АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року грудня місяця 21 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : Сокола В.С.,
Куриленка О.С.,
з участю секретаря : Антипова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» про визнання незаконним формулювання про звільнення, зобов’язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середньої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
22 травня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок недостачі талонів на відпуск нафтопродуктів на суму 84 780 грн. 80 коп., посилаючись на те, що згідно акту інвентаризації талонів на пальне від 22 жовтня 2008 року на Сімферопольській нафтобазі була виявлена недостача талонів на відпуск нафтопродуктів, відповідальним за які був відповідач, а саме талонів на бензин марки «А-76» на 1 780 літрів та талонів на дизельне пальне на 8 410 літрів.
У жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» про визнання незаконним формулювання про звільнення, зобов’язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середньої заробітної плати в сумі 27 909 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн., посилаючись на те, що 11 лютого 2009 року його було незаконно звільнено згідно пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» матеріальну шкоду, завдану недостачею паливо-мастильних матеріалів, отриманих ОСОБА_6 за разовими довіреностями у розмірі 84 780 грн. 80 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 847, 80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., а всього у сумі 85 878 грн. 60 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» та задоволенні його зустрічних позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна», суд першої інстанції обґрунтовано визнав встановленим факт завдання матеріальних збитків позивачу з вини саме відповідача.
ОСОБА_6 обґрунтовано було звільнено позивачем з займаної посади саме за прогули без поважних причин з виплатою в день звільнення всіх сум, що належать йому від товариства.
Суд першої інстанції також зазначив, що відповідачем за первісним позовом був пропущений, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, місячний строк для звернення до суду за захистом свого права.
По суті рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає закону, який регулює спірні правовідносини, однак висновки місцевого суду щодо розміру суми за первісним позовом, яка підлягає стягненню та мотивів щодо пропуску позивачем за зустрічним позовом строку на звернення до суду, як на одну з підстав про відмову в позові, є безпідставними.
Пункт 2 частини першої статті 134 Кодексу законів про працю України вказує на те, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
Письмові докази, наявні в матеріалах справи свідчать про те, що відповідачу ОСОБА_6, який працював на посаді механіка Сімферопольської нафтобази, була видана низка разових довіреностей, відповідно до яких він за його згодою отримував талони на відпуск нафтопродуктів, а саме бензину марок «А-95», «А-76» та дизельного пального.
Згідно акту від 22 жовтня 2008 року інвентаризації талонів на пальне на Сімферопольській нафтобазі, яка проводилась з метою встановлення причин недостачі бланків талонів на відпуск нафтопродуктів, була виявлена недостача талонів на відпуск нафтопродуктів, відповідальним за які був відповідач, а саме талонів на бензин марки «А-76» на 1 780 літрів на суму 7 404 грн. 80 коп. та талонів на дизельне пальне на 8 410 літрів на суму 34 985 грн. 60 коп. (арк. справи 11-12).
При такому положенні висновки суду про порушення права позивача є обґрунтованими.
З огляду на підстави щодо зміни рішення суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги та виходить з такого.
Змістом Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 визначено, що талоном є спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Відпускання пального здійснюється за фактом пред’явлення талону. Талони не є засобом платежу, вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому оскільки оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено (передоплата).
Частинами першою та четвертою статті 1353 Кодексу законів про працю України передбачено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами; законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Враховуючи те, що постанова Ради Міністрів СРСР від 12 липня 1973 року № 486 «Про заходи щодо впорядкування виготовлення, обліку та зберігання білетів, талонів та інших знаків, передбачених для розрахунку населення за послуги» є чинною та регулює спірні правовідносини, пункт 4 цієї Постанови встановлює, що шкода, заподіяна нестачею всіх видів білетів, талонів, абонементів (включаючи абонементи і талони на відпуск їжі підприємствами громадського харчування) та інших знаків, передбачених для розрахунку населення за послуги, обчислюється виходячи з номінальної вартості знаків, яких недостає.
Відтак розмір шкоди заподіяної ОСОБА_6 товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» нестачею талонів на відпуск нафтопродуктів складається з номінальної вартості цих талонів та становить 42 390 грн. 40 коп., у зв’язку з чим до відповідача не можуть бути застосовані правила щодо відшкодування збитків з урахуванням коефіцієнту 2 відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22 січня 1996 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» та стягнення на його користь 84 780 грн. 80 коп. з урахуванням коефіцієнту 2, суд першої інстанції на зазначені вимоги вказаних нормативно-правових актів уваги не звернув.
Доводи апеляційної скарги, які, зокрема, не є конкретними не дають підстав для скасування судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 виходячи з наступних мотивів.
Згідно актів від 31 жовтня 2008 року, 28 листопада 2008 року, 31 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, 10 лютого 2009 року складеними посадовими особами Сімферопольської нафтобази, відповідач ОСОБА_6 в період з 18 жовтня 2008 року по 10 лютого 2009 року був відсутній на своєму робочому місці та виправдовувальних документів адміністрації підприємства не надав (арк. справи 105-109).
Наказом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» № АО/ОС-0035 від 11 лютого 2009 року ОСОБА_6 звільнено з займаної посади за прогули без поважних причин з виплатою в день звільнення всіх сум, що належать йому від товариства (арк. справи 101, 114).
Лише у жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» про визнання незаконним формулювання про звільнення, зобов’язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середньої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, тобто з пропуском, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України, місячного строку для звернення до суду за захистом свого права, про що також зазначено позивачем за первісним позовом (арк. справи 100).
Матеріали цивільної справи не містять будь-яких доказів та обґрунтувань щодо незаконного звільнення позивача за зустрічним позовом, саме за прогули без поважних причин та невиплати всіх сум, що належать йому від товариства, а відтак відсутні підстави вважати право ОСОБА_6 порушеним.
Встановивши обґрунтовано названі обставини, суд першої інстанції, разом з тим, не врахував роз’яснень Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», зазначених в пункті 11 відповідно до яких встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
При такому положенні коли позов не було доведено посилання суду на пропуск строку на звернення з заявою до суду, як одну з підстав для відмови в позові, є помилковим.
Згідно пункту 3 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 3 частини першої статті 307, пунктами 3, 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2010 року змінити.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» (розрахунковий рахунок 26005002504001 в ВАТ КБ «Надра» м. Києва, МФО 320003, код ЄДРПОУ 34531124) у відшкодування матеріальної шкоди 42 390 (сорок дві тисячі триста дев’яносто) гривень 40 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 423 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, а всього у сумі 42 933 (сорок дві тисячі дев’ятсот тридцять три) гривень 40 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» про визнання незаконним формулювання про звільнення, зобов’язання внести зміни до трудової книжки, стягнення середньої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
О. Куриленко В. Сіротюк В. Сокол