УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000 , м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа №10-512 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції
Категорія - постанова Нізельковська Л. В.
Доповідач Павленко В. П.
У Х В А Л А
Іменем України
2010 року грудня місяця 2 дня. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого - судді Копитько Л. І.
суддів Юренко Л. А., Павленка В. П.
з участю прокурора Ілляшевича Р. В.
скаржника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією ОСОБА_2 постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 1 листопада 2010 року.
Цією постановою скарга ОСОБА_2 на постанову старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтави від 4 червня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно начальника УОЗ Полтавської ОДА ОСОБА_3, його заступника ОСОБА_4, головного лікаря Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні ( надалі ПОЛКЛ ) ОСОБА_5, лікарів ординаторів неврологічного відділення ПОДКЛ ОСОБА_6 та ОСОБА_7, головного педіатра, голови комісії ОСОБА_8, доцента кафедри травматології та ортопедії УМСА ОСОБА_9 та обласного дитячого лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_10 була залишена без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2 суд послався на те, що об’єктивних даних, які б свідчили про наявність у діях вказаних осіб складу будь якого злочину не встановлено. Постанова слідчого відповідає вимогам ст. 99 КПК України,а тому скасуванню не підлягає.
В апеляції ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, постановити нове рішення, яким скасувати постанову старшого помічника прокурора Октябрського району м. Полтави від 4 червня 2010 року, зобов’язати прокуратуру призначити повторне судово-медичне обстеження ОСОБА_11, яким встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які настали внаслідок неправильного лікування.
Зазначає, що доказом винуватості чи невинуватості лікарів може бути тільки висновок комісійної судово-медичної експертизи, а висновки комісійного судово-медичного дослідження, які знаходиться в матеріалах справи, є фальшивими, неповними та незрозумілими. Зокрема, у висновках не вказано про наявність причинного зв’язку між лікуванням та каліцтвом, на якому етапі лікування настали незворотні зміни, де, коли і ким мали бути прийняті, але не були прийняті міри для усунення тяжких наслідків.
Стверджує, що медична документація про лікування його сина ОСОБА_11 в Кобеляцькій ЦРЛ з 24 серпня 2003 року, а також про те, що він нібито відмовився від його госпіталізації підроблена. Однак ця підробка спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які не були взяті до уваги.
Посилаючись на те, що строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин, просить його поновити. Клопотання обґрунтовує тим, що справа слухалась без його участі, а постанову суду він отримав лише 11 листопада.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляції і просив задовольнити її задовольнити, міркування прокурора про законність та обґрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання та апеляції, колегія вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду підлягає до задоволення, а апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в суді справа слухалась без участі ОСОБА_2, постанову суду він отримав лише 11 листопада 2010 року. Тому строк на оскарження постанови суду ОСОБА_2 пропустив з поважних причин у зв’язку з чим від підлягає відновленню.
Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суд в залежності від того, чи були виконані вимоги ст. 99 КПК України приймає рішення про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і повертає матеріали для додаткової перевірки, або залишає скаргу без задоволення.
За змістом ст. 99 КПК України, в порушенні кримінальної справи відмовляється за відсутності для цього підстав. Підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
По справі встановлено, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 24 серпня 2003 року близько 17 години при паданні з драбини на ліву руку отримав травму. Автомашиною «швидкої допомоги» в супроводі батька неповнолітній ОСОБА_11 був доставлений в Кобеляцьку ЦРЛ, де він був оглянутий лікарем приймального відділення, діагностовано перелом-звих в лівому ліктьовому суглобі, госпіталізований 24 серпня 2003 року о 17 годині 30 хвилин.
Під час знаходження в Кобеляцькій ЦРЛ ОСОБА_11 був оглянутий ургентним травматологом ( лікар ОСОБА_13 ), який поставив діагноз: закритий звих голівки променевої кістки, перелом верхньої частини ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням ( перелом-звих Монтеджа )
Цим же черговим травматологом ОСОБА_13 під загальним знеболюванням була виконана репозиція перелому ліктьової кістки і звиху променевої кістки, іммобілізація лівої руки лонгеткою, гіпсовою пов’язкою від пальців кисті до середньої третини лівого плеча.
Хворому було призначено контрольна рентгенограма, знеболюючі, антибіотики, нагляд за гіпсовою пов’язкою, загально-клінічні обстеження.
О 17годині 50 хвилин хворого ОСОБА_11 було рекомендовано перевести в палату для нагляду в умовах стаціонару, але, як зазначено в медичній документації Кобеляцької ЦРЛ, його батько ОСОБА_2 від стаціонарного лікування відмовився і забрав дитину додому.
Повторно за медичною допомогою в Кобеляцьку ЦРЛ батьки ОСОБА_11 звернулись 26.08.2003 року о 8 годині 30 хвилин зі скаргами на великий набряк пальців кисті, відсутність рухів пальців, оніміння, похолодання.
Після цього в Кобеляцькій ЦРЛ була негайно знята гіпсова пов’язка, а ОСОБА_11 був направлений на лікування в ортопедо-травматологічне відділення Полтавської міської клінічної лікарні, куди поступив о 15 годині цього ж дня. В подальшому неповнолітній ОСОБА_11 оглядався та лікувався в Полтавській обласній дитячій клінічній лікарні, обстежувався в Дніпропетрвській обласній дитячій клінічній лікарні, проходив курс лікування в УДСБ «ОХМАТДИТ» м. Києва.
Однак лікування ОСОБА_11 видимих позитивних наслідків не дало, а призвело до його інвалідності.
Зі змісту скарг ОСОБА_2 вбачається, що лікування його сина в Полтавській обласній дитячій клінічній лікарні він вважає неправильним, сину було поставлено неправильний діагноз та вибрана неправильна тактика лікування. Його скарги з приводу неправильного лікування сина посадовими особами Полтавського обласного управління охорони здоров’я ОДА, належним чином не перевірялись, заходів по забезпеченню належного лікування його сина вжито не було. Більш того, відповідно до висновків службового розслідування будь яких порушень при лікуванні його сина виявлено не було.( т.1, а.с. 7 – 9 )
Відповідно до ст. 94 КПК України приводами для порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення окремих громадян про вчинення злочину, а підставами є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до прокуратури із заявою про те, що його син ОСОБА_11, через падіння з драбини отримав травму, яка відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень і при належному лікуванні не повинна була викликати настання тяжких наслідків. Однак внаслідок неправильно поставленого діагнозу та неправильного лікування в Кобеляцькій ЦРЛ та ПОДКЛ його син став інвалідом.
Факт інвалідності ОСОБА_11 підтверджений матеріалами справи та даними проведених по справі судово-медичних обстежень.
З наведеного можна зробити висновок, що інвалідність ОСОБА_11 настала через неправильність його лікування, тобто через неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками.
При цьому в процесі дослідчої перевірки не було дано оцінку інформації про лікування хворого ОСОБА_11 в УДСЛ «ОХМАТДИТ». У цьому лікувальному закладі в ході проведеної 4 листопада 2003 року операції була проведена ревізія судин і нервів в області лівого передпліччя, ангіоліз, маоліз, тендоліз, невроліз, остеосинтез ліктьової кістки. Міжкісткова і ліктьова артерії виявились нанизаними на відламки ліктьової кістки. Було проведена їх звільнення від здавлювання. Заключний діагноз: наслідки травми лівої верхньої кінцівки, застаріле пошкодження Монтеджа, контрактура Фолькмана. ( т. 1, а.с. 95 – 97 )
У своїх заявах на адресу прокурорів Андрейко О. Т. зазначав, що медичні документи про знаходження його сина в Кобеляцькій ЦРЛ були сфальсифіковані, що підтверджується експертним висновком Харківського НДІ ім. проф.. Бокаріуса згідно якого в журналі травматологічного відділення було зроблено запис про те, що ОСОБА_11 виписаний 26.08.2003 року і провів в ЦРЛ два ліжко дня.
Тому висновок у постанові прокурора про те, що головним у погіршенні стану хворого слід вважати тяжкість отриманої травми та відсутність динамічного медичного спостереження в ранній термін після травми та що це настало через відмову батьків неповнолітнього ОСОБА_11 від стаціонарного лікування не можна визнати обґрунтованим.
Згідно історії хвороби ОСОБА_11 в ПОДКЛ йому було поставлено діагноз – ішемічна полі невропатія. Але при цьому лікарями не було з’ясовано, чи не є це наслідком затиснення нервів і артерій уламками кісток, що було виявлено тільки лікарями УДСЛ «ОХМАТДИТ»
Крім того, по справі не з’ясовано, чи показана була операція за наведених у хворого ОСОБА_11 пошкоджень, хто та якому етапі мав вирішити питання про її проведення.
Перевірка зазначених обставин має істотне значення для вирішення питання про наявність причинного зв’язку між діями лікарів Кобеляцької ЦРЛ та ПОДКЛ.
У своєму клопотанні ОСОБА_2 поставив конкретні та відповідним чином аргументовані питання, які мали бути поставлені перед судово-медичними експертами, проте вони залишились без відповіді спеціалістів комісійного судово-медичного обстеження.
Наведені докази не були враховані при проведенні комісійного судово-медичного обстеження, проведеного спеціалістами Дніпропетровського БСМЕ.
За таких обставин постанову старшого помічника прокурора Октябрського району не можна визнати законною та обґрунтованою.
При прийнятті рішення по скарзі ОСОБА_2 на постанову помічника прокурора суддя на вказані обставини уваги не звернула і належним чином постанову не вмотивувала, у зв’язку з чим її не можна визнати законною та обґрунтованою.
У зв’язку з викладеним постанову суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
На підставі ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а :
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Октябрського районного суду м. Полтави від 1 листопада 2010 року.
Апеляцію ОСОБА_2 частково задовольнити.
Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 1 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, але у іншому складі.
С у д д і :
Копитько Л . І. Юренко Л. А. Павленко В. П.