до ст. 277 ЦК України саме ОСОБА_1 має нести цивільно-правову відповідальність за інформацію, яку розповсюдив щодо позивача шляхом опублікування її в газеті „Острів".
Встановивши, що відповідач є винним у розповсюдженні недостовірної інформації про позивача, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, суд зробив правильний висновок і про те, що такими діями відповідача позивачеві заподіяно моральну шкоду і відповідно до ст. 1167 ЦК України правильно обов'язок по її відшкодуванню поклав на відповідача ОСОБА_1. Доводи відповідача про те, що суд дав неналежну правову оцінку наданим доказам не переконливі. Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Оцінюючи надані сторонами докази, суд першої інстанції діяв в межах своїх повноважень, передбачених ст. 212 ЦПК України в і судовому рішенні навів переконливі мотиви, з яких він прийняв до уваги одні докази і не прийняв інші.
Разом з тим, оцінюючи розмір грошової компенсації моральних страждань позивача, суд не привів переконливих мотивів необхідності стягнення з відповідача саме 10000 грн. З врахуванням ступеню тяжкості моральних страждань, відсутності тяжких наслідків, можливості поновлення порушеного права позивача шляхом опублікування відповідного спростування недостовірної інформації, апеляційний суд вважає, що розмір грошової компенсації моральної шкоди має бути зменшеним до 5000 грн. Тому рішення суду в зазначеній частині підлягає зміні.
Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається у тому числі і з резолютивної частини із зазначенням певних обставин у тому числі висновку по суті позовних вимог.
Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 своєї постанови від 28 вересня 1990 року №7 зі змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 року №3, від 31 березня 1995 року №4, від 25 грудня 1996 року № 14 та від 3 грудня 1997 року №12 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" при задоволені позову суд повинен в резолютивній частині рішення зазначити, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, вказати спосіб спростування й визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене. В необхідних випадках суд може викласти тест спростування відомостей.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував зазначених роз"яснень Пленуму Верховного
Суду України і виклав незрозумілу резолютивну частину рішення, у зв"язку з чим його виконання буде важким. Тому судова колегія апеляційного суду вважає необхідним змінити рішення суду і викласти резолютивну частину рішення в новій редакції.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.
Суд стягнув з відповідача на користь позивача 500 грн. - судовий збір у той час як ця сума документально не підтверджена. Як видно з матеріалів справи позивач сплатив при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 8.50 грн.
Відповідно до п. „ж" ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Пpo державне мито" із позовних вимог про розгляд питань захисту честі і гідності сплачується судовий збір у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і 5 відсотків із позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Факт неповної сплати судового збору позивачем при подачі позовної заяви підтверджений матеріалами справи. Але це не є підставою для скасування рішення суду через те, що законом це не передбачено. Між тим, відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв"язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 на користь держави з відповідача необхідно стягнути судовий збір 5% від суми задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди, що складає 250 грн.
Висновки ж суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат не грунтуються на вимогах ст..88 ЦПК України, тому їх також необхідно змінити.
В іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає через те, що її доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 304,307,308,309 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2006 року змінити. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
Визнати недійсними, такими , що порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 розповсюджені ОСОБА_1 у відкритому листі на ім."я Прем"єр Міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни відомості такого змісту:
ОСОБА_2 призначається на посаду проректора з виховної роботи і аж ніяк не за професіоналізм. Міністерство призначає людину, яка не мала відношення ні до культури, ні до виховання і слабеньке - до науки. Будучи головою партії, він брав участь у мітингах, волаючи до хрипоти образи на адресу одного з кандидатів на посаду Президента України, проводив роботу в самому університеті: студенти та їх батьки готові свідчити: щоб отримати залік з політології, треба було вступити в партію СДПУ(о) (філфак, магістратура)."
Зобов"язати ОСОБА_1 у строк два місяці з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду направити на ім."я Прем"єр Міністра України спростування такого змісту: „ Не відповідає дійсності, порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 розповсюджена у відкритому листі на ім"я Прем"єр Міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни інформація : „ОСОБА_2 призначається на посаду проректора з виховної роботи і аж ніяк не за професіоналізм. Міністерство призначає людину, яка не мала відношення ні до культури, ні до виховання і слабеньке - до науки. Будучи головою партії, він брав участь у мітингах, волаючи до хрипоти образи на адресу одного з кандидатів на посаду Президента України, проводив роботу в самому університеті: студенти та їх батьки готові свідчити: щоб отримати залік з політології, треба було вступити в партію СДПУ(о) (філфак, магістратура)."
Визнати недійсними, такими, що порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 розповсюджені ОСОБА_1 в газеті „Острів" НОМЕР_1 від 22 червня 2005 року в статті „ІНФОРМАЦІЯ_1" відомості такого змісту „Цілком природно, партія, яка при владі, просуває свого активного члена ОСОБА_2 в проректори з виховної роботи Слов"янського державного педінституту, хоча ОСОБА_2 ніякого відношення не мав ні до української культури, ні до виховання - партія при владі рахується з одним - чим більша кількість буде на виборах голосувати за неї, тим краще. Коли звільнилася посада першого заступника ректора (проректор з учбово-виховної роботи) партія (тобто міністерство освіти і науки) просуває на цю посаду вже просунутого ОСОБА_2, звичайно ж, не за професіоналізм.. ОСОБА_2 на площі Жовтневої революції міста Слов"янська кричав до хрипоти образи на адресу одного з кандидатів на посаду Президента України".
Зобов"язати ОСОБА_1 і редакцію газети „Острів" протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили на той же сторінці газети „Острів", тим же шрифтом , що і стаття „ІНФОРМАЦІЯ_1" надрукувати спростування такого змісту: „ Не відповідають дійсності, порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 розповсюджені ОСОБА_1 в газеті "Острів" НОМЕР_1 від 22 червня 2005 року в статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" відомості такого, змісту "Цілком природно, партія , яка при владі, просуває свого активного члена ОСОБА_2 в проректори з виховної роботи Слов"янського державного педінституту, хоча ОСОБА_2 ніякого відношення не мав ні до української культури, ні до виховання - партія при владі рахується з одним - чим більша кількість буде на виборах голосувати за неї, тим краще. Коли звільнилася посада першого заступника ректора (проректор з учбово-виховної роботи) партія (тобто міністерство освіти і науки) просуває на цю посаду вже просунутого ОСОБА_2, звичайно ж, не за професіоналізм. ОСОБА_2 на площі Жовтневої революції міста Слов"янська кричав до хрипоти образи на адресу одного з кандидатів на посаду Президента України".
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації п"ять тисяч гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір двісті п"ятдесят гривень. Висновок суду про стягнення на користь держави з ОСОБА_2 судового збору в сумі 991.50 грн. скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни, апеляційну скаргу відхилити. Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення рішення суду апеляційної інстанції.