Справа № 22-6795- 2006 p. Головуючий 1 інстанції Ярчук Т.О.
Категорія 26 Доповідач Бабакова Г.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
у складі : головуючого Ювченко Л.П. суддів : Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі Білявської І.Є.
розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 31 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, з участю третіх осіб - ОСОБА_4 та Дев"ятої Донецької Державної нотаріальної контори про розділ спадкового майна і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач ОСОБА_1 оскаржує в апеляційному порядку рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 31 травня 2006 року, яким задоволено вказаний позов ОСОБА_2, за нею визнано право власності в порядку спадкування на 1/6 частину жилого будинку АДРЕСА_1 та на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2, за ОСОБА_1- на 1/2 частину вказаного жилого будинку та за ОСОБА_3 - на 2/6 частини вказаного жилого будинку та на 2/12 частини вказаної квартири, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Апелянт посилається на те , що , ухвалюючи рішення та визнаючи вказані частки у спадковому жилому будинку, суд дійшов неправильного висновку, що поліпшення будинку, які він виконав, а саме : збудував тамбур, гараж, сараї, літню кухню, прибудову до літньої кухні, туалет, огорожу, не є підставою для збільшення його частки. Відмовляючи у задоволенні його зустрічного позову, суд не врахував, що ОСОБА_2 не підтримувала зв"язок з батьком-спадкодавцем, який був інвалідом 2-ї групи і потребував догляду ,не надавала йому допомогу. Суд не вирішив питання щодо розділу спадщини, не врахував , що він ставив питання про сплату ним ОСОБА_3 вартості належної їй частки і визнання за ним права власності на весь будинок, оскільки спільне користування ним неможливе. Просить скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 наполягав на скарзі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили рішення суду залишити без зміни, представник третьої особи - нотаріальної контори у судове засідання не з"явився, про час і місце судового засідання повідомлено належним чином.
Суд першої інстанції , ухвалюючи рішення та визнаючи вказані частки у спадковому майні, виходив з наступного. ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді спірного жилого будинку. Спадкоємцями першої черги були її сини -відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1 прийняв спадщину, яка належить йому у розмірі 1/2 частини будинку , а ОСОБА_6 спадщину, яка належала йому також у розмірі 1/2 частки вказаного жилого будинку та 1/4 частки вказаної квартири, не встиг прийняти. На його частку спадкоємцями першої черги є його дочка -позивачка ОСОБА_2 , його дружина -відповідачка ОСОБА_3 та його син ОСОБА_4, який у встановленому законом порядку відмовився від спадщини на користь матері ОСОБА_3. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд дійшов висновку, що немає підстав вважати, що позивачка ОСОБА_2 ухилялась від обов"язку щодо утримання спадкодавця, що останній не потребував сторонньої допомоги. Суд дійшов також висновку, що ОСОБА_1 тривалий час проживав у спірному будинку разом з батьками і виконав поліпшення будинку, але це не є підставою для збільшення його частки у спадщині.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга піддягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 заявила позов про розділ спадщини. Відповідач ОСОБА_1 у зустрічному позові (а.с.76) , письмовою заявою (а.с.82) та у судовому засіданні (а.с. 84-зв.) просив суд визнати за ним право власності на весь спірний будинок ,посилаючись на те, що вартість належної ОСОБА_3 спадкової частки в цьому будинку він їй сплатить. Тобто , ОСОБА_1 також ставив питання не тільки про визнання часток в спадщині, а і про її розділ. Суд же вимоги сторін про розділ спадщини не розглянув і ОСОБА_1 на це посилається в апеляційній скарзі. Вказаний недолік не може бути усуненим ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, оскільки суд взагалі питання про розділ спадщини не розглядав.
Згідно із ст. 311 ЦПК України , якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Приходячи до висновку, що ОСОБА_1 виконав поліпшення спірного будинку і вони не є підставою для збільшення його частки , суд не зазначив, чому він дійшов висновку, що ці поліпшення не є підставою для збільшення частки ОСОБА_1. Суд не з"ясував, чи була домовленість
між ОСОБА_1 та його батьками на створення спільної власності, чи впливають виконані поліпшення на ідеальну частку власності. Якщо поліпшення були допомогою батькам з боку ОСОБА_1, то чи була вона оплатною і чи була про це домовленість. Чи в установлено законом порядку збудовано будівлі.
Згідно із ст. З ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання щодо обгрунтованості зустрічного позову, суд не з"ясував , яке своє право чи які свої інтереси хоче захистити ОСОБА_1. З матеріалів справи видно, що позивачка є спадкоємцем після смерті її батька ОСОБА_6 і крім неї є ще спадкоємці першої черги. При наявності спадкоємців першої черги ОСОБА_1 не одержує право на спадкування після смерті ОСОБА_6, оскільки є його братом і відноситься до другої черги. При таких обставинах суду слід було з"ясувати , чи зачіпляються інтереси ОСОБА_1 при спадкуванні позивачки після смерті її батька і яким чином, чи є він тією особою, яка може заявляти такий позов.
Керуючись ст., ст. 307, 311,314 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 31 травня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.