Справа № 163/1992/24 Провадження №11-сс/802/381/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року                                                                 місто Луцьк

       Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного – ОСОБА_7 ,

захисника підозрюваного – ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 30 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир-Волинський, Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого, в рамках кримінального провадження № 12024030560000387 від 30.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12024030560000387 за ознаками ч.2 ст.289 КК України встановлено, що ОСОБА_7 в період часу з 22:00 по 23:00 годину 29 серпня 2024 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, незаконно проник на територію належного ОСОБА_10 господарства по АДРЕСА_2 , де шляхом вільного доступу незаконно заволодів автомобілем «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2010 року випуску. В подальшому направився зазначеним транспортним засобом до АЗС № 16, що за адресою: АДРЕСА_3 .

В результаті незаконного заволодіння транспортним засобом «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2010 року випуску, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 225 000 гривень.

Слідчий вважає наявними передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, через що з врахуванням тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному, вважає застосування більш м`якого запобіжного заходу таким, що не забезпечить запобігання цим ризиками.

Ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 30 серпня 2024 року в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 в кримінальному провадженні № 12024030560000387 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено.

Водночас, підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 30.10.2024 року.

Також на підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; 2) не залишати з 19:00 години вечора до 07:00 години ранку наступного дня місце проживання, що по  АДРЕСА_1 , крім часу, що витрачається на прибуття до слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4)утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (пас-порти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що хоча слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри та ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, однак не надано доказів і об`єктивно не доведено про недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання доведеному ризику. А тому, слідчий суддя враховуючи міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який має постійне місце проживання, одружений, з врахуванням його особи, який згідно ст. 89 КК України не судимий, прийшов до висновку про доцільність та можливість застосування запобіжного заходу, визначеного ст. 176 КПК України, зокрема у виді домашнього арешту, заборонивши залишати місце його проживання – АДРЕСА_1 , у певний період доби (з 19:00 години вечора до 07:00 години ранку наступного дня), крім часу, що витрачається на прибуття до слідчого, прокурора або суду, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та невмотивованість, прийняте слідчим суддею з порушенням норм матеріального і процесуального права та з формальних підстав, просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити клопотання слідчого ВП №1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, погодженого з прокурором, та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжнй захід у вигляді тримання під вартою у межах строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024030560000387, тобто до 30 жовтня 2024 року. Вказує про те, що слідчим суддею не обґрунтовано, яким чином застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає і про те, що суд першої інстанції, при визначенні міри запобіжного заходу, не врахував всі обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , останній уже відбував покарання у місцях обмеження волі, ніде не працює та не навчається, за місцем проживання характеризується посередньо, не має постійного джерела доходу, неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення ( у т.ч. двічі у продовж 2023 року), ОСОБА_7 відоме місце проживання потерпілого у кримінальному провадженні, місце роботи свідків, та враховуючи неодноразові вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, існує висока ймовірність вчинення протиправних дій як відносно потерпілого, так і відносно свідків. Вважає, що судом не взято до уваги наведені стороною обвинувачення доводи, не оцінено у сукупності усі обставини, які відповідно до положень КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, підозрюваного та його захисника, які її заперечили та просили залишити без задоволення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

За положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею дотримані в повній мірі.

Статтею ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176 – 178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Судом встановлено, що СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 30.08.2024 року за № 12024030560000387, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , якому 30.08.2024 року було повідомлено про підозру у вчиненні цього злочину. Обґрунтованість підозри у вчиненні злочину стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить запобіганню доведеному в ході розгляду провадження ризику, передбаченого у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею правильно враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання такому ризику, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як домашній арешт.

Твердження сторони обвинувачення щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м`який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.

Вищевказані доводи прокурора, а також інші, які викладені в апеляційній скарзі на думку апеляційного суду, є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини справи у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки, ані слідчим, ані прокурором не надано доказів і об`єктивно не доведено про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання доведеному ризику, зазначеному у п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

А тому, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зокрема - домашнього арешту, є правильним та достатньою мірою, яка буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Будь-яких порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому дане судове рішення є законним та обґрунтованим.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 30 серпня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 30.10.2024 року з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді