Справа № 2-3584/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року                     Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого -     судді Самсонової О.А.

при секретарі -     Півень Я.В.,

за участю

позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2.,

відповідача – ОСОБА_3,

третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у м.Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В :

    Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.  В своїй позовній заяві посилалися на те, що вони є власниками АДРЕСА_1. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_4, яка розташована поверхом вище.   22 квітня 2009 року відбулося залиття належної їм квартири. Оскільки мешканці квартири АДРЕСА_4 в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду відмовитись, ліквідацію наслідків залиття  позивачі здійснювали самостійно. При цьому на ремонт пошкодженої залиттям електропроводки ними витрачено 443 грн.55 коп., на оплату вартості робіт електрика – 1505 грн., на придбання будівельних матеріалів – 5128 грн. 94 коп. На оплату послуг спеціаліста будівельно-технічного дослідження ними витрачено 1103 грн. 04 коп. Тому вважають, що відповідач повинна відшкодувати завдану їм матеріальну шкоду в розмірі 8180 грн.53 коп. та моральну шкоду, яку оцінюють в 5000 грн. Всього позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь 13180 грн. 53 коп. та відшкодувати понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в заяві обставини.  

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Вона не заперечувала того факту, що внаслідок розриву корпуса вхідного вентиля на квартиру було затоплено квартиру позивачів. Але позивачі не дозволили їй чи її нині покійному чоловікові, який був власником квартири АДРЕСА_4, оглянути їхню квартиру на предмет затоплення. Тому відповідач не знає яким є обсяг пошкодження квартири. Крім того, вважає, що позивачі замість відновлювального ремонту за її рахунок бажають зробити ремонт з поліпшенням та покращенням умов проживання. Вона також не відмовлялась врегулювати спір в добровільному порядку, тому витрати позивачів на проведення будівельно-технічного дослідження є необґрунтованими. Крім того, просить врахувати, що затоплення квартири позивачів допущено ненавмисно.

    Представник третьої особи ГЖЕД № 7 Куцева В.Л. при розгляді справи судом послалась на розсуд суду. Після оголошеної перерви в судове засідання не з’явилась.

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. Пояснили, що вони також є співвласниками квартири АДРЕСА_1, але всі витрати на ремонт квартири несли позивачі. Тому вони не мають наміру заявляти самостійні вимоги у справі. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Після оголошеної перерви ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності.

Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з’явились.

    Суд, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, дослідивши докази у справі,  приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому  задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 14 березня 1997 року власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 лютого 2010 року є власником  квартири АДРЕСА_4, яку вона успадкувала після смерті чоловіка – ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.61).

Вказаний будинок АДРЕСА_2 знаходиться на балансі ГЖЕД № 7 м. Полтави.    

Судом також встановлено факт затоплення квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_4. Вказаний факт визнавався сторонами в засіданні.

Відповідно до акту обстеження квартири АДРЕСА_1 від 28.04.2009 року затоплення    відбулося 22 квітня 2009 року з причини розриву корпуса вхідного вентиля на квартиру, встановленого перед лічильником (а.с. 34).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповдно до ст. 1192 ЦК України спосіб відшкодування шкоди, завданої його майну обирає потерпілий: або вимагати відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.190 ЖК України громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об’єктам благоустрою  і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов’язані відшкодувати заподіяну шкоду.

Як передбачено ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 4 ст319 ЦК України передбачено, що власність зобов’язує.

Крім того, статтею 322 ЦК України закріплений обов’язок власника утримувати майно, що йому належить.

Затоплення квартири позивачів сталося в той час, як власником квартири АДРЕСА_4 був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.59).

На підставі наведених вище норм попередній власник квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_7 ніс обов’язок по утриманню належної йому квартири та відповідальність за шкоду, завдану неналежним утриманням майна, завдану іншим особам.

Тому суд не бере до уваги заперечення відповідача в тій частині, що шкода завдана ненавмисно.

Оскільки залиття квартири позивачів сталось внаслідок розриву корпуса вхідного вентиля на квартиру, тобто внаслідок пошкодження обладнання в квартирі відповідача, яке власник зобов’язаний утримувати належним чином,  відповідати за спричинену шкоду також має власник квартири.

Відповідно до ч.1 статті 1218 ЦК України до  складу  спадщини  входять  усі права та обов'язки,  що належали  спадкодавцеві  на  момент  відкриття   спадщини   і   не припинилися внаслідок його смерті.

Тому, прийнявши спадщину після смерті чоловіка, відповідач ОСОБА_3 крім належного спадкодавцеві майна набула також і обов’язок відшкодувати шкоду, завдану залиттями квартири позивачів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що завдана позивачам  майнова шкода підлягає відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.  Підстави для звільнення відповідача  від  відшкодування шкоди в судовому засіданні не встановлені.

При визначенні розміру відшкодування  матеріальної шкоди суд виходить із наданого до суду  позивачами висновку спеціаліста  від 05 червня 2009  року № 500 (а.с. 19-29), згідно якого визначено суму збитків, завданих залиттям приміщень квартири у розмірі 6131  грн.

Відповідач, хоча і не погодилась з обсягом пошкодження квартири позивачів, який ліг в основу висновку, але будь-яких доказів на спростування наведеного висновку спеціаліста суду не надала.

Суд не вважає за можливе обраховувати розмір заподіяної позивачам шкоди за наданими ними чеками та квитанціями. Дані документи, хоча і свідчать про фактичні витрати, понесені позивачами, але з достовірністю не засвідчують саме розміру завданої матеріальної шкоди в розумінні ст.1192 ЦК України, як реальної  вартості втраченого майна , або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підставі викладеного, а також враховуючи пояснення позивачів та третіх осіб і тій частині, що витрати на ремонт квартири несли лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивачів суму у розмірі 6131 грн. на відшкодування завданої затоплення квартири матеріальної шкоди.

Суд вважає безпідставним включення позивачами  в розмір завданої матеріальної шкоди суми витрат на оплату будівельно-технічного дослідження квартири – 1103 грн. 04 коп., оскільки чинним законодавством правова природа таких витрат визначена як судові витрати , але не матеріальна шкода.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Суд вважає, що значним пошкодженням належного позивачам майна – квартири – їм було завдано моральної шкоди, але розмір такої шкоди позивачами дещо перебільшений.

Тому з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Доказів на обґрунтування моральної шкоди в більшому розмірі позивачі суду не надали.

Тому з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути: на відшкодування завданої матеріальної шкоди – 6131 грн., на відшкодування завданої моральної шкоди - 1000 грн., 69 грн. 81 коп. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судових справ, 1103 грн. 04 коп. - на відшкодування витрат на оплату будівельно-технічного дослідження квартири, всього необхідно стягнути 8423 грн. 85 коп.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись  ст.ст. 209, 213-215  ЦПК України, суд,   -

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 на відшкодування завданої матеріальної шкоди – 6131 грн., 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, 69 грн. 81 коп. на відшкодування державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судових справ, сплачених позивачем при подачі позову до суду, 1103  грн. 04 коп. – на відшкодування вартості послуг будівельно-технічного дослідження, всього стягнути 8423 грн. 85 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10-денний термін з дня його проголошення.

Головуючий                 (підпис)             О.А.Самсонова