Звенигородський районний суд Черкаської області

                                           Справа  № 2-а-758/2010

2-а-98/2011                                          

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ          

10 січня 2011 року                                  м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Демченко В.С., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності

в с т а н о в и л а

          ОСОБА_1 14.12.2010 року  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Звенигородському районі про визнання неправомірною відмови відповідача провести йому перерахунок призначеної основної і додаткової пенсії по інвалідності, як потерпілому першої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 2 групи, внаслідок захворювання пов’язаного з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС. На обгрунтування позову  зазначив, що  згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796 –Х11 (далі  Закон № 796 –Х11) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності восьми мінімальних пенсій за віком. Ст.50 цього Закону встановлено, що особам віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров’ю інвалідам другої групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Відповідач відмовив йому зробити перерахунок та виплачувати пенсію з врахуванням зазначених розмірів. Просить визнати вказану відмову неправомірною, зобов’язати відповідача здійсни перерахунок призначеної йому пенсії по інвалідності з 14.06.2010 року і виплачувати її виходячи із розміру прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

          Згідно ст. 183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.

Дослідивши письмові докази справи, суддя вважає, що позов підлягає  повному задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач ОСОБА_1 є потерпілим першої категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим 18.03.2010 року Черкаською облдержадміністрацією. Позивач є інвалідом другої групи захворювання, яке пов’язане з дією іонізуючого  випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно довідки Черкаської обласної МСЕК № 2 серія НОМЕР_2, виданої 12.03.2010 року, інвалідність позивачу встановлено безтерміново.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Так, згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 2 групі інвалідності  - 8 мінімальних пенсій за віком;   

Згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам віднесеним до Категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі - інвалідам 2 групи –75% мінімальної пенсії за віком.   

Статтею 67 Закону № 796-Х11 встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 Закону України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. першим частини  першої цієї статті, застосовується виключно для  визначення розмірів  пенсій, призначених згідно з цим Законом.

На думку судді, положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини  (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним   законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.     

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом України про державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Розрахунок пенсії ОСОБА_1 відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2003 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»розміру, що складає 19 грн. 91 коп. в порядку визначеному постановами Кабінету  Міністрів України  від 16.07.2008 року  № 654,  від 28.05.2010 року та №  530 від 28.05.2010 року. Розмір призначеної позивачу пенсії не відповідає розміру встановленому ст. 50,54 Закону України  № 796-Х11.

Положення Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були внесені зміни до ст. 50, 54 Закону № 796 та зменшено розмір державної та додаткової пенсії, рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними.     

Отже, за конституційними нормами, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суддя приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.     

Суддя вважає, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності  в розмірі встановленому  ст. 50,54 Закону України  № 796-Х11  пенсії починаючи з 14.06.2010 року з урахуванням  виплаченої пенсії, а дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті йому пенсії  необхідно  визнати неправомірними.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

На підставі ст.8,16, 19,22,25,50,64 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 року, керуючись ст. ст. 2,6,9  17, 19, 87, 94,183-2 КАС України, -   

                        п о с т а н о в и л а:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити  повністю.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області здійснити  перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 по інвалідності в розмірі встановленому ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі  здійснити  перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію  в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком  визначеної ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»як інваліду другої групи захворювання якої, пов’язане з дією іонізуючого випромінювання та іншими шкідливими чинниками внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, особі, віднесеної до першої категорії  потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 14 червня 2010 року з врахуванням проведених виплат за цей період.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

Копію постанови суду  направити сторонам.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня з дня отримання копії постанови.

Суддя