ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2010 р. Справа № 2a-2649/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю: представника позивача - Полатайка С.С., представника відповідача - Клюфінської У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"
до відповідача: Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі
про визнання нечинним рішення № 14 від 01.11.2006 року,-
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинним рішення № 14 від 01.11.2006 року.
10 листопада 2006року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області відкрито провадження в адміністративній справі №А-14/271.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2006року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007року позов задоволено. Визнано нечинним рішення ДПІ в Надвірнянському районі про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків №14 від 01.11.2006року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2010 року частково задоволена касаційна скарга ДПІ в Надвірнянському районі, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2006року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007року скасовано, а справа направлена на розгляд Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 23 липня 2010 року призначено судове засідання із розгляду адміністративного позову.
На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2010 року судом в порядку відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі зобов’язано сторони подати суду докази, якими вони обґрунтовували свої позовні вимоги та заперечення щодо задоволення позову.
06.10.2010 року позивачем надано суду заяву про зміну позовних вимог, зокрема, просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів №14 від 01.11.2006 року.
Крім цього, судом на підставі заявлених клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів, долучено та досліджено письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в обсязі викладеному в заяві про зміну позовних вимог від 06.10.2010 року з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що 03.11.2006 року на адресу позивача надійшло рішення Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області №14 від 01.11.2006року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. З даним рішенням не погоджується, оскільки відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Таким чином, рішення відповідача №14 від 01.11.2006 року суперечить імперативній нормі пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та порушує права та обов’язки ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”. Крім цього, зазначив, що станом на момент винесення спірного рішення податковий орган безпідставно визначив наявність податкового боргу, оскільки податкові зобов’язання, які відповідач відніс до податкового боргу погашені позивачем самостійно, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату задекларованих податкових зобов’язань з акцизного збору на бензин моторний та інші нафтопродукти за 2005-2006 роки. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на те, що прийняте рішення №14 від 01.11.2006 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів відповідає чинному законодавству. Згідно пп. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Також зазначила, що у відповідності до вимог пп. 6.2., 6.3. вищезазначеного Закону позивачу направлялась перша податкова вимога від 26.07.2006 року за №1/146 на загальну узгоджену суму 94806429,36 грн. та другу податкову вимогу від 28.08.2006 року за №2/156 на за загальну суму 95375972,24 грн. Враховуючи те що, позивачу надсилалися податкові вимоги, а також те що, позивач в добровільному порядку не погашає суму податкового боргу, вважає, що прийняте рішення №14 від 01.11.2006 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є правомірним та не суперечить нормам чинного законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши адміністративний позов, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення № 14 від 01.11.2006 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, яким до позивача застосовано заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде в майбутньому.(а. с. 10).
На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2010 року судом було зобов’язано подати докази на підтвердження наявності податкового боргу ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» станом на момент винесення спірного рішення.
Як вбачається з поданого ДПІ в Надвірнянському районі розрахунку податкового боргу ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» станом на 01.11.2006 року податкові зобов’язання позивача виникли на підставі поданих розрахунків акцизного збору з реалізації нафтопродуктів.
Зокрема, з реалізації підакцизного товару – бензин моторний розрахунок №8355 від 22.05.2006 року сума податкового зобов’язання по розрахунку – 13503553,10грн., №9797 від 20.06.2006 року на суму – 11142550,57 грн., №11927 від 20.07.2006 року на суму – 6760979,41грн., №14871 від 21.08.2006 року на суму – 11521720,42грн., №16293 від 20.09.2006 року на суму – 9166509,53 грн., №18665 від 20.10.2006 року на суму – 8453341,09грн. Крім цього, у відповідності до розрахунків щодо реалізації підакцизного товару – інші нафтопродукти №5552 від 20.04.2006 року сума податкового зобов’язання по розрахунку – 10212673,85грн., №8355 від 22.05.2006 року на суму – 8077150,07 грн., №9797 від 20.06.2006 року на суму – 7109996,20 грн., №11927 від 20.07.20206 року на суму – 5532118,28грн., №14871 від 21.08.2006 року на суму – 9261810,69 грн., №16293 від 20.09.2006 року на суму – 7577841,75грн., №18665 від 20.10.2006 року на суму – 6645068,60грн. Всього задекларовано позивачем податкових зобов’язань за станом на 01.11.2006року, у відповідності до інформації наданої податковим органом, з якого склався податковий борг, на суму 92 233 399,42 грн. Крім цього, як вбачається з наданої суду інформації та облікової картки платника податків, позивачу нараховано пеню в сумі 2390913,55грн.
Що стосується податкового боргу ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за станом на момент винесення оскаржуваного рішення. Як встановлено в судовому засіданні податкові зобов’язання, які податковий орган відносить до складаються із зобов’язань зі сплати акцизного збору з реалізації бензину моторного та інших нафтопродуктів за березень-вересень 2006 року, які позивач самостійно задекларував.
Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.1999 року «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за N 377/89/76, встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, яке визначене платником податків.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання податкової декларації.
Згідно з даними платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, - № 56 від 28.04.2006 року, № 44 від 29.05.2006 року, № 53 від 29.06.2006 року, № 52 від 27.07.2006 року, № 60 від 28.08.2006 року, № 99 від 29.09.2006 року, № 81 від 30.10.2006 року, № 45 від 29.05.2006 року, № 53 від 27.07.2006 року, № 59 від 28.08.2006 року, № 98 від 29.09.2006 року, № 80 від 30.10.2006 року, № 13 від 29.05.2006 року, № 41 від 23.06.2006 року, № 56 від 28.04.2006 року, № 31 від 27.07.2006 року, № 32 від 28.08.2006 року, № 31 від 29.09.2006 року, № 106 від 30.10.2006 року, позивачем було здійснено оплату до Державного бюджету України акцизного збору з бензину моторного та з інших нафтопродуктів за березень-вересень 2006 року, про що зазначено в графі «Призначення платежу», на загальну суму 114965313,56грн. Таким чином, позивачем здійснена оплата податкових зобов’язань по платежу акцизний збір з реалізації бензину моторного та з інших нафтопродуктів за березень-вересень 2006 року в повному обсязі.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесено рішення № 14 від 01.11.2006 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів на підставі п.п. 7.2.1 п.7.2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно норми на підставі якої було прийняте дане рішення, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Однак, згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу” № 509-XII від 04.12.1990 року Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Також, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Крім того, в ч. 3 ст. 47 Господарського Кодексу України зазначено, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.
Частиною 6 ст. 41 Конституції України передбачено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом .
Крім цього, на стадії примусового погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків виникають правовідносини власності між особою, в якої є податковий борг, та державою як кредитором, а відтак, виходячи із загального правила правозастосування про пріоритетність спеціальної правової норми над нормою загальною, норми пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якими встановлено порядок стягнення податкового боргу за рішенням податкового органу, не підлягають застосуванню, оскільки ці норми не є спеціальними в правовому регулюванні відносин власності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення №14 від 01.11.2006 року, яким на підставі пп. 7.2.1 п.7.2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до позивача застосовано заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде в майбутньому, суперечить вимогам вищезазначених норм, а тому підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області №14 від 01.11.2006року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", код 00152230 судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 крп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 31.12.2010 року.