Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року                                                             Справа№200/4732/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

                                                       ВСТАНОВИВ:

11 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації – різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 431,73 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно в загальному розмірі 225 131, 88 грн. з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 та раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018–2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018–2022 роки) без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належної індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018–2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018–2022 роки) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно, врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належну індексацію грошового забезпечення, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 01.03.2018 по 24.06.2022 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що у період проходження військової служби йому не в повному обсязі було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. Також при розрахунку грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018 – 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 – 2022 роки) відповідачем не враховано належної індексації грошового забезпечення.

З метою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 та здійснення перерахунку грошового забезпечення позивач 16.06.2024 звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листом відповідача від 26.06.2024 позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Зобов`язано відповідача надати докази, а саме: довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.06.2022  згідно з абз. 4, 5, 6  п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (платіжні доручення, списки осіб на перерахування коштів тощо).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

01.08.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що згідно статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зазначене підтверджено роз`ясненнями Міністерства Соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10 від 09.06.2016 № 252/10/136/16, вхідний від 08.08.2017 № 13700/3 та від 08.08.2017 № 78/0/66-17. У той же час, відповідно до роз`яснень, Міністерства Соціальної політики України механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.

У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 2015 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було.

Також зазначено, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона виплачувалась позивачеві за період його проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 у повному обсязі, а відповідно і була включена під час нарахування та виплати за оспорювані види виплат.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач у період з 01.03.2018 по 24.06.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що у період проходження військової служби йому не в повному обсязі було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. Також при розрахунку грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018 – 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 – 2022 роки) відповідачем не враховано належної індексації грошового забезпечення.

З метою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 та здійснення перерахунку грошового забезпечення позивач 16.06.2024 звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листом відповідача від 26.06.2024 позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі-Закон № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок № 1078.

З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.

Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили.

Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21.

Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17).

З наведеного суд робить висновок, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Такі висновки судом у цій справі зроблено з огляду на останню актуальну правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, зокрема в постановах від 23.05.2023 у справі № 380/7782/21 і від 18.05.2023 у справі № 400/7421/21.

Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 19.05.2022 в справі № 400/103/21, від 31.05.2022 в справах № 380/7071/21, № 400/4491/20, від 09.06.2022 в справі № 600/524/21-а, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, від 21.03.2023 в справі № 620/7687/21, від 22.03.2023 в справі № 380/1730/22, від 06.04.2023 в справах № 380/166/21, № 380/12370/21, № 380/19089/21, № 420/18162/21, від 19.04.2023 в справі № 380/10594/21, від 20.04.2023 в справі № 320/8554/21, від 27.04.2023 в справах № 380/6869/21, № 420/15397/21, від 03.05.2023 в справах № 400/5597/20, № 160/10790/22, від 04.05.2023 в справі № 640/29759/21 та від 10.05.2023 в справі № 260/5461/21.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17.

Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 суд касаційної інстанції зазначив наступне:

"…104. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд звертає увагу на таке.

105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) ".

При вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, суд зазначає наступне.

Згідно картки особового рахунку позивача у лютому 2018 року (виплата у березні 2018 року), грошове забезпечення позивача становить 14860,30 грн., а саме:

Посадовий оклад 1062,00 грн.,

Оклад за військове звання 125,00 грн.,

Надбавка за вислугу років 296,75 грн.,

Надбавка за особливості проходження військової служби 741,88 грн.,

Надбавка за особливі умови служби 530,76 грн.,

Надбавка за таємність 159,30 грн.,

Премія 6372,00 грн.,

Щомісячна додаткова грошова винагорода 5572,61 грн.

У березні 2018 року (виплата у квітні 2018 року) становить 14891,72 грн., а саме:

Посадовий оклад 5070,00 грн.,

Оклад за військове звання 1340,00 грн.,

Надбавка за вислугу років 2243,50 грн.,

Надбавка за особливості проходження військової служби 1168,22 грн.,

Надбавка за таємність 760,50 грн.,

Премія 4309,50 грн.

При цьому суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода була введена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" і виплачувалася усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячно в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення в період з 2014 року по березень 2018 року, а тому враховується судом при розрахунку грошового забезпечення.

Разом з тим, додаткова грошова винагорода за участь в ООС виплачувалася позивачу не щомісячно, а тому не враховується судом при розрахунку грошового забезпечення.

Отже, розмір підвищення посадового окладу позивача в березні 2018 року склав 14891,72 грн. – 14860,30 грн. = 31,42 грн.

Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.

В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:

1 762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.

Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 31,42 грн., а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн. тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, в період з 01.03.2018 по 24.06.2022 позивач мав право на нарахування і виплату індексацію-різниці.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. – 31,42 грн. = 4431,73 грн.

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці.

Спірний період з 01.03.2018 року по 24.06.2022 року включно складає 4 роки 3 місяці 24 дні.

Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01.03.2018 року по 24.06.2022 року становить: 4431,73 грн. х 51 місяців + (4431,73 грн. / 30 день х 24 днів)= 229 563,61 грн. (а не як помилково зазначає позивач 225 131,88 грн.).

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті індексації – різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. При цьому, дії суб`єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Отже, відмовляючи позивачу листом від 26.06.2024 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 24.06.2022 року, відповідач діяв протиправно.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних саме дій (відмова листом), а не бездіяльності відповідача, відтак дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що у випадку, який розглядається, відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у відмові нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 24.06.2022 року, а тому заявлені позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті індексації – різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4431,73 грн. в місяць у загальній сумі 229 563,61 грн. за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Щодо похідної вимоги зобов`язального характеру, що стосується компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пунктів 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як уже зазначалось, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282-XII.

Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21.

Щодо вимог позивача здійснити перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018–2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018–2022 роки) за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно, врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належну індексацію грошового забезпечення, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Абзацами 1 та 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який набув чинності 20.07.2018 (далі - Порядок № 260).

До набуття чинності Порядком № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України виплачувалось відповідно до вимог Інструкції № 260.

Відповідно до пункту 30.3 Інструкції № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Як передбачає пункт 33.3 Інструкції № 260, розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За правилами, визначеними у пункті 7 розділу XXIV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд констатує, що право позивача на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2021 року було реалізоване шляхом виплати відповідних сум.

Спірним питанням є включення до складу цих виплат індексації грошового забезпечення.

Не є спірним те, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Суд зазначає, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що при виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення були враховані суми індексації грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути включена у склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке враховується при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19 та від 30.04.2021 у справі № 620/561/20, від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020

Разом з тим позовні вимоги в частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2022 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки згідно довідок про грошове забезпечення позивача, що містяться в матеріалах справи така допомога за вказані періоди не нараховувалася та не виплачувалася.

Як вже зазначалося судом, відповідач відмовив у перерахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення листом від 26.06.2024, а тому відповідач діяв протиправно.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних саме дій (відмова листом), а не бездіяльності відповідача, відтак дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018–2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019–2021 роки) з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належної індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018–2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019–2021 роки) з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належної індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

                                                         ВИРІШИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації – різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4431,73 грн. в місяць у загальній сумі 229 563,61 грн. за період з 01.03.2018 по 24.06.2022 включно, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018–2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019–2021 роки) з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належної індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2018–2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019–2021 роки) з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, належної індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.      

Суддя                                                                                   О.С. Духневич