№1-176/10    

ВИРОК

  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

           17.12.2010р.                                                                              Голованівський районний суд                                                                                                                                                                                                                                                                                    

                                                                                                              Кіровоградської області

            у складі головуючого  судді -                                                                 Гут   Ю.О.

            при секретарі -                                                                                          Цимбал І.О.

            з участю прокурора  -                                                                               Горщака М.Л.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Голованівськ справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець  смт. Голованівськ Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, пільг та утриманців не має, стан здоров»я задовільний, не військовозобов»язаний, тимчасово не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше засуджений: 08.09.1999 року Голованівським райсудом по ст.81 ч.3 КК України – переданий під нагляд матері; 17.06.2001 року Голованівським райсудом по ст.140 ч.2 , 17 ч.2, 140 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі; 02.04.2002 року Голованівським райсудом по ст.185 ч.3, 296 ч.1, 187 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі; 02.04.2007 року Долинським райсудом по ст.187 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, 12.08.2009 року постановою Ленінського районного суду, згідно ст.82 КК України невідбута частина покарання замінена на обмеження волі,  згідно ст.81 КК України  звільнився з місць позбавлення волі 16.04.2010 року умовно – достроково на 1 рік 7 місяців 06 днів на підставі постанови  Олександрійського районного  суду, Кіровоградської  області -

              по ч. 2 ст. 190 КК України;

ВСТАНОВИВ:

             ОСОБА_1   скоїв  заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно за таких обставин:

08 серпня 2010 року близько 14 години в смт. Голованівськ ОСОБА_1, маючи умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном шляхом обману, завідомо знаючи про те, що грошова купюра номіналом 100 грн., яка була при ньому являється несправжньою, сувенірною, з позначенням замість серії та номера «Це не гроші», «Це приколи», передав її ОСОБА_2, попрохавши його придбати в магазині товар, оплативши його вказаною купюрою. ОСОБА_2 прибув до магазину «Даринка», власником якого являється ПП ОСОБА_3, розташованого в АДРЕСА_2, де використовуючи отриману від ОСОБА_1 грошову купюру, придбав у продавця магазину ОСОБА_4 4 пляшки пива «Туборг» і поліетиленовий пакет та отримав при цьому здачу в сумі 75 грн., які в подальшому передав ОСОБА_1, внаслідок чого було заподіяно матеріальну шкоду ПП ОСОБА_3 на суму 100 грн.

           Допитаний в судовому засіданні підсудний  ОСОБА_1  свою вину в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене повторно,  визнав повністю і пояснив, що 08 серпня 2010 року близько 12 години на центральному базарі смт. Голованівськ він зустрів свого знайомого ОСОБА_5.  По дорозі зустріли його знайому на ім»я ОСОБА_7. В розмові та розповіла, що у неї є «фальшиві» гроші. Він запропонував показати їх йому і вона витягнула із сумки дві купюри номіналом 50 та 100 грн. Він попросив дати йому одну  купюру, яка дала йому одну сувенірну купюру номіналом 100 грн. Він її відразу роздивився, побачив, що на ній зазначено надписи «Це не гроші», «Це приколи», замість слова «гривень» було зазначено «гришок» та замість тризуба щось було намальовано. Тобто було видно та зрозуміло людині, яка навіть не має справи з грошима, що ці гроші не справжні. Спочатку він не знав, навіщо взяв у ОСОБА_7 цю купюру та що з нею має робити в подальшому. Потім ОСОБА_7 пішла на базар, а вони з ОСОБА_5 пішли гуляти в центр. З центру вони по вулиці Леніна дійшли до кільцевої і зупинились біля нижнього кафе, де зустріли ОСОБА_6. Разом вони зайшли в приміщення кафе, де хотіли взяти в борг пива, так як справжніх грошей крім сувенірних 100 грн. у нього не було. Там відмовились давати їм пиво в борг. Тому вони вийшли на вулицю і стали трохи нижче кафе. Він побачив, що в цей час проїжджав по вулиці на мопеді його сусід ОСОБА_2. У нього раптово виникла ідея дати ОСОБА_2 сувенірну грошову купюру номіналом 100 грн., щоб той на неї щось придбав в магазині. В розмові з ОСОБА_2 він попросив його поїхати в магазин «Даринка» та купити там пива «Туборг». ОСОБА_2 сказав, що поспішає і запропонував йому самому купити пива в кафе, біля якого вони стояли. Але він йому відповів, що в кафе такого пива немає. Тоді ОСОБА_2 погодився. Він дав йому сувенірну грошову купюру номіналом 100 грн., яку йому дала ОСОБА_7. При цьому склав її в декілька разів, щоб не так було видно, що вона не справжня. Звичайно він розраховував на те, що ОСОБА_2 купить товар в магазині, дасть за це несправжню купюру і цього ніхто не помітить. Хоча також він передбачав, що купюру можуть виявити і не продати нічого, оскільки вона не справжня. Але у всякому разі він нічого не втрачав. Через хвилин 10 він побачив, що зі сторони магазину «Даринка» їде ОСОБА_2 в їхньому напрямку та везе із собою поліетиленовий пакет. Коли ОСОБА_2 під»їхав, то віддав йому пакет, в якому знаходились 4 пляшки ємністю 0,5 л пива «Туборг», а також здачу в сумі 75 грн. Він зрозумів, що все пройшло нормально, тобто те, що грошова купюра не справжня не помітив ні ОСОБА_2, ні продавець магазину. Він взяв у ОСОБА_2 пакет з пивом і гроші, після чого той поїхав. Про те, що він давав ОСОБА_2 несправжню грошову купюру ОСОБА_5 та ОСОБА_6 він не казав. Пиво виявилось теплим, тому він його роздав своїм знайомим. Після цього вони вирішили поїхати на річку Буг. ОСОБА_5 зателефонував до свого знайомого, який приїхав на своєму автомобілі ВАЗ 21099. В цей час біля кафе проходили його знайома на ім»я ОСОБА_3 зі своєю подругою. Вони зупинились біля них та недовго поспілкувались. В ході розмови він запитав у ОСОБА_3 за сувенірні грошові купюри. Вона сказала, що у неї також є, і витягнула із сумочки купюру номіналом 100 грн., яку взяв ОСОБА_6, який став її роздивлятись, дряпати уламком скла і в результаті він цю купюру зіпсував. Він запропонував дівчатам поїхати з ними на річку. Вони погодились. Приїхавши в с. Люшнювате, вони зупинились в центрі біля магазину, де він витратив 75 грн., тобто здачу, яку йому віддав ОСОБА_2, придбавши пива, воду, морозиво. Після проводження часу на річці вони повернулись в смт. Голованівськ, де розійшлись по домам. Через декілька днів його викликали в міліцію у зв»язку з тим, що в магазині «Даринка» виявили сувенірну грошову купюру номіналом 100 грн., якою розрахувались за придбаний товар. Він дав пояснення по суті, зізнавшись у всьому.

           В скоєному чистосердечно розкаюється, жалкує, що так  сталось, відшкодував збитки, просить не позбавляти його волі.

    Враховуючи, що підсудній  ОСОБА_1, вину у вчиненому злочині  визнав в повному обсязі, заслухавши його пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

     З»ясувавши, що підсудний та інші учасники судового розгляду справи правильно розуміють вимоги ч.3 ст.299 КПК України, що немає сумніву у добровільності та істинності їх позицій та роз»яснивши, що у такому випадку вони позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд згідно ст.301-1 КПК України, обмежує дослідження фактичних обставин допитом підсудного.

Органом досудового слідства дії підсудного  правильно кваліфіковано за ознаками  заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно як злочин передбачений ч.2 ст.190 КК України.

    Підсудному ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у відповідності з санкцією ч.2 ст.190 КК України, застосувавши ст. 71 КК України.

    Підсудний ОСОБА_1. за місцем проживання характеризується посередньо (а/с-88), стан здоров"я задовільний (а/с-92), раніш судимий (а/с-65-87).

    Цивільний позов по кримінальній справі не заявлені.

    Судові витрати по справі  за проведення технічної експертизи, необхідно стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави.

    Призначаючи вид та міру покарання підсудному  ОСОБА_1 суд у відповідності з вимогами ст.65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії середньої тяжкості, обставини справи, дані про його особистість, пом»якшуючими покарання обставинами являється щире каяття,відшкодування завданих збків, обтяжуючими покарання обставинами є рецидив злочину, а тому суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді обмеження волі, оскільки його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд -

                        З А С У Д И В

      Визнати  винним та  призначити покарання ОСОБА_1  по 2 ст. 190 КК України на 2 (два) роки  обмеження  волі.

     На підставі ст. 71 КК України до визначеного судом покарання у вигляді  двох років обмеження волі, частково приєднати не відбуте покарання, визначене по постанові Ленінського районного суду Кіровоградської області від 12.08.2009 року і призначити йому остаточне покарання на 2 (два) роки, 3 (три) місяці обмеження волі.

     Міру запобіжного заходу ОСОБА_1   змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, арештувавши в залі суду.

            Строк покарання  ОСОБА_1 рахувати  з 17.12.2010 року.

            Стягнути з  ОСОБА_1  судові витрати по справі в розмірі 412 грн. 80 коп. за проведення   технічної експертизи на користь держави.

        Речові докази по справі: грошову купюра номіналом 100 грн. з надписами «Це не гроші», «Це приколи»  – знищити.                                                    

    На вирок може бути подана апеляція до  апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, засудженому ОСОБА_1 протягом такого ж часу з моменту його вручення.

    Суддя:  /підпис/.

    Копія вірно:

    Суддя: