Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року                                                             Справа№200/4746/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

                                                        ВСТАНОВИВ:

11 липня 2024 року через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 30.03.2017 по 06.08.2020 в неповному обсязі;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.03.2017 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, у розмірі 42 769,94 грн. з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно у розмірі 130 151,21 грн. з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 та раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період проходження військової служби з 30.03.2017 по 06.08.2020 включно одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 - 2020 роки) без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 - 2020 роки) ОСОБА_1 за період з 30.03.2017 по 06.08.2020 включно, врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, індексацію грошового забезпечення, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 06.08.2020 включно грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);

- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 06.08.2020 року включно, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що йому у період проходження військової служби з 30.03.2017 по 06.08.2020 не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Також при розрахунку грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 - 2020 роки) відповідачем не враховано належної індексації грошового забезпечення.

Також позивач зазначив, що відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 відбулось поновлення з 29.01.2020 попередньої редакції Постанови № 704, у зв`язку з втратою чинності пункту 6 постанови КМУ № 103, в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.03.2017 по 28.02.2018 без застосування січня 2008 року місяцем підвищення доходу, ненарахування та невиплати індексації – різниці за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 та розрахунку грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 - 2020 роки) без врахування належної індексації грошового забезпечення, а також нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму визначеного станом на 01.01.2018, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України. Витребувано у відповідача: довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.03.2017 по 06.08.2020 включно із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше); довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1  індексацію грошового забезпечення за період з 30.03.2017 по 06.08.2020 включаючи поточну індексацію та індексацію-різницю згідно з абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (платіжні доручення, списки осіб на перерахування коштів тощо); довідку із зазначенням прожиткового мінімуму який враховувався при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 06.08.2020.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

31.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що доводи позивача, що базовим місяцем для періоду з 30.03.2017 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року є помилковими, оскільки ретроспективне поширення дії п.5 Порядку № 1078 (в редакції постанови № 1013) в частині визначення індексу споживчих цін за 1 або 100% (фактично базового місяця) із прив`язкою до встановлення посадових окладів постановою № 1294, яка почала діяти за багато років до внесення зміни до певного правового регулювання щодо встановлення такого індексу, є необґрунтованим та суперечить дії правових норм в часі.

З огляду на зазначене, у даних спірних правовідносинах відсутні правові підстави для встановлення базовим місяцем січня 2008 року для періоду з 30.03.2017 року по 28.02.2018 року.

Щодо здійснення нарахування та виплати на користь позивача індексації-різниці відповідач зазначив, що сума індексації у березні місяці 2018 року складала 4463,15 грн., а розмір збільшення посадового окладу у березні місяці 2018 року 3240,00 грн. індексація відповідно до вимог абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 складає (4463,15 грн. – 3240,00 грн. = 1223,15 грн.) 1223,15 грн. Отже, сума індексація 4463,15 грн., яка зазначена позивачем не є сумою індексації в розумінні абз. 3, 4, 6 п.5 Порядку № 1078. Зазначена сума є лише сумою індексації у березні 2018 року із застосуванням базового місяця – січень 2008 року. Однак, відповідно до вимог абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 така сума індексації розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) відповідач зазначив, що під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 по 06.08.2020, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Щодо перерахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2017 – 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2020 роки) відповідач зазначив, що станом на час виплати позивачу підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2017 – 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2020 роки, індексація грошового забезпечення позивачу взагалі не нараховувалась та не виплачувалась, що не заперечується сторонами. Відтак, підстав для врахування індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення, з якого обчислювались вказані види грошового забезпечення, станом на день їх виплати у Військової частини НОМЕР_2 не було.

13.09.2024 до Донецького окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшли документи, витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач у період з 30.03.2017 по 06.08.2020 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

При проходженні військової служби позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація та грошове забезпечення, що підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2024 № 2922/ФС - 2927/ФС.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації та грошового забезпечення у період проходження військової служби не в повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Відтак, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Щодо періоду за який позивач просить зобов`язати нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення (з 30.03.2017 по 28.02.2018) із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), суд зазначає наступне.

09.12.2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - "Постанова № 1013").

Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови № 1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

Пунктом 2 Постанови № 1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до зазначеної Пояснювальної записки, ці зміни передбачали:

"здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну "базовий місяць";

"зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади)".

Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 Постанови № 1013, було встановлено, що:

підвищуються посадові оклади з 1 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Отже, Постановою № 1013 з 1 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для позивача "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)", з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою № 1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких установлено таке:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.

Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття "базовий місяць" і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття виходить із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття "місяць підвищення доходу" від терміну "базовий місяць", позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну "базовий місяць" та запровадження поняття "місяць підвищення доходу" не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у "базовому місяці", так і у "місяці підвищення доходу" індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.

Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Системний спосіб тлумачення приписів Постанови № 1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 1 грудня 2015 року належало переглянути "базовий місяць", визначений за старими правилами, змінивши його на "місяць підвищення доходу", тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

Так, на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.

Від січня 2008 року посадовий оклад не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 23 серпня 2023 року у справі № 380/20441/21 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що востаннє посадовий оклад позивача за посадою був змінений у січні 2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, отже саме цей місяць слід враховувати як для початку обчислення індексу споживчих цін (як "базовий" місяць) для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 30.03.2017 по 28.02.2018.

В матеріалах справи наявна довідка Військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2024 № 2922/ФС відповідно до якої судом встановлено, що належна позивачу індексація грошового забезпечення за період з березня 2017 року по лютий 2018 року розрахована з урахуванням базового місяця січень 2008 року в загальній сумі 38873,16 грн., однак вказана індексація позивачу невиплачена.

Із врахуванням вищевикладеного та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 30.03.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2024 № 2922/ФС за період з 30.03.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення.

Вимога щодо нарахування чітко визначеної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 42 769,94 грн. не підлягає задоволенню, оскільки розрахунок суми, а відповідно й загальна сума обрахована позивачем самостійно. При цьому, позивач не володіє спеціальними знаннями у сфері фінансово - бухгалтерського обліку, а тому, суд не приймає до уваги вказаний розрахунок.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію – різницю відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно у розмірі 130 151,21 грн., суд зазначає наступне.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, поточної та індексації-різниці.

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають установленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року установлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Водночас, у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 02.07.2024 по справі № 520/9896/2020.

Щодо фіксованої суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили.

Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку N 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21.

Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними

Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17).

З наведеного суд робить висновок, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Такі висновки судом у цій справі зроблено з огляду на останню актуальну правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, зокрема в постановах від 23.05.2023 у справі № 380/7782/21 і від 18.05.2023 у справі № 400/7421/21.

Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 19.05.2022 в справі № 400/103/21, від 31.05.2022 в справах № 380/7071/21, № 400/4491/20, від 09.06.2022 в справі № 600/524/21-а, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, від 21.03.2023 в справі № 620/7687/21, від 22.03.2023 в справі № 380/1730/22, від 06.04.2023 в справах № 380/166/21, № 380/12370/21, № 380/19089/21, № 420/18162/21, від 19.04.2023 в справі № 380/10594/21, від 20.04.2023 в справі № 320/8554/21, від 27.04.2023 в справах № 380/6869/21, № 420/15397/21, від 03.05.2023 в справах № 400/5597/20, № 160/10790/22, від 04.05.2023 в справі № 640/29759/21 та від 10.05.2023 в справі № 260/5461/21.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17.

Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 суд касаційної інстанції зазначив наступне:

"…104. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд звертає увагу на таке.

105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) ".

При вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, суд зазначає наступне.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2024 № 2926/ФС, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становить 13474,40 грн., а саме:

Посадовий оклад 1030,00 грн.,

Оклад за військове звання 110,00 грн.,

Надбавка за вислугу років 114,00 грн.,

Надбавка за особливості проходження служби 257,50 грн.,

Надбавка за виконання особливо важливих завдань 627,00 грн.,

Надбавка за таємність 103,00 грн.,

Премія 6180,00 грн.,

Щомісячна додаткова грошова винагорода 5052,90 грн.

У березні 2018 року становить 14146,77 грн., а саме:

Посадовий оклад 4370,00 грн.,

Оклад за військове звання 1130,00 грн.,

Надбавка за вислугу років 1375,00 грн.,

Надбавка за особливості проходження служби 928,13 грн.,

Премія 6343,64 грн.

При цьому суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода була введена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" і виплачувалася усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячно в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення в період з 2014 року по березень 2018 року, а тому враховується судом при розрахунку грошового забезпечення.

Отже, розмір підвищення посадового окладу позивача в березні 2018 року склав 14146,77 грн. – 13474,40 грн. = 672,37 грн.

Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.

В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:

1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.

Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 672,37 грн., а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн. тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, в період з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно позивач мав право на нарахування і виплату індексацію-різниці.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. – 672,37 грн. = 3790,78 грн. (а не як помилково зазначив позивач 4463,15 грн.).

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці.

Спірний період з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно складає 2 роки 5 місяців 6 днів.

Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно становить: 3790,78 грн. х 29 місяців + (3790,78 грн. / 31 день х 6 днів) = 110 666,31 грн. (а не як помилково зазначив позивач 130 151,21 грн.).

За викладених обставин суд дійшов висновку, що у випадку, який розглядається, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає саме у невирішені питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 06.08.2020, а тому заявлені позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно у фіксованій величині 3790,78 грн. в місяць у загальній сумі 110 666,31 грн., відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 3790,78 грн. в місяць у загальній сумі 111 033,16 грн. за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Щодо похідної вимоги зобов`язального характеру, що стосується компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пунктів 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як уже зазначалось, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282-XII.

Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21.

Щодо вимог позивача здійснити перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 - 2020 роки) за період з 30.03.2017 по 06.08.2020 включно, врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, індексацію грошового забезпечення, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Абзацами 1 та 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який набув чинності 20.07.2018 (далі - Порядок № 260).

До набуття чинності Порядком № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України виплачувалось відповідно до вимог Інструкції № 260.

Відповідно до пункту 30.3 Інструкції № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Як передбачає пункт 33.3 Інструкції № 260, розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За правилами, визначеними у пункті 7 розділу XXIV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд констатує, що право позивача на грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2020 року було реалізоване шляхом виплати відповідних сум.

Суд зазначає, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що при виплаті грошової допомоги на оздоровлення були враховані суми індексації грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути включена у склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке враховується при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2017-2020 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19 та від 30.04.2021 у справі № 620/561/20, від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.

Разом з тим позовні вимоги в частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2020 роки, підйомної допомоги за 2017 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки згідно довідок про грошове забезпечення позивача, що містяться в матеріалах справи така допомога за вказані періоди не нараховувалася та не виплачувалася.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки) без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомог, індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки) з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомоги, належної індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог позивача здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 06.08.2020 року включно, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою № 704.

Пунктом 2 постанови № 704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018), пункт 4 було викладено в редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Відтак, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Отже, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-XII.

У контексті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 15.03.2023 року у справі № 420/6572/22 та інших висловив позицію у аналогічних правовідносинах та вказав, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закон України "Про Державний бюджет України" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), та яким відповідають висновки суду апеляційної інстанції у цій справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2024 у справі № 240/5115/22 та ухвалі від 13.03.2024 у справі № 400/8010/23.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 року по справі № 500/1813/21 зробив наступні висновки.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Із аналізу наведених вище висновків Верховного Суду у справах № 400/6214/21, № 420/6572/22 та № 500/1813/21 слідує, що продовж 2019 року положення п. 4 Постанови № 704 не суперечили нормам Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" в прикінцевих положеннях якого було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що оскільки послідуючі прийняті Закони України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та "Про державний бюджет України на 2021 рік" не містять таких застережень щодо застосування конкретного розміру прожиткового мінімуму для обрахунку саме посадових окладів працівників державних органів, а тому положення п. 4 Постанови № 704 вступають у суперечність із відповідними законами, які є актами вищої юридичної сили.

З огляду на викладене, застосуванню підлягають саме Закони України "Про державний бюджет України на 2020 рік", як акти вищої юридичної сили.

Таким чином, відповідні висновки фактично зводяться до того, що починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови № 704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Враховуючи наведене суд зазначає, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі грошову допомогу на оздоровлення), які розраховуються з урахуванням посадового окладу, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є протиправною.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу в період з 29.01.2020 по 06.08.2020 включно грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції від 29.01.2020 та зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 06.08.2020 року включно, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

                                                         ВИРІШИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2  про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.03.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2024 № 2922/ФС за період з 30.03.2017 по 28.02.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно у фіксованій величині 3790,78 грн. в місяць у загальній сумі 111 033,16 грн., відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 3790,78 грн. в місяць у загальній сумі 110 666,31 грн. за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 включно, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки) без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомоги, індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2020 роки) з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомоги, належної індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 06.08.2020 включно грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції від 29.01.2020.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 06.08.2020 року включно, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.     

Суддя                                                                                   О.С. Духневич