Справа № 2-а-1007-1/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року  Солом’янський  районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді – Макухи А.А.

при секретарі – Лісовій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії

ВСТАНОВИВ:

        Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2010 року звернулася до суду з адміністративним  позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про визнання неправомірною відмови у нарахуванні та виплаті  державної соціальної допомоги та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни із урахуванням 30% щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. , мотивуючи свої вимоги тим, що вона народилась у ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 14.11.2004р. є дитиною війни. Згідно ст. 6 вищевказаного Закону з 01.01.2006р. ій повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак з 01.01.2006 р. нарахування відповідно до Закону їй не проводились, а з січня 2008 р. проводяться не у повному обсязі.

         Позивач вважає дану відмову незаконною, оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтями 77,110 Закону України «Про Державний бюджет України за 2006 рік» від 20.12.2005 р. та п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України за 2007 рік» від 19.12.2006р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відповідно зупинено на 2006 та 2007 роки.

         Позивачу із засобів масової інформації у листопаді 2010 р. стало відомо, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині, якою зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте відповідач не виконав вищевказане Рішення та не здійснив нарахування і виплату позивачу за 2007 р. надбавки до пенсії у розмірі 30 %. Також суттєвою підставою для звернення до суду позивач вважає Рішення Конституційого Суду України від 27.11.2008 р., яким було офіційно розтлумачено, що «законами про Держбюжет не можна вносити зміни до чинних законіів, зупиняти їх чи скасовувати, або встановлювати інше правове регулювання правовідносин, які є предиметом інших законів, адже держава не молже відмовлятись від гарантованих Конституцією та визначених Законом фінансових зобов»язань по забезпеченню прав і свобод людини та її гідних умов життя, скасовувати їх чи обмежувати».

            У зв»язку із вищевикладеним позивач просить поновити пропущений строк позовної давності, враховуючи, що про порушення свого права вона дізналась нещодавно із засобів масової інформації, визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії незаконною, зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.

Сторони у судове засідання не з»явилися, про розгляд справи повідомлялися  належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Солом»янському районі м.Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни у відповідності до вимог ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону дітям війни передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідачем до 01.01.2008р. нарахування відповідних виплат, встановлених для дітей війни, не проводилось, а надалі виплачувались дані виплати у такому розмірі: з 01.01.2008р.у розмірі 47 грн., з 01.04.2008р. у розмірі 48,10 грн., з 01.07.2008р.-48,20 грн., з 01.10.2008р.-49,80 грн., оскільки такий розмір виплат було передбачено ч.2 ст. 41 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 р.

Згідно із ст.110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону №3367-ІV від 19.01.2006р. пільги, передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетм Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалось, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу за 2006 р. щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30%.

 Відповідно до п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено та ст.111 передбачено, що підвищення  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»  виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. вищеперелічені положення було визнано неконституційними.

Відповідно до розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. текст ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції закону №2929- ІV від 05.10.2005р., підвищення учасникам війни складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. положення даного розділу закону також визнані неконституційними.

Відповідно до ст.152 Конституції України, закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  У зв”язку з чим суд вважає протиправними дії відповідача  у відмові  в проведенні нарахування позивачу  щомісячної соціальної державної  допомоги у розмірі 30% за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2009 р.

Керуючись ст.ст. 7-12,69-71,86, 100, 102, 159-163, 186 КАС України, ст.152 Конституції України, Законом України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1  щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р. по 31.12.2009 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1  з нарахуванням щомісяної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  з 22.05.2008р. по 31.12.2009 р.  

В решті позову відмовити.      

Апеляційна скарга на постанову  суду  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову суду. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: