АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
========================================================
Справа № 11-45/2010 року Головуюча у 1-й інстанції: Окунь Т.В.
Категорія: ч.2 ст.125 КК-Н.Т. Доповідач: Костенко В.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року лютого місяця 3 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого - судді Кожевнікова О.В.,
суддів Лісіченко Л.М., Костенка В.Г.,
засудженого ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 жовтня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Курчиця Новоград-Волинського району Житомирської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, працюючий на ВАТ «ПГЗК», несудимий,
засуджений за ч.2 ст.125 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_4 466 грн. 27 коп. матеріальної та 500 грн. - моральної шкоди.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Семенівка Полтавської області, мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, працюючий в охоронно-детективному агентстві «Захист», несудимий,
засуджений за ч.1 ст.126 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 125грн. 71 коп. матеріальної та 500 грн. – моральної шкоди.
Згідно вироку, засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за наступних обставин.
19 жовтня 2007 року близько 22 год., ОСОБА_4, під час виконання своїх службових обов’язків старшого зміни ОДА «Захист» по забезпеченню збереження матеріальних цінностей та підтримання громадського порядку на території ВАТ «ПГЗК», отримавши інформацію диспетчера комбінату про вчинення невідомою особою крадіжки майна з підприємства, виїхав на велосипеді в район МП «Елемаш», де зупинив підозрюваного громадянина ОСОБА_5, який рухався на власному мопеді по вул. Будівельників в напрямку м. Комсомольськ.
Внаслідок зупинки, ОСОБА_5 разом з мопедом упав, після чого між ним та ОСОБА_4 почалася бійка, в ході якої ОСОБА_5 умисно завдав ОСОБА_4 декілька ударів в область голови, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка викликала струс головного мозку, крововиливу в склеру лівого ока та синця навколо нього.
В свою чергу ОСОБА_4, намагаючись затримати ОСОБА_5 та долаючи його опір, умисно завдав останньому побоїв, що спричинили потерпілому фізичний біль.
Дії засуджених були припинені з приїздом працівників ОДА «Захист» та міліції, після чого ОСОБА_4 було доставлено до лікарні, а ОСОБА_5 до міськвідділу міліції.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому, не заперечуючи факту інциденту між ним та ОСОБА_5, наголошує на тому, що він виконував посадові обов’язки та затримував правопорушника на території об’єкту, що охороняється, отримавши інформацію від диспетчера про крадіжку. Фізичну силу застосував лише утримуючи ОСОБА_5 за одяг та не наносив останньому побоїв, хоча той його бив по голові та інших частинах тіла. Крім того вказує, що ОСОБА_5 лише через півтора року після події звернувся з заявою про притягнення його до кримінальної відповідальності.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4 на підтримку апеляції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Місцевий суд правильно встановив фактичні обставини події, яка мала місце 19 жовтня 2007 року близько 22 год. під час затримання старшим зміни ОДА «Захист» ОСОБА_4, при виконання своїх службових обов’язків по забезпеченню збереження матеріальних цінностей та підтримання громадського порядку на території ВАТ «ПГЗК», громадянина ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні крадіжки майна підприємства.
Разом з тим, дійшовши висновку про винуватість ОСОБА_4 в умисному нанесенні побоїв потерпілому, які завдали фізичного болю, суд залишив поза увагою наступне.
Згідно з ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною
визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав
та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також
суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно
небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди,
необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного
відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було
допущено перевищення меж необхідної оборони.
З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2007 року ОСОБА_4 знаходився на своєму робочому місці – старшого зміни охоронно-детективного агентства «Захист» і виконував свої обов’язки відповідно до посадової інструкції, пункт 3.1.6 якої зобов’язує його безпосередньо приймати участь в попередженні крадіжок з підприємства та затриманні правопорушників (а.с.95). Дії по затриманню ОСОБА_5 він вчинив після отримання інформації від диспетчера комбінату про те, що невідома особа, підозрювана у вчиненні крадіжки з підприємства, на мопеді рухається по вул. Будівельників в напрямку м. Комсомольськ. Дані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с.107), а отже висновки суду про безпідставність затримання ОСОБА_5 спростовуються матеріалами справи.
Так, доданий до матеріалів справи адміністративний матеріал відносно ОСОБА_5 містить рапорт про його затримання за підозрою у викраденні металобрухту від 19 жовтня 2007 року, завірений підписами дільничного інспектора міліції та працівників ОДА «Захист», розписку про прийняття на зберігання вилученого з місця події каналізаційного люку, а також власноруч написані ОСОБА_5 визнавальні пояснення з даного приводу (аркуші матеріалів 4,5,8).
Відповідно до вимог ст. 38 КК України не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.
Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинців, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 по затриманні ОСОБА_5 були правомірними, спрямованими на затримання особи, яка, на його переконання, вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, а отже їх не можна вважати злочинними, а нанесення при затриманні побоїв не є тяжкою шкодою в розумінні ч.2 ст. 38 КК України.
При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що ОСОБА_5 спричинив під час затримання ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка викликала струс головного мозку, крововиливу в склеру лівого ока та синця навколо нього, а у ОСОБА_5 відсутні навіть легкі тілесні ушкодження, а тому вважає, що своїми діями ОСОБА_4 не перевищив меж необхідної оборони.
Отже, вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України підлягає скасуванню, а справа – закриттю за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити.
Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
СУДДІ:
Кожевніков О.В. Лісіченко Л.М. Костенко В.Г.