УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа №11- 802 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції
Категорія ч.1 ст. 121 КК Т. З. Гафяк В. М.
Доповідач Павленко В. П.
У Х В А Л А
Іменем України
2010 року жовтня місяця 22 дня. Колегія суддів судової палати в кримінальний справах апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого – судді Павленка В.П.
суддів: Довгаль С. А., Кисіль А. М.
з участю прокурора Рибачук Г. А.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляціями помічника прокурора м. Кременчука та засудженого ОСОБА_2 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Біляки
Семенівського району Полтавської області, українець,
громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не
працюючий, без постійного місця проживання, відповідно до
ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 5 ( п’ять ) років позбавлення волі.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 10 000 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду з наданням йому прав на звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.
За вироком суду ОСОБА_3 засуджений за вчинення злочину за таких обставин.
29 грудня 2006 року, близько 2 години 30 хвилин ночі підсудний ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 розпивали спиртні напої. В процесі розпивання напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, яка переросла в обопільну бійку. В ході бійки, яка розпочалася на кухні, ОСОБА_2 схопив зі столу кухонний ніж і умисно наніс ним удар ОСОБА_4 в праву частину грудної клітки, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення грудної клітки в області 7-го міжребер’я, проникаючого до плевральної порожнини, яке ускладнилось правостороннім пневмотораксом.
В апеляції помічник прокурора м. Кременчука просить вироку суду скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
В обґрунтування апеляції прокурор посилається на те, що ОСОБА_2 в ході досудового та судового слідства своєї вини у навмисному заподіянні тілесного ушкодження не визнавав, що свідчить про відсутність його каяття.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції з доповненнями до неї зазначає, що при винесенні вироку суд дав неправильну оцінку доказам. Зокрема, він не взяв до уваги, що під час досудового слідства він просив його дії перекваліфікувати на ст. 128 КК України. Показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сфабриковані органом досудового слідства. Суд також не взяв до уваги, що за висновком судово-медичної експертизи йому також бути заподіяні тілесні ушкодження. Він від потерпілого ОСОБА_4 захишався.
Просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, або на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції і просив вирок суду скасувати, та постановити новий вирок, яким призначити підсудному ОСОБА_2 більш суворе покарання, засудженого ОСОБА_2, який просив вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України. Висновки суду ґрунтуються на перевірених в судовому засіданні та детально викладених у вироку доказах, яким суд дав правильну оцінку.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку та цій ухвалі злочину підтверджена показаннями самого ОСОБА_2 , який не заперечував, що тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно саме ним; показаннями потерпілого ОСОБА_4, згідно яких ОСОБА_2 наніс йому удар ножем під час бійки; показаннями свідка ОСОБА_6, яка підтвердила, що між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_4 виникла сварка та бійка, в ході якої підсудний махав ножем перед потерпілим; оголошеними в судовому засіданні аналогічними показаннями свідка ОСОБА_7 ( а.с. 52 ), висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді поранення грудної клітки справа, проникаючого в плевральну порожнину, яке утворилось від дії колючо-ріжучого предмету і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння ( а.с. 63-64 ) та іншими доказами.
Твердження в апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що він не мав умислу заподіяти потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження та що потерпілий сам наткнувся на ніж, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами по справі.
Так, за висновком судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження не характерні для утворення внаслідок падіння з висоти власного зросту, як вільного, так і з приданням тілу прискорення до предмету, що спричинив дані ушкодження, про що свідчить локалізація та механізм їх утворення ( а.с. 63 – 64 ).
Потерпілий ОСОБА_4 стверджував, що тілесні ушкодження йому були заподіяні внаслідок удару.
У своєму поясненні від 29 грудня 2006 року ОСОБА_2 сам визнавав, що після бійки він підбіг до ОСОБА_4 і правою рукою наніс йому удар ножем в ділянку тулубу. ( а.с. 28 – 29 )
Після вчинення злочину ОСОБА_2 тривалий час переховувався від слідства та суду.
Безпідставними є і посилання в апеляції засудженого ОСОБА_2 на те, що органами досудового слідства сфальсифіковані показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки будучи допитаною в судовому засіданні остання підтвердила свої показання, дані в ході досудового слідства. Крім того, згідно показань цих свідків вони не бачили як саме було нанесено удар ножем потерпілому, а підтвердили лише факт обопільної бійки та що бачили в руках ОСОБА_2 ніж, чого не заперечував і сам засуджений.
Що стосується виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, на що останній посилається у своїй апеляції, то вони пояснюються нанесенням йому ударів з боку потерпілого в ході обопільної бійки і не спростовують нанесення ним удару ножем.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 ОСОБА_2 заподіяв не через необережність, а умисно і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК України. Підстав для перекваліфікації його дій на статтю 128 КК України не вбачається.
При визначенні міри покарання, суд правильно врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання. Призначене в рамках санкції ч. 1 ст. 121 КК України відповідає вчиненому та даним про особу засудженого ОСОБА_2
Твердження в апеляції прокурора про надмірну м’якість призначеного покарання є безпідставними і не заслуговують на увагу, оскільки невизнання вини, на що посилається в апеляції прокурор, само по собі не є обтяжуючою відповідальність обставиною.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи потерпілий ОСОБА_4 сам спровокував сварку та бійку, яка відбувалася у помешканні засудженого ОСОБА_2
За місцем роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно, здоровий, примусового лікування не потребує.
Підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляції помічника прокурора м. Кременчука та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
С у д д і :
Павленко В. П. Довгаль С. А. Кисіль А. М.