У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  27 грудня 2010 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Пшонки М.П.,    Дербенцевої Т.П.,   Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні   справу   за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру та машиномісце за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона домовилася з відповідачем щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та машиномісце №11, що знаходиться за адресою:    АДРЕСА_2, проте останній ухиляється від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2006 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові.

           ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог      ОСОБА_4, оскільки спірне майно на момент ухвалення судового рішення перебувало під забороною, 12 березня 2006 року відносно відповідача було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Виходячи з наведеного, рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року  залишити без змін.  

Колегія суддів:

     Пшонка М.П.                       Дербенцева Т.П.                  Штелик С.П.