№ 2-3/2007                КОПІЯ 

                                               Р І Ш Е Н Н Я                              

                                                               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            23 листопада 2007 р.                                                                      с-ще Решетилівка

            Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

                                   головуючого - судді                                                 Горулько О.М.

                                   при секретарі -                                                         Гудзенко С.В.,

з участю:         позивача, представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4-                                                          ОСОБА_1,

                        представників відповідача - відділу державної виконавчої служби  Решетилівського районного управління юстиції - Маліч О.І.,

Кошкалди С.В.,    

Представників відповідача - ВАТ «Державний ощадний банк України», вони ж - представники позивача за зустрічним позовом - Шполянського  М.В.,

                                                                                  Малицької Л.Д.,

                                                                                  Мірошніченко О.В.,

особи, яка надає правову допомогу позивачам - ОСОБА_5                                                                                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4до відділу державної виконавчої служби Решетилівського районного управління юстиції та ВАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання права власності на майно, звільнення його з-під арешту та опису, зняття заборони на його відчудження та визнання договору застави частково недійсним, а також за зустрічним позовом ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4про витребування майна із чужого незаконного володіння, --

                                                           В С Т А Н О В И В :

            Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  звернулися до суду із позовом, в якому просять визнати за ними право власності на трактор ЮМЗ-6 № НОМЕР_1, 1994 року випуску, причіп ПТС-4,5 та причіп ПТС-4, а також визнати недійсним договір застави (майнової поруки), укладений 16.12.2003 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ПАПФ «Відродження», в частині застави спірного трактора, посилаючись при цьому на те, що вказане майно рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв колишньої агрофірми «Авангард» від 29.01.2005 року було передане їм у власність. При зверненні до інспекції Держтехнагляду по Решетилівському району з питання перереєстрації спірного майна, вони дізналися, що на це майно накладено арешт та заборону його відчуження. Згодом їм також стало відомо, що 16.12.2003 року між ПАПФ «Відродження» та ВАТ «Державний Ощадний банк України» було укладено договір застави (майнової поруки), згідно якого трактор ЮМЗ-6, який вони вважають своєю власністю, переданий у заставу на забезпечення кредитного договору, укладеного між  ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_6

            Відповідач - ВАТ «Державний Ощадний банк України», у свою чергу, звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить витребувати у відповідачів та передати банку трактор ЮМЗ-6, посилаючись на те, що 16.12.2003 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ПАПФ «Відродження» було укладено договори застави (майнової поруки), згідно яких ПАПФ «Відродження»  виступила майновим поручителем ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при укладенні останніми кредитних договорів та передала банку в заставу сільськогосподарську техніку, серед якої значиться і спірний трактор. У зв»язку з невиконанням боржниками умов кредитних договорів нотаріусом були вчинені нотаріальні написи про примусове стягнення боргу, на підставі яких відділом ДВС Решетилівського РУЮ відкриті виконавчі провадження. Було встановлено, що спірний трактор на території ПАПФ «Відродження» відсутній і перебуває у позивачів. Вважає володіння позивачів трактором незаконним.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, він же - представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позов підтримав, просив його задовольнити, зустрічний позов ВАТ «Державний Ощадний банк України» не визнав і суду пояснив, що у 2003 році майно колишньої агрофірми «Авангард», яке підлягало розпаюванню і було виділене співвласникам майнових паїв, перебувало у цілісному майновому комплексі і не було розділене між співвласниками. Співвласниками цього майна були 252 власники майнових паїв, серед яки були і позивачі. До вказаного майна належало і майно, яке є предметом даного спору. 12 листопада 2003 року відбулися збори співвласників майнових паїв, на яких він присутнім не був, оскільки його туди не запрошували. Пізніше він дізнався, що ці збори вирішили передати сільськогосподарську техніку в оренду ПАПФ «Відродження» з правом відчуження. Особи, які були присутніми на зборах, стверджували, що на цих зборах були присутніми не більше 50 співвласників майна. Його згоди, а також згоди інших співвласників на відчуження майна ніхто не питав. Вважає рішення зборів від 12.11.2003 року сфальсифікованим. У січні 2004 року були проведені загальні збори співвласників  майнового комплексу, які визнали незаконним рішення зборів від 12.11.2003 року. 29.01.2005 року рішенням загальних зборів співвласників майна були затверджені сформовані групи співвласників та перелік майна, яке передавалося кожній групі. Позивачі були віднесені до шостої групи і їм була виділена в натурі та передана їхня частка в майні, серед якого і спірні трактор та два причіпи.  

            Представник відповідача - відділу державної виконавчої служби Решетилівського РУЮ Кошкалда С.В. позов визнала і суду пояснила, що арешт на спірне майно та заборону на його відчуження було накладено на підставі нотаріального напису та наказів господарського суду Полтавської області. Законність цих рішень вона не перевіряла і не може оцінювати.

            Представник відповідача - ВАТ «Державний Ощадний банк України»      Мірошніченко О.В. позов не визнала, зустрічний позов підтримала і підтвердила підстави звернення до суду із зустрічним позовом, викладені в зустрічній позовній заяві. Крім того пояснила, що якби банку були відомі всі обставини справи, які представникам банку стали відомі в результаті розгляду справи, то договір застави укладений не був би.

            Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є одним із співвласників майна колишньої агрофірми «Авангард». При створенні ПСП «Відродження» майно, яке належало колективу співвласників, було передане цьому підприємству в оренду без права відчуження. На яких умовах це майно перейшло у користування ПАПФ «Відродження», йому не відомо. На збори 12.11.2003 року він не був запрошений, але ті, хто там був, говорили йому, що там були присутніми близько 40 чоловік в той час, як колектив співвласників майнового комплексу налічував 252 особи. 17.01.2004 року він був присутнім на загальних зборах співвласників майна, які визнали збори від 12.11.2003 року недійсними.  

            Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка, дослідивши докази, що маються у справі та давши їм юридичну оцінку, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволенню не підлягає з таких підстав:

            судом встановлено, що у 1999 році було проведено розпаювання майна агрофірми «Авангард» , визначене майно, виділене колективу співвласників та визначене коло співвласників цього майна, які налічували 252 особи.

            Згідно виписки з рішення засідання співвласників майнових та земельних паїв від 7.05.1999 року співвласники майнових паїв прийняли рішення про укладення договору про спільне володіння, користування та розпоряджання належним їм майном, що перебуває у їхній спільній частковій власності, та про передачу цього майна в оренду ПСП «Відродження» цілісним майновим комплексом.

            Із ксерокопії протоколу загальних зборів адміністрації ПАПФ «Відродження» і пайовиків від 12 листопада 2003 року вбачається, що у вказаному протоколі зазначено, що серед інших питань порядку денного зборів розглядалося питання і було прийняте рішення про передачу майнового комплексу, а саме: автотракторну, автомобільну, сільськогосподарську техніку, причіпи, інвентар, вузли та агрегати до них в оренду ПАПФ «Відродження» з правом відчуження.

            Згідно відповіді начальника інспекції Держтехнагляду по Решетилівському району та копії свідоцтва про реєстрацію машини трактор ЮМЗ-6 випуску 1994 року номер  НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2 згідно заяви ПАПФ «Відродження» та на підставі протоколу загальних зборів пайовиків  і адміністрації ПАПФ «Відродження» від 12.11.2003 року перереєстрований 25.11.2003 року на ПАПФ «Відродження» з правом відчуження.

            Із ксерокопії договору застави (майнової поруки) без номера від 16.12.2003 року вбачається, що цей договір укладено між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ПАПФ «Відродження» на забезпечення кредитного договору, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6, при цьому ПАПФ «Відродження» (заставодавець) передала, а  ВАТ   «Державний ощадний банк України» (заставодержатель) прийняло в заставу сільськогосподарську техніку, серед переліку якої зазначений і спірний трактор ЮМЗ-6.

            Із ксерокопії протоколу зборів співвласників майнових паїв, що належать громадянам на праві спільної часткової власності, від 17 січня 2004 року вбачається, що вищезазначені  збори визнали загальні збори адміністрації ПАПФ «Відродження» і пайовиків від 12 листопада 2003 року недійсними, а рішення цих зборів - сфальшованим.

            Згідно ксерокопії виконавчого напису 5.11.2004 року приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 звернене стягнення на майно ПАПФ «Відродження», передане в заставу ВАТ «Державний ощадний банк України», в тому числі і на спірний трактор ЮМЗ-6, а за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна, задовольнити вимоги заставодержателя.

            Згідно ксерокопій акту опису й арешту майна та акту державного виконавця   09.11.2004 року при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса  від 5.11.2004 року на трактор ЮМЗ-6 накладено арешт, а 21.01.2005 року за юридичною адресою заставодавця цього майна виявлено не було.

            Із ксерокопій договору № 6 від 16.01.2005 року та додатків до нього вбачається, що позивачі  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали між собою договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, отриманим ними як їхні частки у спільному майні, належному власникам майнових паїв колишньої агрофірми «Авангард». В переліку майна, стосовно якого було укладено цей договір, зазначені і спірні трактор ЮМЗ-6 та два причіпи.

            Із протоколу № 7 зборів співвласників майнових паїв бувшої агрофірми «Авангард» від 29.01.2005 року вбачається, що загальні збори кількістю 169 пайовиків затвердили групи виходу з цілісного майнового комплексу та переліки майна, яке  виділяється цим групам,  в тому числі і групу виходу позивачів та перелік майна, виділеного їм.

Згідно вироку Решетилівського районного суду від 1 листопада 2007 року засновник, він же директор ПАПФ «Відродження», ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи засновником та директором ПАПФ «Відродження», ПП «Аніра», ПП «Сідан», тобто будучи службовою особою, на протязі 2003-2004 років з метою укладення кредитних договорів між фізичними особами ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ВАТ «Державний ощадний банк України»,  а також з метою укладення кредитних договорів між ПАПФ «Відродження» та ВАТ АБ «Приватінвест»; між ПП «Аніра» та ВАТ АБ «Приватінвест»; між ПП «Сідан», ВАТ АБ «Приватінвест» та АТ «Український інноваційний банк», надав до вищезазначених  банківських установ завідомо неправдиву інформацію про майно, що передавалося у банківську заставу, передавши таким чином в банківську заставу майно, власниками якого були співвласники бувшого КСП «Авангард», і яке використовувалося ПАПФ «Відродження» на підставі договору оренди без права на відчуження.  У подальшому одержані кредитні кошти були використані і до банківських установ не повернуті. Дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ст. 222 ч.2 КК України як шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди. Вирок суду не змінений, не скасований і набрав законної сили.

Відповідно до ст. 328 ЦК України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ст.ст.203 ч. 1, 5;  215 ч. 1,3ЦК України зміст правочину не може суперечити  цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною  (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

            Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

            Встановлено, що право власності на спірне майно позивачами набуте на підставах, не заборонених законом, правомірно, незаконність набуття ними права власності на це майно судом не встановлена, а тому і володіння позивачів спірним майном не може бути визнане незаконним.

            На момент укладення договору застави (майнової поруки) спірне майно, як встановлено вищезазначеним вироком суду,  перебувало у складі цілісного майнового комплексу, власниками якого на праві спільної часткової власності були 252 особи. .Своєї згоди на укладення зазначеного договору застави вони не давали.

            При вчиненні правочину - укладенні договору застави (майнової поруки) від 16.12.2003 року одна із сторін цього правочину, а саме - ПАПФ «Відродження» в особі її власника та директора ОСОБА_10, знаючи про відсутність у нього законного права на відчудження заставленого майна та на передачу цього майна в заставу,  не мав на меті реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином.

            Крім того з укладенням договору застави у заставодержателя виникає лише право стягнення на заставлене майно у разі невиконання боржником своїх обов»язків по кредитному договору, але заставодержатель не набуває права власності на заставлене майно. Власником цього майна до примусового його відчуження залишається заставодавець.

            Виходячи з цього позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України», як заставодержателя, про витребування майна із чужого незаконного володіння, є безпідставними, оскільки статті 386 та 387 ЦК України, на які посилається позивач за зустрічним позовом, передбачають право лише власника звертатися до суду за захистом своїх порушених майнових прав та витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

            Керуючись ст. 213-215, ЦПК України, ст.ст. 203, 215,  328, 331, 386, 387, 576, 578 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд ,-

                                                           Р І Ш И В :

            Визнання представником відповідача - відділу державної виконавчої служби Решетилівського районного управління юстиції позову - прийняти.

            Позов ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4- задовольнити.

            Визнати право спільної власності ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4на майно:

-     трактор ЮМЗ-6 1994 року випуску, заводський № НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2;

-     причіп ПТС-4,5, номер НОМЕР_3

-     причіп ПТС-4, номер НОМЕР_4

Визнати недійсним договір застави (майнової поруки) без номера від 16.12.2003 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ПАПФ «Відродження» на забезпечення виконання стороною в кредитному договорі - ОСОБА_6 своїх зобов»язань.

Арешт на трактор ЮМЗ-6 1994 року випуску, заводський № НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2; причіп ПТС-4,5, номер НОМЕР_3 причіп ПТС-4, номер НОМЕР_4, накладений відділом ДВС Решетилівського РУЮ, - зняти.

Зняти заборону на відчуження переліченого майна та виключити його з опису.

У задоволенні зустрічного позову ВАТ «Державний ощадний банк України» - відмовити за його безпідставністю.

            Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.     

                                               Головуючий :            ПІДПИС

                                                                                  СУДДЯ: