АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
========================================================
Справа № 11-356/2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Радзівон О.І.
Категорія: ч.1 ст.125 КК-Н.Т. Доповідач: Костенко В.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року червня місяця 2 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Кожевнікова О.В.,
суддів Томилка В.П., Костенка В.Г.,
виправданої ОСОБА_4,
потерпілої ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_5 на вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 9 березня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, з середньою освітою, одружена, робітниця вагонного депо ст. Гребінка, маюча на утриманні неповнолітню дитину, несудима,
виправдана за недоведеністю її участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Згідно вироку, потерпіла ОСОБА_5 обвинувачувала ОСОБА_4 в тому, що остання 21 жовтня 2009 року близько 17 год. біля дверей АДРЕСА_2 вчинила сварку через те, що її донька ОСОБА_6 знаходилася в квартирі потерпілої та нанесла ОСОБА_5 удари кулаками по обличчю та подряпини, заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя та синців лівої щоки і правої скроні.
Виправдовуючи ОСОБА_4, суд у вироку зазначив, що потерпіла належних доказів в обґрунтування обвинувачення не надала, а підсудна категорично заперечувала свою участь у вчиненні злочину, можливості здобути інші докази – вичерпані. Крім того суд визнав, що висновок судово-медичного експерта щодо тілесних ушкоджень потерпілої, наявний в матеріалах справи, за відсутності інших доказів не може бути покладений в основу обвинувального вироку.
В апеляції потерпіла просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. При цьому вона зазначає, що суд порушив її право на правову допомогу та не дозволив її представнику брати участь в судових дебатах, а їй скористатись правом зробити свою заяву після дебатів. Крім того вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину доведена наявними у справі доказами, а саме висновком судово-медичного експерта та показаннями свідків. Відмова свідка ОСОБА_6 давати показання на підставі ст.63 Конституції України щодо своєї матері ОСОБА_4, на її думку, також свідчить про протиправну поведінку обвинуваченої.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, потерпілу, яка підтримала апеляцію і вважала, що винуватість ОСОБА_4 доведена, виправдану, яка категорично заперечувала нанесення потерпілій тілесних ушкоджень та просила вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.27 КПК України, справи про злочини, передбачені статтею 125, частиною 1 статті 126 Кримінального кодексу України, а також справи про злочини, передбачені статтею 356 Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.
Надані потерпілою та перевірені судом докази на обвинувачення ОСОБА_4, не підтверджують інкримінованого їй обвинувачення.
Так, ОСОБА_4 категорично заперечувала свою винуватість у вчиненні злочину.
Свідок ОСОБА_6 – донька виправданої, відмовилась давати показання на підставі ст. 63 Конституції України, а сама можливість скористатись таким своїм конституційним правом не можна розцінювати, як доказ винуватості.
Свідок ОСОБА_7, яка зі слів потерпілої бачила конфлікт, будучи допитаною в судовому засіданні та попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України, показала, що зазначених обставин не бачила і не чула.
Інших доказів винуватості ОСОБА_4 потерпіла не надала і в суді апеляційної інстанції вказала, що можливості їх надати вичерпані.
Висновок судово-медичного експерта про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, за відсутності інших доказів винуватості ОСОБА_4, як вірно зазначив суд першої інстанції, не може бути покладений в основу обвинувального вироку.
Що стосується посилання потерпілої на визнавальні пояснення ОСОБА_4 та її доньки, надані дільничному, то колегія суддів вважає, що їх не можливо визнати належними доказами, оскільки під час таких пояснень вказані особи не були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, а в судовому засіданні їх заперечували.
Посилання в апеляції на порушення права потерпілої внаслідок позбавлення можливості її представника брати участь в судових дебатах, а самій ОСОБА_5 скористатись правом зробити свою заяву після дебатів є необґрунтованими, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що в судових дебатах було надано слово всім учасникам процесу, в тому числі потерпілій і її представнику. Правом репліки вони не скористалися. При цьому зауважень на протокол судового засідання не надходило.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про недоведеність участі ОСОБА_4 у вчиненні злочину ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах. Можливості судового слідства вичерпані, а надати інші докази потерпіла не може.
Враховуючи викладене, підстави для скасування вироку відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 9 березня 2010 року щодо ОСОБА_4 – без змін.
СУДДІ:
Кожевніков О.В. Томилко В.П. Костенко В.Г.