№ 2-5010

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2010 року                                                                         Ленінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Приходченко О.С.

при секретарі Марченко В.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 травня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позивач у своєму позові та у ході попереднього судового засідання посилалася на те, що з відповідачем знаходилася у зареєстрованому шлюбі з 19 вересня 2003 року, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 липня 2010 року шлюб було розірвано, вона та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружні стосунки та ведена спільного господарства між сторонами було припинено, проживають вони окремо з червня 2010 року. Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини участь не приймає. Дитина є інвалідом та потребує лікування. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, задовольнивши позов.

    Відповідач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав, з доводами, викладеними у позовній заяві, погодився частково: у вихованні та матеріальному забезпеченні сім’ї участь приймав під час сумісного проживання, позовні вимоги просив задовольнити.

    Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 19 вересня 2003 року, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб (а.с. 4). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 липня 2010 року шлюб було розірвано. Сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Сторони подружні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо з червня 2010 року.

    На теперішній час позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своїм неповнолітнім сином, займається його вихованням та утриманням (а.с. 6). Відповідач на утримання сина на теперішній час матеріальну допомогу не надає, його вихованням не займається.

    Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    На підставі ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

    Син сторін ОСОБА_3 неповнолітній, свого постійного доходу не має, є інвалідом, потребує лікування, знаходиться на утриманні своєї матері, яка потребує матеріальної допомоги на утримання дитини з боку відповідача, тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_3.

    За таких обставин суд вважає доведеними обставини позову, а тому можливим їх задоволення.

    Відповідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

    Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина з дня подання позову, тобто з 26 травня 2010 року.

    На підставі п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

    П. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

    З урахуванням зазначеного, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

    Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

    На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

    У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

ОСОБА_1 згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнена від сплати судового збору та згідно з п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України – від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 51 гривні – п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень – п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 180, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191 СК України, п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року , ч. ч. 2, 3 ст. 88, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ст. ст. 209, 212-215, 218, п. 1 ч. 1 ст. 367,  п. 5 Прикінцевих та перехід них положень ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити.

Стягувати зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Дніпропетровська, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері ОСОБА_1 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_3, починаючи стягнення з 26 травня 2010 року.

    Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

    Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 120 гривень.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                 Суддя