Справа № 22-7186/2006 року                  Головуючий першої інстанції Гапонов А.В.

Категорія: 41________________________ Доповідач: Осипчук О.В.________________

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„3" серпня 2006 року                                         Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Келемені І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 9 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задоволені частково.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3  ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.   В апеляційному суді позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.  Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач згідно трудового договору від 3.10.2005 року був прийнятий на роботу до відповідача в якості водія. 10 січня 2006 року позивач був звільнений за власним бажанням. Позивачеві не була виплачена заборгованість по заробітній платі за жовтень, листопад та грудень 2005 року в сумі 920,53 грн.   Задовольняючи частково позов ОСОБА_1  і, стягуючи на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 1081,53 грн., суд першої ін станції виходив з того, що сума 920,53 грн. підтверджується довідкою відповідача, а оскільки відповідач не надав суду довідку про заборгованість по заробітній платі за період з 1 січня 2006 року по 10 січня 2006 року, то суд стягує 161 грн., яку просить стягнути за цей період позивач.

Стягуючи на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 1709 грн. 80 коп., суд виходив із розрахунку 103 робочих дня за період з  10.01.2006 року по 9.06.2006 року х на 16 грн. 60 коп. - середньоденну заробітну плату позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди і визначаючись з сумою 600 грн., суд виходив з того, що невиплатою заробітної плати позивачу спричинені моральні страждання.   Проте, апеляційний суд повністю погодитися з такими висновками суду не може з наступних підстав.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що трудові правовідносини, які склалися між сторонами регулюються нормами КЗпПУ і вірно послався на норми ст.ст. 116,117,237-1 Кодексу законів про працю України.  Між тим, апеляційний суд не може погодитися з розрахунками сум заборгованості  по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки вони  приведені з порушенням норм матеріального права.       

На думку апеляційного суду на користь позивача підлягає стягненню заборгованості по заробітній платі за жовтень, листопад, грудень 2005 року у розмірі 920 грн. 53 коп. Судом першої інстанції безпідставно була стягнута заборгованість по заробітній платі за січень 2006 року, оскільки позивач сам вказує на те, що з 27 грудня 2005 року він на роботу не виходив і трудові обов"язки не виконував.

Що стосується суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, з якою визначився суд першої інстанції, то вона розрахована з порушенням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8.02.1995 року, відповідно дол. яких збереження середньої заробітної плати обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи,що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Таким чином, для розрахунку середньоденного заробітку позивача необхідно брати суму його заробітної плати за листопад та грудень 2005 року ( 332 грн. + 256,53 грн) : на 40 робочих виходів за ці місяці = 14,71 грн. Враховуючи, що з 11.01.2006 року по 9.06.2006 року позивач відпрацював би 103 робочих дня, то сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складе 1515,13грн.

Вирішуючи питання стосовно стягнутої суми моральної шкоди у розмірі 600 грн. на користь позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що суд правильно прийшов до висновку про спричинення неправомірними діями відповідача моральної шкоди позивачу, оскільки в зв'язку з невиплатою заробітної плати, позивач втратив душевну рівновагу, відчув невпевненість в майбутньому, був позбавлений можливості поліпшити умови свого життя, належним чином забезпечувати матеріально себе і своїх близьких, і з урахуванням порушення нормального образу життя позивача визначився з розміром моральної шкоди.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про скасування рішення суду і відмови в задоволені позовних вимог позивача, тому до уваги апеляційним судом не приймаються.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  задовольнити частково.  Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 9 червня 2006 року змінити.  Стягнути з суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за жовтень, листопад, грудень 2005 року у розмірі 920 грн. 53 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1515 грн. 13 коп.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 600 грн. моральної шкоди, а також на користь держави сум судового  збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення залити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.