Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 січня 2011 року Справа № 2а-9670/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі – Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників сторін: не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 18.03.2010 року ВП № 13508814,-
ВСТАНОВИВ:
15 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанов про накладення штрафу від 18.03.2010 за виконавчими провадженнями: ВП №15576013, ВП №14475025, ВП №14471039, ВП №15398199, ВП №14474978, ВП №14474998, ВП №14966982, ВП №14966760, ВП №14240213, ВП №13932691, ВП №13466868, ВП №13664489, ВП №17542579, ВП №15575308, ВП №14471129, ВП №13183719, ВП №13466801, ВП №14475038, ВП №14966889, ВП №13466748, ВП №13466503, ВП №13508914, ВП №13465755, ВП №12351037, ВП №15575133, ВП №15575802, ВП №14240792, ВП №13464967, ВП №13465870, ВП №13466584, ВП №14471181, ВП №14966957, ВП №14966872, ВП №13465385, ВП №12481575, ВП №12481449, ВП №12350931, ВП №13465552, ВП №13664411, ВП №13508852, ВП №13508814, ВП №13508898, ВП №13932656, ВП №14994249, ВП №14240339, ВП №14240397 адміністративній справі було присвоєно номер №2а-8660/10/1270.
Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Твердохліба Р.С. від 02 грудня 2010 року відкрито провадження у справі № 2а-8660/10/1270 за вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Твердохліба Р.С. від 09.12.2010 року по справі № 2а-8660/10/1270 позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанов від 18.03.2010 ВП №15576013, ВП №14475025, ВП №14471039, ВП №15398199, ВП №14474978, ВП №14474998, ВП №14966982, ВП №14966760, ВП №14240213, ВП №13932691, ВП №13466868, ВП №13664489, ВП №17542579, ВП №15575308, ВП №14471129, ВП №13183719, ВП №13466801, ВП №14475038, ВП №14966889, ВП №13466748, ВП №13466503, ВП №13508914, ВП №13465755, ВП №12351037, ВП №15575133, ВП №15575802, ВП №14240792, ВП №13464967, ВП №13465870, ВП №13466584, ВП №14471181, ВП №14966957, ВП №14966872, ВП №13465385, ВП №12481575, ВП №12481449, ВП №12350931, ВП №13465552, ВП №13664411, ВП №13508852, ВП №13508814, ВП №13508898, ВП №13932656, ВП №14994249, ВП №14240339, ВП №14240397 про накладення штрафу за невиконання рішення суду були роз’єднані у самостійні провадження.
Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 10 грудня 2010 року адміністративну справу в частині позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 18 березня 2010 року ВП № 13508814 про накладення штрафу за невиконання рішення суду призначено головуючому судді Лагутіну А.А. з присвоєнням окремого номеру №2а-9670/10/1270.
Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Лагутіна А.А. від 10.12.2010 справу №2а-9670/10/1270 прийнято до провадження.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 01.11.2010 на адресу позивача надійшли постанови відповідача про накладення штрафу на боржника за невиконання рішень Луганського окружного адміністративного суду, в тому числі й постанова від 18.03.2010 ВП № 13508814. Позивач вважає постанови незаконними та необґрунтованими з огляду на наступне. УПСЗН Попаснянської РДА є бюджетною та неприбутковою організацією. Виконати рішення суду позивач не зміг з незалежних від нього обставин. Кошти на виплату допомоги до 9-го травня надходять у вигляді субвенції з державного бюджету на розрахунковий рахунок № 35214005000157 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни», який є бюджетним цільовим рахунком, з якого і повинні стягуватися кошти на вищезазначені виплати. Кошти на виплату допомоги постраждалим унаслідок аварії на ЧАЕС та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку також нараховуються на бюджетні цільові рахунки (р/р 35218033001834 та р/р 35418027000157 відповідно) і повинні використовуватися виключно на виплату зазначеної допомоги. Позивачем на кожну постанову про відкриття виконавчого провадження до відповідача надсилалися скарги, в яких давалися пояснення щодо поважності причин, через які рішення суду не можуть бути виконані. Рішення суду не могли бути виконані через брак коштів та неможливості списання їх з рахунків позивача, оскільки на кожному з рахунків знаходяться кошти, які повинні використовуватися виключно на визначені виплати. Тому позивач просить скасувати постанови відповідача про накладення штрафів, у тому числі й постанову про накладення штрафу від 18.03.2010 ВП № 13508814.
Представник позивача в судове засідання не прибув, до його початку надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справи та надані на їх підтвердження докази, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно п.1 ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.2 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до вимог ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Тобто, вказаними нормами Закону передбачено накладення штрафу у разі невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.
Судом встановлено, що на виконанні у ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист № 2а-566, виданий 19.06.2009 року Луганським окружним адміністративним судом, про зобов’язання УПСЗН Попаснянської РДА Луганської області виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги до 5-го травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2007, 2008 роки.
18.03.2010 року відповідачем винесено постанову про накладення на УПСЗН Попаснянської РДА штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду. Постанова про накладення штрафу надійшла на адресу позивача 01.11.2010 року.
Вказані обставини підтверджуються постановою про накладення штрафу (а.с. 7).
Позивачем не надано ані відповідачеві, ані суду доказів поважності причин невиконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги до 5-го травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2007, 2008 роки.
Законодавство України надає можливість відкладення, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, але як вбачається з матеріалів справи, позивач з відповідними заявами не звертався. Крім цього, позивач не надав до суду доказів того, що ним було вжито заходів щодо виконання судового рішення у справі № 2а-566. Суд вважає, що у позивача була можливість негайно виконати судове рішення в частині виплати ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги до 5-го травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2007, 2008 роки, однак, позивач цього не зробив.
Судом не приймаються посилання позивача на те, що ним було оскаржено постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки таке оскарження не звільняє боржника від обов’язку виконати судове рішення.
Суд також не приймає посилання позивача на те, що причиною невиконання судового рішення є відсутність на його рахунку коштів для виплати грошової допомоги за рішенням суду.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст.46 Основного закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.
Умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату одноразової грошової допомоги інваліду війни створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога, однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання даної допомоги, яка прямо передбачена законом та постановлена до стягнення судовим рішенням.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не може бути прийнято до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду по справі Кечко проти України, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Попаснянської РДА стосовно виплати ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги до 5-го травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2007, 2008 роки з урахуванням здійснених виплат у зв’язку з відсутністю коштів є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Враховуючи, що позивачем без поважних причин, всупереч п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області з примусового виконання виконавчого листа № 2а-566, виданого 19.06.2009 року Луганським окружним адміністративним судом, суд вважає, що відповідачем правомірно, у відповідності до ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340 грн., а тому підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.
Стягнення судових витрат у даному випадку кодексом адміністративного судочинства України н передбачено.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 18.03.2010 року ВП № 13508814 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.А. Лагутін