АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
========================================================
Справа №11-430/2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Дем’янченко С.М. Категорія: ч.3 ст.185 КК України – Т.З. Доповідач: Костенко В.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року липня місяця 28 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючої - судді Хрипченко Л.Г.,
суддів Денисенко Л.М. , Костенка В.Г.,
за участю прокурора Адамець А.М.,
засудженого
ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу за апеляціями помічника прокурора Великобагачанського району Полтавської області, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 березня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий,
засуджений ч.3 ст.185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням певних обов’язків, передбачених ст.76 КК України.
Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_7 6199 грн. 97 коп. матеріальної та 8000 грн. моральної шкоди, а також 1350 грн. за надання правової допомоги.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.
1. 2 червня 2009 року, близько 3 год., в АДРЕСА_2 засуджений прийшов до домогосподарства потерпілої ОСОБА_7 і шляхом відкривання навісного гачка проник до сараю, звідки таємно викрав корову, яку відвів до лісосмуги поряд з автодорогою Кривці-Бригадирівка, де забив її, а тушу продав невстановленій слідством особі за 2000 грн., розпорядившись коштами на власні потреби.
2. 13 жовтня 2009 року біля 1 год. засуджений повторно в АДРЕСА_3 прийшов до домогосподарства ОСОБА_8, вирвав прибоєць на дверній коробці гаражного приміщення, проник до нього та таємно викрав коня, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 3411 грн.
Близько 6 год. 30 хв. цього дня ОСОБА_6 був затриманий з викраденим конем працівниками міліції в с. Чапаєвка Великобагачанського району.
В апеляції з доповненнями прокурор порушує питання про скасування вироку внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України і просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 засудити за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі. Крім того вказує на необхідність уточнення в мотивувальній частині вироку суми матеріальної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_10 в розмірі 6000 грн., оскільки суд цього не вказав у вироку.
В апеляції потерпіла просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_6 засудити за ч.3 ст. 185 та ч.2 ст. 15 і ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. При цьому вона зазначає, що дії засудженого щодо викрадення коня слід було кваліфікувати як закінчений замах на вчинення злочину, оскільки саме працівник міліції ОСОБА_11 виступав у ролі покупця коня.
Крім того вважає, що суд призначив ОСОБА_6 м’яке покарання, фактично не врахував суспільної небезпеки та тяжкості злочинів, хоча і зазначив про це у вироку. Також вказує, що каяття засудженого не є щирим, оскільки він не відшкодував збитки. Крім того, не погоджується з вартістю корови, зазначеної в обвинуваченні та наголошує, що у вироку суду ця вартість не вказана.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала апеляцію з доповненнями та погодилася з доводами апеляції потерпілої щодо посилення покарання ОСОБА_6, пояснення засудженого, який просив відхилити апеляції та залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Згідно п.4 ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Вимоги даних норм закону при проведенні досудового слідства не виконані, а суд при розгляді справи неповноту досудового слідства не усунув.
Зібраними по справі доказами доведено, що 2 червня 2009 року, близько 3 год., в с. Кравці Хорольського району Полтавської області, з сараю в господарстві потерпілої ОСОБА_7 таємно викрадено корову.
Всупереч вимогам ч.1 ст.334 КПК України в мотивувальній частині вироку при формулюванні обвинувачення суд взагалі не вказав вартість викраденої корови, що має суттєве значення для кваліфікації дій засудженого та визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної потерпілій.
Суперечливою є і визначена органом досудового слідства вартість викраденого по 1-му епізоду.
В постанові про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_6 по епізоду викрадення корови органом досудового слідства зазначено, що вартість корови становить 4500грн.(а.с.93).
В подальшому, при пред’явленні засудженому кінцевого обвинувачення, без будь-якого додаткового обґрунтування вартість викраденої корови вказана в розмірі 6000 грн.(а.с.167-168)
В резолютивній частині обвинувального висновку вартість корови слідчий визначив в розмірі 4500грн.(а.с.189-197)
В подальшому, під час розгляду справи по суті, прокурор виніс постанову про зміну обвинувачення в суді і без наведення мотивів уточнив, що вартість викраденої у потерпілої ОСОБА_10 корови становить 6000 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, викрадена корова була зарізана засудженим і продана як м'ясо.
Визначаючи вартість корови, слідчий взяв до уваги договір страхування майна та тварин, що належать громадянам від 22 жовтня 2008 року, де зазначена вага корови та довідку голови правління Хорольської райспоживспілки від 24 жовтня 2009 року про вартість одного кілограма живої ваги корови.
При цьому ні орган досудового слідства, ні суд не встановлювали вартість живої корови.
Не були органом досудового слідства належним чином перевірені показання потерпілої про те, що корова булу тільна та в день викрадення мала отелитись, що також могло вплинути на визначення її вартості.
Крім того, під час досудового слідства потерпіла давала стабільні, взаємодоповнюючі, логічні з огляду на зміст показання про причетність до вчинення злочину і інших осіб.
Разом з тим, ні суд, ні органи досудового слідства версію потерпілої не перевірили, хоча це має важливе значення для оцінки доказів.
Суд також порушив вимоги ст. 277 КПК України.
Як вбачається з протоколу судового засідання, після оголошення прокурором постанови про зміну обвинувачення в суді від 4 лютого 2010 року та вручення її копій учасникам процесу, суд не відклав розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення та за відсутності його клопотання про скорочення цього строку продовжив слухання справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню прокурору для проведення додаткового розслідування.
При цьому колегія суддів враховує, що кваліфікація дій засудженого, а саме повторність, по другому епізоду викрадення коня залежить від доведеності чи недоведеності його винуватості у вчиненні злочину по 1-му епізоду, а тому слід скасувати вирок повністю.
Під час додаткового розслідування необхідно шляхом витребування даних про вартість живої (тільної) тварини відповідного віку та вгодованості, з’ясувати вартість корови, викраденої у потерпілої ОСОБА_10 та належним чином перевірити її версію про причетність інших осіб до вчинення злочину шляхом встановлення та допиту додаткових свідків, проведенням відтворення обстановки та обставин події і виконанням інших слідчих дій.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора та потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 березня 2010 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу повернути прокуророві Великобагачанського району Полтавської області для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 залишити підписку про невиїзд.
СУДДІ:
Хрипченко Л.Г. Денисенко Л.М. Костенко В.Г.