АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
========================================================
Справа № 11-162/2010 року Головуюча у 1-й інстанції: Гальченко О.О.
Категорія: ч.2 ст.186 КК України – Т.З. Доповідач: Костенко В.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року березня місяця 3 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого - судді Павленка В.П.,
суддів Бурда К.І., Костенка В.Г.,
за участю прокурора Деряга Л.М.,
захисників
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Полтавського району та засудженого ОСОБА_10 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_3, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, одружений, з середньо-спеціальною освітою, маючий на утриманні неповнолітню дитину, охоронець ТОВ «Агрофірма «Покровська», несудимий,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки;
- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки;
- за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, одружений, з середньою освітою, маючий на утриманні неповнолітню дитину, різноробочий підприємства «Соняшник», несудимий,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік;
- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стром 3 роки з покладенням певних обов’язків, передбачених ст.76 КК України.
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_4, громадянин України, одружений, з середньою освітою, непрацюючий, судимий:
15 вересня 2008 року Машівським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.2 ст.310, ст.75 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки;
- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки;
- за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Відповідно до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Машівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2008 року та остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку, засуджені визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.
1.12 квітня 2009 року, близько 22 год. 20 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, знаходячись на автодорозі Полтава – Селещина поблизу с. Минівка Полтавського району і області, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_11, а саме скутером «JBW 50 QT-3B» та іншими речами на загальну суму 7175грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд.
2. 24 квітня 2009 року, о 1год. ОСОБА_8 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, повторно, таємно викрали скутер «Тіанксі» вартістю 4254 грн., який належав потерпілому ОСОБА_12 і знаходився біля під’їзду будинку АДРЕСА_5, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
3. На початку травня 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, близько 2год. в АДРЕСА_6, повторно, таємно, шляхом демонтажу викрали з автомобіля «Део-Ланос» днз НОМЕР_1 два автомобільних колеса загальною вартістю 1070грн., які належали потерпілому ОСОБА_13, розпорядившись викраденим на власний розсуд
4. ОСОБА_14, в період часу з 19 год. 17 травня до 9 год. 18 травня 2009 року, біля гаража АДРЕСА_7, таємно викрав з автомобіля «Мерседес 123» днз НОМЕР_2 чотири легкосплавні диски з шинами до автомобіля загальною вартістю 1716грн.87коп., розпорядившись викраденим на власний розсуд.
5.1 червня 2009 року, близько 2 год., ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_14, за попередньою змовою, повторно, шляхом відгинання листу металу, проникли в гараж, розташований на АДРЕСА_8, звідки таємно викрали мопед «Malagutti F12 Phantom», належний потерпілому ОСОБА_15 та мопед «Zonder Mustang» і мотоцикл «FAITER» днз НОМЕР_3, які належали потерпілому ОСОБА_16, загальною вартістю 12904грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку суду в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м’якості і просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_14 по епізоду викрадення мотоцикла «FAITER» днз НОМЕР_3 за ч.2 ст.289 КК України та призначити їм остаточне покарання у вигляді позбавлення волі – ОСОБА_8 – строком на 6 років, ОСОБА_10 – строком на 7 років, ОСОБА_14 – строком на 5 років, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням певних обов’язків, передбачених ст.76 КК України. При цьому прокурор вказує, що викрадений мотоцикл «FAITER» днз НОМЕР_3 є предметом злочину, передбаченого ст.289 КК України, а тому кваліфікація дій засуджених по даному епізоду за ч.3 ст.185 КК України є неправильною.
В доповненнях до апеляції прокурор зазначає про порушення судом при розгляді справи вимог ст.299 КПК України, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи стосовно кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст.186 і ч.3 ст.185 КК України та м’якої міри покарання. В резолютивній частині доповнення прокурор просить вирок скасувати в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального та кримінально-процесуального закону і призначити реальну міру покарання без застосування ст.75 КК України і одночасно направити справу на новий судовий розгляд.
В апеляції ОСОБА_10 просить призначити більш м’яке покарання, врахувавши визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди та сімейні обставини.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляції та заперечення проти апеляції ОСОБА_10, пояснення засуджених та захисників про правильність кваліфікації вчинених злочинів та прохання пом’якшити призначене ОСОБА_10 покарання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Винуватість засуджених у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин матеріалами справи доведена і не спростовується в апеляціях.
Щодо доводів прокурора про неправильну кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.186 КК України, що на думку прокурора призвело до неправильного застосування кримінального закону та порушення вимог ст.299 КПК України, то ці доводи колегія суддів не бере до уваги, оскільки саме таке обвинувачення було пред’явлене засудженим органами досудового слідства у відповідній постанові та зазначено в обвинувальному висновку. В силу вимог ст.ст 16-1, 275 КПК України, судом розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення та він не вправі з власної ініціативи змінювати обвинувачення на більш тяжке.
Оскільки наведені обставини сторонами не заперечувались суд мав підстави до застосування ч.3 ст. 299 КПК України.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляції прокурора стосовно необхідності кваліфікації дій засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.289 КК України по епізоду таємного викрадення мотоцикла «FAITER».
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій за цим епізодом, суд правильно виходив з спрямованості умислу засуджених саме на викрадення мопедів, які не є механічними транспортними засобами. Їх показання в цій частині на протязі досудового слідства і в судовому засіданні є стабільними, послідовними і не спростовані іншими доказами.
Більше того, з наявних в справі фотографій вбачається, що зовні мопед та мотоцикл практично не відрізняються, а мають лише різний об’єм двигуна, що визначити візуально неможливо.
Виходячи з наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_8 і ОСОБА_10 за ч.2 і ч.3 ст.185, та ч.2 ст.186 КК України, а ОСОБА_9 - за ч.1 і ч.3 ст.185 КК України.
Покарання засудженим призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, в межах санкцій інкримінованих статей кримінального Закону, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених ними злочинів, обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання та даних про їх особи.
Враховані судом і ті обставини, на які засуджений ОСОБА_10 посилається в апеляції.
Мотивуючи можливість звільнення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд зазначив про їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, з’явлення із зізнанням, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність на утриманні неповнолітніх дітей, а також врахував думку потерпілих.
Тому колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляцій в частині призначення засудженим покарання і вважає, що воно є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів і є справедливим.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції старшого помічника прокурора Полтавського району та засудженого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2009 року щодо ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_10 – без змін.
СУДДІ:
Павленко В.П.. Бурда К.І. Костенко В.Г.