Копія

Справа № 1-296/10

В И Р О К

Іменем України

03 грудня 2010 року                                                                                               м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Новака Ю.Д.,

при секретарі – Томілович Т.М.,

за участю прокурора  - Мандича С.М.,

захисника – ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві, розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню,-

                                                         ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженця  м. Полтави, українця, громадянина   України,   освіта середня,   одруженого, військовозобов*язаного,     працює водієм ПП «Вишар», Полтавський район, с. Супрунівка, вул. Яблучна, 2, кв. 17, раніше несудимого, проживає м. Полтава, АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ст.  122  ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

 Підсудній ОСОБА_2, працюючи водієм маршрутного автобуса, 02.04.2007, близько 12.00 години, на кінцевій зупинці громадського транспорту с. Вороніна, розташованої по вул. Вороніна, 185 м. Полтави, на підґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із потерпілим ОСОБА_3, щодо оплати ним за проїзд у маршрутному автобусі, почав із ним сваритися. Під час сварки, підсудній ОСОБА_2 вийшов із автобуса та підійшов до ОСОБА_3, 1924 р.н., який стояв із дерев*яною палицею біля входу в автобус. Діючи з прямим умислом, направленим на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, підсудний ОСОБА_2 схопив потерпілого ОСОБА_3 за його одяг і почав наносити удари руками та палицею, яку вихватив у ОСОБА_3, по лівому плечу, по тулубу, ребрах, спині потерпілого, зваливши його на землю, аж поки палиця не зламалася. Таким чином підсудний ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження: перелом 9-го ребра зліва, що оцінюються лише в своїй сукупності як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я, більш як 21 день, гематома м*яких тканин тулубу зліва, синці м’яких тканин тулубу зліва, синець м’яких тканин правого ліктьового суглобу, крововиливи в шкіру лівого передпліччя, садна шкіри правого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно судово-медичної експертизи № 906 від 18.04.2007 року).

    В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнав повністю. При цьому пояснив, що він дійсно вчинив дане злочинне діяння за тих обставин, які викладені в обвинувальному висновку. В даний час усвідомлює неправильність своїх дій, глибоко розкаюється у скоєному і обіцяє, що більше такого вчиняти не буде.  

      Незважаючи на повне визнання вини, вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 122  ч.1 КК України також підтверджується наступними доказами, наявними у матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який показав, що він є військовим пенсіонером, інвалідом війни II групи, має контузію і поранення голови та правої ноги, переніс у 2005 році інсульт. 02.04.2007 року він був у власних справах на заводі «Електромотор», ремонтував електронасос. Потім вирішив відвезти електронасос на дачу, розташовану в. с. Вороніна. Поїхав на зупинку Центральний колгоспний ринок, сів у автобус, який іде на кінцеву зупинку с. Вороніна. За проїзд у автобусах і маршрутних таксі не платив, тому що користувався пільгами, які йому надав із відповідними документами мер міста Матковський. Доїхав спокійно на кінцеву зупинку, пасажирів було спочатку 5 осіб, до кінцевої зупинки доїхав він один, всі по дорозі слідування повиходили. Водій зупинив маршрутне таксі. Він почав виходити з автобуса, дістав проїзний квиток та пенсійне посвідчення, показав його водію маршрутного таксі. Водій на вік близько 40 років, плотної тілобудови, середнього росту, волосся коротке русяве, був він у чорних окулярах, сонцезахисних, темна куртка. Побачивши, що він показує посвідчення, водій почав його ображати нецензурною лайкою, кричати, щоб платив гроші, щоб виходив із маршрутного таксі, йому не потрібні ніякі документи, а потрібні гроші. Він пояснив йому, що є постанова, але він відповів, що йому плювати на це. Коли він виходив із салону машини, водій у той час вийшов із машини, обійшов її спереду і вискочив перед ним. Тим часом він вже повністю вийшов із машини і почав потихеньку тягнути коляску, обпираючись на свою палицю. Водій був дуже агресивний, йому здалося, що він учора багато випив алкоголю, він підскочив до нього, схватив за одяг і ображаючи та кричачи на нього, плюнув в обличчя. Потім почав бити в ліве плече, потім по тулубу, ребрах, по спині, звалив на землю. Бив він також палицею, яку вихватив у нього. Палицю він зламав під час того, як бив його. Потім викинув частину зламаної палиці до річки. Він був у шоковому стані, дуже схвильований, розгублений. Водій побивши його, сів у автобус і поїхав у напрямку міста. ( а. с. 23, том 1);

- свідченнями свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні показав,  що 02.04.2007 року, в обідній час він повертався із дачі і чекав на кінцевій зупинці с. Вороніна автобус. До зупинки під*їхав маршрутний автобус ДНЗ НОМЕР_1. У салоні був всього один   пасажир, дідусь, він був у салоні і тримав у руках своє посвідчення. Свідок зрозумів, що він пред’являє його водієві. Але водій почав на нього кричати, висловлюватися брутальною лайкою, потім він виштовхнув дідуся із автобуса, а сам перейшов від свого водійського місця через перед автобуса до дверки виходу пасажирів. Він за всім спостерігав і хоча був із боку водійської дверки автобуса, але ясно бачив, як водій підбіг до діда, який у цей час лежав на асфальті і почав його бити ногами та дідовим ціпком по тілу діда, при цьому нецензурно лаявся та кричав, бив він його не менше десяти разів. Він пішов на той бік автобуса, де водій бив діда, але не встиг підійти, водій вийшов назустріч і у руці тримав палицю, вірніше частину палиці, якою до цього він бив діда і викинув її у рів до річки. Потім сів у автобус і поїхав у напрямку міста, а дідусь піднявся, він був весь схвильований, трусився. Потім із автомату викликали швидку медичну допомогу. Через декілька хвилин приїхала швидка допомога, яка спочатку надавала дідусю допомогу, а потім забрала його із собою. (а. с. 45, том 1);

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка показала, що напроти її будинку знаходиться кінцева зупинка с. Вороніна. 02.04.2007 року вона знаходилася вдома, працювала на городі, що перед будинком. Близько 12 години приїхала маршрутка. Вона працювала, не піднімала голови, але чула, розмову, між водієм та пасажиром, дідусем, чула, як водій кричав, говорив, що оплата у автобусі становить 50 копійок, а у маршрутці - 75 копійок. Дідусь йому пояснював, що він ветеран війни, пенсіонер, і має право їздити безкоштовно, але водій наполягав, щоб той заплатив за проїзд. Дідусь сказав вульгарним словом на водія, і категорично пояснив, що за проїзд платити не буде, дідусь уже вийшов із маршрутки. Водій також вийшов із маршрутки і підійшов до діда. Потім вона почула звуки бійки, підняла голову і побачила, як водій стояв напроти дідуся біля виходу із маршрутки і замахнувшись на дідуся палицею, вдарив його по лівому боці, дідусь від удару упав на землю. Водій викинув палицю, якою бив дідуся, у бік кіоску, у кущі, і сів у маршрутку та поїхав у напрямку міста. Дідусь піднявся і сказавши йому : «Дурак ти, дурак», підійшов до неї, попросив викликати швидку допомогу, пояснив, що йому погано і він не зможе доїхати додому. Вона відразу ж подзвонила у швидку допомогу із свого домашнього телефону, і сказала, що дідусю погано на кінцевій зупинці Вороніна. Через 15 хвилин приїхала швидка допомога, яка забрала дідуся із собою.(а. с. 46, том 1);

-     показаннями свідка ОСОБА_6, яка показала, що 02.04.2007
року вона працювала у кіоску, в обідній час, точного часу не пам’ятає, почула крик на вулиці. Крики були про те, що хтось не заплатив за проїзд. Хто кричав, вона не знає, тому що
на вулицю не виходила, особливої уваги на крики не звернула. Пізніше цього ж дня до неї підійшов дідусь і розповів, що його вдарив водій маршрутки. Також вона бачила, що на зупинку приїжджала швидка допомога.(а. с. 50, том 1);

- показаннями свідка ОСОБА_7, яка показала, що 02.04.2007 року вона знаходилася у складі бригади кардіологічної швидкої допомоги. Близько 13.20 годин, разом із бригадою була направлена на місце події, а саме вулицю Вороніна, 183-Б, де було погано дідусю, ОСОБА_3. Виїхавши на місце події, дідусь, який назвався ОСОБА_3, проживає м. Полтава, АДРЕСА_2 знаходився на зупинці. Він скаржився на біль у лівій частині грудної клітки під час дихання, пояснив, що його побив на кінцевій зупинці с.Вороніна водій маршрутки, бив його палицею, яку взяв у дідуся, бив по спині, ще по яких частинах пояснював дідусь, вона не пам’ятає. Під час огляду ОСОБА_3, у нього було виявлені зсадини правого колінного суглобу, гематома на задній поверхні лівої половини грудної клітки, закритий перелом 5-8 ребер зліва (під питанням). Гематома була щойно отримана. Дідусь був дуже схвильований, переживав, нервував. Бригадою швидкої допомоги він був доставлений у травмпункт 1 МКЛ. (а. с. 68, том 1);

-     протоколом огляду місця події від 11.04.2007 року, згідно якого було встановлено та оглянуто місце події на кінцевій зупинці с. Вороніна м. Полтави, на яке вказав  ОСОБА_3 (а. с. 17, том 1);

-     протоколом огляду місця події від 11.04.2007 року, згідно якого у кабінеті № 18 Ленінського РВ ОСОБА_3 добровільно видав дерев*яну палицю, якою його побив водій маршрутного таксі на зупинці с. Вороніна 02.04.2007 року. (а. с. 20, том 1);

-     згідно висновку судово-медичної експертизи № 906 від 18.04.2007 року у ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження: перелом 9-го ребра зліва, що оцінюються лише в своїй сукупності як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров*я, більш як 21 день, гематома м*яких тканин тулубу зліва, синці м*яких тканин тулубу зліва, синець м*яких тканин правого ліктьового суглобу, крововиливи в шкіру лівого передпліччя, садна шкіри правого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а. с. 37-38, том 1);

-     згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1207 від 17.05.2007 року, ушкодження виявлені у ОСОБА_3, а саме: перелом 9-го ребра зліва, гематома м*яких тканин тулубу зліва, синці м*яких тканин тулубу зліва, крововиливи в шкіру лівого передпліччя, садна шкіри правого колінного суглобу, не відповідають показам, даним ОСОБА_2 під час проведення відтворення обстановки та обставин події. (а. с. 63-64, том 1);

-     протоколом очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, згідно якої учасники слідчої дії підтвердили раніше дані ними покази. (а. с. 47-48, том 1);

-     згідно довідки головного лікаря 1 МКЛ Малика В. В., ОСОБА_3 був на прийомі в травмпункті 02.04.2007 року в 14.10 годин. Травма хуліганська-02.04.2007 року в 13.30 вдарив водій маршрутного таксі на вул. Вороніна. Встановлений діагноз: закритий перелом 9 ребра зліва. Забій правого плеча та правого колінного суглобу, зсадна.(а. с. 84, том 1);

-     іншими матеріалами справи в їх сукупності.

      Вірною є кваліфікація злочинних дій підсудного ОСОБА_2 за ст. 122 ч.1 КК України, як заподіяння умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень.  

    Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання, та виходить з того, що призначене підсудному покарання має бути необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

    Суд встановив, що пом”якшуючими обставинами є щире каяття підсудного.  

    Обтяжуючою обставиною суд   вбачає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

    Призначаючи покарання, суд, враховуючи викладене, приймає до уваги також те, що хоч підсудний і вчинив  злочин, який  є злочином середньої тяжкості, однак, з урахуванням ряду обставин, які пом‘якшують покарання підсудного, повне визнання вини, щире каяття, даних про особу підсудного, позитивну характеристику, наявність постійного місця роботи та відсутність судимостей, вважає, що його виправлення можливе і досягне мети при призначенні йому покарання у вигляді виправних робіт, яке буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного і попередження вчинення нових злочинів.

    Цивільний позов заявлений прокурором, який визнав підсудний підлягає до задоволення.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

    ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 2 років виправних робіт з відрахуванням 10% із суми його заробітку в дохід держави.

      Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 – підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

    Речові докази по справі ( а.с. 89, том 1) – дерев»яну палицю, що передана на зберігання потерпілому ОСОБА_3 – залишити потерпілому.    

    Цивільний позов прокурора Ленінського району м. Полтави задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного клінічного госпіталю для інвалідів війни 569,6 грн. у відшкодовування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 від злочину.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд міста Полтави на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Вірно: Головуючий: