У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа № 11-952 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції -
Категорія ст. 115 ч.1 КК – О.Т. Савінський Г. Б.
Доповідач Павленко В. П.
У Х В А Л А
Іменем України
2010 року грудня місяця 17 дня Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючої - судді Хрипченко Л. Г.
суддів : Гонтар А. А., Павленка В. П.
з участю прокурора Деряги Л. М.
засудженої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією прокурора Лохвицького району з внесеними до неї змінами та засудженої ОСОБА_2 на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Зінці Полтавського району, Полтавської області, українка, громадянка України, із середньою освітою, одружена, не працююча, мешканка села Білогорілка Лохвицького району Полтавської області, раніше не судима, -
засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду злочин було вчинено за таких обставин.
20 червня 2010 року близько 11 години 30 хвилин дня в селі Білогорілка Лохвицького району Полтавської області між підсудною ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3, які перебували у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті тривалих неприязних стосунків виникла сварка, яка переросла у бійку. В ході бійки ОСОБА_2 вихопила із рук потерпілого ОСОБА_3 сапу і усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, умисно нанесла ОСОБА_3 цією сапою не менше трьох ударів у життєво важливі органи, завдавши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.
В апеляції з внесеними до неї змінами прокурор Лохвицького району просить вирок суду щодо засудженої ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати її дії на ст. 118 КК України та призначити їй за цією статтею покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. В обґрунтування апеляції прокурор посилається на те, що ОСОБА_2 нанесла удари потерпілому ОСОБА_3 з метою захисту особистого життя і здоров’я, оскільки потерпілий наносив їй удари сапою, кулаками та утримував її руками за волосся ,застосовуючи до неї фізичне насильство, при цьому перевищила межі необхідної оборони.
Засуджена ОСОБА_2 в апеляції зазначає, що вона не мала умислу на убивство потерпілого, вона змушена була від нього захищатись, тому вважає, що в її діях має місце склад злочину, передбаченого ст. 118 КК України. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши прокурора, який підтримав доводи поданої апеляції з внесеними до неї змінами і просив вирок суду змінити, дії ОСОБА_2 перекваліфікувати на ст. 118 КК України та призначити їй за цією статтею покарання у вигляді двох років позбавлення волі, засуджену ОСОБА_2, яка просила вирок суду змінити, перекваліфікувавши її дії на ст. 118 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженої ОСОБА_2 підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до змісту ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час досудового слідства та в судовому засіданні визнаючи, що смерть потерпілого ОСОБА_3 наступила від її удару, зазначала, що вона змушена була захищатись від нападу на неї з боку потерпілого.
Будучи допитаною в якості підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_2 пояснювала, що в ході сварки, яка виникла з вини потерпілого ОСОБА_3 , останній взяв сапу і хоті її ударити. Захищаючись від удару, вона підставила руку і він розрубав її палець. Після цього вона вихватила у нього сапу, але потерпілий після цього наніс їй кілька ударів по голові, схватив її за волосся почав її тягати. Знаходячись та такому положенні вона нанесла потерпілому декілька ударів сапою, після чого він відпустив волосся, упав і більше не піднімався. ( а.с. 77 – 78, 103 )
Під час відтворення обстановки та обставин події злочину, ОСОБА_2 розповіла та показала на місці, за яких обставин вона нанесла удари потерпілому ОСОБА_3 Так, зі змісту протоколу цієї слідчої дії вбачається, що в ході сварки, яка супроводжувалась нецензурною лайкою з обох сторін, потерпілий ОСОБА_3 схватив сапу, погрожуючи їй що зарубає, наніс їй удар сапою, від якого вона захистилась, підставивши ліву руку, внаслідок чого був розрубаний мізинець лівої руки. Після цього вона відштовхнула потерпілого від себе і вихватила з його рук сапу, однак потерпілий наніс їй кілька ударів кулаком під око та по голові, потім схватив її за волосся на голові. Коли потерпілий тримав її за волосся, вона нанесла сапою потерпілому кілька ударів. Після останнього удару потерпілий ОСОБА_3 упав і більше не більше не рухався, а вона йому ударів більше не наносила. ( а.с. 85 – 86 )
Згідно висновку судово-медичної експертизи трупу потерпілого ОСОБА_3 на його тілі були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійно-розсіченої рани передньої поверхні середньої третини шиї з пошкодженням правої загальної сонної артерії та щитоподібної вени; поверхневої різаної рани шкіри на боковій поверхні грудної клітки зліва та різаної рани шкіри на тильній поверхні правої руки.
Усі пошкодження носять прижиттєвий характер, утворились в короткий проміжок час незадовго до настання смерті від одноразової дії предмету, який має гострий край, що діяв під кутом, яким могла бути господарська сапа для обробітку ґрунту.
Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок сліпого, проникаючого забійно-розсіченого поранення шиї з пошкодженням правої загальної сонної артерії та щитоподібної вени, що призвело до масивної зовнішньої кровотечі та викликало гостру крововтрату. ( а.с. 109 – 111 )
Зі змісту висновку судово-медичної експертизи №144 від 19.08.2010 р. у засудженої ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження, які умовно можна розділити на дві групи. Перша група : різана рана дистальної фаланги 5-го пальця лівої кисті, яка утворилась від дії предмету, яким могла бути господарська сапа для обробітку землі, а має ознаки легкого тілесного ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров’я. Друга група: крововиливи обох повік лівого ока, які утворились від одноразової дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак.
З врахуванням морфологічної характеристики, анатомічної локалізації та кількості виявлених тілесних ушкоджень у підсудної ОСОБА_2 експерт дійшов висновку про те, що розташування під експертної та травмо утворюючих факторів в момент отримання травм змінювалося, а тілесні ушкодження першої групи могли утворитися під час захисту руками від удару.
( а.с. 115 – 116 )
Показання ОСОБА_2 , які вона давала під час відтворення обстановки та обставин події, проведеного 22 червня 2010 року в цілому не суперечить даним судово-медичної експертизи трупу потерпілого ОСОБА_3 за давністю, морфологією, локалізацією, кількістю та механізмом утворення тілесних ушкоджень. ( а.с. 120 – 122 )
З наведеного витікає, що показання підсудної ОСОБА_2 про те, що вона захищалась від нападу з боку потерпілого ОСОБА_3 не тільки не спростовані, але і узгоджуються з іншими наведеними вище доказами.
Аналізуючи наведені докази, колегія суддів вважає, встановленим, що в процесі сварки між засудженою ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3, останній схватив сапу і наніс нею удар ОСОБА_2 Захищаючись від удару, вона підставила руку, внаслідок чого потерпілий розрубав їй палець лівої руки. Після цього ОСОБА_2 вирвала із рук потерпілого сапу, але останній продовжував наносити їй удари кулаками, схватив її за волосся, а вона, захищаючись, нанесла йому кілька ударів сапою, і таким чином перевищила межі необхідної оборони, оскільки заподіяла потерпілому шкоду, яка явно не відповідає небезпечності посягання та обстановці захисту.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки наведеним вище доказам, не спростував показання підсудної ОСОБА_2 про те, що вона змушена була захищатись від нападу потерпілого. Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 як умисне убивство, суд послався на те, що вони могли уникнути бійки, покинувши будинок, тобто фактично виходи з припущення, що убивство було вчинено в ході звичайної бійки.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляцій прокурора та засудженої ОСОБА_2 про те, що убивство потерпілого ОСОБА_3 вона вчинила при перевищенні меж необхідної оборони заслуговує на увагу.
Тому дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 КК України слід перекваліфікувати на ст. 118 КК України, як умисне убивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
При визначенні міри покарання ОСОБА_2 колегія суддів враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винної, яка характеризується посередньо, а також обтяжуючу її вину обставину – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
У х в а л и л а :
Апеляції прокурора Лохвицького району з внесеним до неї змінами та апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок суду змінити.
Дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 КК України перекваліфікувати на ст. 118 КК України та призначити їй за цією статтею покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок Лохвицького районного суду від 4 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
С у д д і :
Хрипченко Л. Г. Гонтар А. А. Павленко В. П.