У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Дербенцевої Т.П., Дьоміної О.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ЗАТ «Українська каолінова компанія» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа – відділ Держкомзему у Бердичівському районі Житомирської області, про визнання частково недійсними державних актів на право власності на землю та свідоцтв про право на спадщину за касаційною скаргою ЗАТ «Українська каолінова компанія» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2005 року ЗАТ «Українська каолінова компанія» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 неправомірно володіє, користується та розпоряджається частиною земельної ділянки, оскільки були встановлені в натурі межі земель, наданих у користування позивачу. Ухвалою суду до участі у справі були притягнуті правонаступники померлої відповідачки – ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.
ЗАТ «Українська каолінова компанія» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просило скасувати судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки спірна земельна ділянка не входить в земельний наділ, переданий у користування позивачу згідно з договором оренди, нинішні співвласники земельної ділянки не дають добровільної згоди на її відчуження на користь позивача, а чинним законодавством не передбачено правових підстав для її примусового відчуження.
Наведені в касаційній скарзі доводи спростовуються зібраними доказами у справі.
Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ЗАТ «Українська каолінова компанія» відхилити, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Дербенцева Т.П. Дьоміна О.О.