№ 2-5031

2009 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2010 року                                                       Ленінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Приходченко О.С.

при секретарі Марченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 травня 2010 року звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та вселення. Позивачі в своєму позові посилалися на те, що відповідач є колишнім чоловіком ОСОБА_1 і рідним батьком ОСОБА_2 Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2007 року за позивачем ОСОБА_1 було визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та визначено порядок користування цією квартирою. Вони та відповідач зареєстровані в цій квартирі. Відповідач постійно чинить позивачам перешкоди в користуванні їх частиною квартири: відмовляється надати їм можливість проживати в спірній квартирі, без їх згоди заселив в квартиру квартирантів, які уникають зустрічей з позивачами, відмовляються виселитися. Позивачі просили суд зобов’язати відповідача не чинити їм перешкоди в користуванні ? частиною квартири АДРЕСА_1, надавши позивачам один екземпляр ключів від вхідних дверей квартири, та вселити їх в квартиру, задовольнивши позов. У своїх заявах до суду позивачі просили суд справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги задовольнити, ухваливши заочне рішення.

    Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив. На підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

    Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 8 вересня 1990 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження (а.с. 15). Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за № 351 від 22 жовтня 2002 року, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 14).

Рішеннями Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2004 року та 13 березня 2007 року було визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та визначено порядок користування квартирою: виділено у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кімнату, площею 18,5 м2, в користування ОСОБА_3 виділено кімнату, площею 14,9 м2, з лоджією; туалет, ванну кімнату і коридор залишено у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 8-9, 11-12). Рішення суду набрали законної сили.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2004 року право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 12 жовтня 2005 року було зареєстровано в КП «ДМБТІ» (а.с. 12 зворот).

Позивачі та відповідач зареєстровані за адресою місця знаходження квартири (а.с. 16).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

    На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

    Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

    Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

    Всупереч зазначених норм цивільного законодавства відповідач перешкоджає позивачам у користуванні належною ОСОБА_1 частиною спірної квартири.

Як зазначають позивачі, відповідачем в квартиру було заселено квартирантів, які ухиляються від зустрічей з ними, відмовляються виселитися з квартири. Сам ОСОБА_3 на вимогу позивачів відмовляється від надання їм можливості користуватися спільною квартирою.

З приводу зазначених обставин позивачі зверталися до Ленінського РВ з відповідною заявою, але листом від 18 травня 2010 року їм було рекомендовано звернутися до суду, оскільки даний спір носить характер цивільно-правових відносин.

    За таких обставин, суд вважає порушеними права позивача ОСОБА_1 як власника квартири та обох позивачів, як користувачів спірної квартири, відповідно до порядку, визначеного рішеннями Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2004 року та 13 березня 2007 року, а тому позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

    Таким чином, ОСОБА_3 слід зобов’язати не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні ? частиною квартири АДРЕСА_1 та надати їм один екземпляр ключів від вхідних дверей квартири, і вселити позивачів у спірну квартиру.

На підставі викладеного, керуючись ст. 317, ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356, ст. 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, ст. ст. 209, 212, 214, 215, 218, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 225, 226, суд –

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити.

    Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди в користуванні ? частиною квартири АДРЕСА_1 та надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 один екземпляр ключів від вхідних дверей квартири.

    Вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення позивачами може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                           Суддя