Справа № 185/3467/24

Провадження № 2/185/2525/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року        Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, суд

    В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві – 200 000, 00 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

           В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що працював на підприємстві відповідача в тому числі у шкідливих підземних умовах праці. За час роботи на підприємстві відповідача отримав хронічні професійні захворювання, а саме : радикулопатія з дефартрозом; хронічне обструктивне захворювання легень. 11.02.2020 року позивача було звільнено за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі. Згідно з довідкою МСЕК від 07.08.2020 року йому встановлено ІІІ група інвалідності, 60% втрати працездатності сукупно: 45% - радикулопатія з дефартрозом; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень. Вказані діагнози отриманих на підприємстві професійних захворювань підтверджені та встановлені ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини» з 11.06.2020 року. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 30.06.2020 року встановлено, що хронічне захворювання виникло за таких обставин: через неефективність роботи системи вентиляції, кондиціювання повітря, захисних виробів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, пов`язаних із фізичним перенавантаженням , в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 200 000 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2024 року провадження по даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає наступне. Позивач укладаючи з відповідачем трудовий договір був повідомлений під підпис про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці та компенсації. Позивач щорічно проходив періодичний медичний огляд і був обізнаний про стан здоров`я. Саме на підставі позитивних результатів медичних періодичних обстежень позивач був допущений до роботи на підприємстві. Вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка та вина щодо спричинення моральної шкоди. До позову не додано жодного документу на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачу. Встановлення самого ступеню втрати професійної профпрацездатності не підтверджує і не може підтверджувати наявність факту спричинення потерпілому моральної шкоди.

Крім того, представником відповідача надано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та у відзиві на позов представник відповідача просила зобов`язати позивача подати заяву свідка по суті поставлених нею питань.

На думку представника відповідача справа є складною для вирішення якої необхідно з`ясувати обставини спричинення позивачу моральної шкоди, в чому полягає моральна шкода, в чому полягає вина підприємства в отриманні позивачем моральної шкоди, у зв`язку з чим її недоцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, тобто справа виникає з трудових відносин і може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження згідно з пунктом 2 частини 1 статті 274 ЦПК України.

Справа про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, не належить до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження і перелік яких наведений у частині 4 статті 274 ЦПК України. Сума моральної шкоди, заявлена позивачем до стягнення (ціна позову) не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

         Тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

  Статтею 93 ЦПК України передбачено письмове опитування учасників справи як свідків.

        Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

       Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

        Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Позиція позивача по справі детально викладена його представником у позовній заяві, зокрема представником позивача зроблений докладний опис обставин по справі, негативних змін у житті позивача, спричинених професійним захворюванням. Тому особиста присутність позивача у судовому засіданні не є необхідною, як і його допит, як свідка, в порядку статті 93 ЦПК України.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Представником позивача додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме, роботу позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, складення відповідачем акту за формою П-4 розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача, встановлення позивачу висновком МСЕК, як первинно, так і безстроково, 3 групи інвалідності, стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, факт встановлення позивачу стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Тому, суд не вважає за необхідне, а також не знаходить достатніх підстав для задоволення вищезазначених клопотань.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

11.02.2020 року ОСОБА_1 був звільнений за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

30.06.2020 року т.в.о начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровськй області затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що ОСОБА_1 11.06.2020 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини м. Кривий Ріг встановлений діагноз: хронічне обстукривне захворювання легень; радикулопатія білатеральна поперово-крижова та шийна.

Даним актом встановлені обставини виникнення хронічного професійного захворювання: через неефективність роботи системи вентиляції, кондиціювання повітря, захисних виробів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, пов`язаних із фізичним перенавантаженням , в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму.

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки 12ААА № 058761 від 07.08.2020 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати працездатності сукупно: 45% - радикулопатія з дефартрозом; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень.

Довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 230770 від 07.08.2020 року   ОСОБА_1 первинно встановлена 3 група інвалідності з 20.07.2020 року за професійним захворюванням, протипоказана важка фізична праця, підземні види праці, робота в умовах дії пилу, шуму. Рекомендовано нагляд та лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стац. лікування.

Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки 12ААА № 065118 від 12.08.2021 року ОСОБА_1 повторно встановлено 60 % втрати професійної працездатності з яких: 45% - радикулопатія з дефартрозом; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень.

Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 126923 від 12.08.2021 року   ОСОБА_1 повторно встановлена 3 група інвалідності з 12.08.2021 року за професійним захворюванням безстроково, рекомендовано нагляд та лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стац.лікування.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 (1-рп/2004) визначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, факт спричинення моральної шкоди саме з вини відповідача, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, істотність вимушених змін в життєвих стосунках. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн., в іншій частині відмовити.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так після цієї дати чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. (Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21)

У зв`язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню без з утримання податку та обов`язкових платежів.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 200 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

       Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1 200 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76.

        Суддя                                                         С. Г. Юдіна