№ 2-4904

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2010 року                                                                         Ленінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Приходченко О.С.

при секретарі Марченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19 травня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позивач у своєму позові та у ході судового засідання посилалася на те, що з відповідачем знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2002 року, вона та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1 січня 2008 року шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, з 2 січня 2010 року живуть окремо. Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини участі не приймає. Просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 800 гривень щомісячно, починаючи стягнення від дня пред’явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття, задовольнивши позов.

    Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з доводами, викладеними у позовній заяві, не погодився, зазначивши, що з донькою спілкується, приділяє їй час, має постійне місце роботи з фіксованою заробітною платою, крім постійного місця роботи більше ніде не працює, тому просив аліменти з нього стягнути відповідно до норм діючого законодавства у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття.

    Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2002 року, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб (а.с. 4). Сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

З 1 січня 2008 року шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, з 2 січня 2010 року живуть окремо.

    На теперішній час позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своєю неповнолітньою донькою, займається її вихованням та утриманням. Відповідач на утримання доньки у достатньому розмірі матеріальну допомогу не надає.

    Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька і (або) у твердій грошовій сумі.

    На підставі ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

    Частиною 1 статті 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

    Донька сторін ОСОБА_3 неповнолітня, свого постійного доходу не має, знаходиться на утриманні своєї матері, відповідач на її утримання у достатньому розмірі матеріальну допомогу не надає, тому позивач просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 800 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення від дня пред’явлення позову до суду.

    Разом з тим, ч. 1 ст. 184 СК України передбачає визначення судом розміру аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник має нерегулярний, мінливий дохід, але відповідач ОСОБА_2 має постійне місце роботи, працює в КВЖ РЕП Ленінського району (а.с. 9), стверджує, що інших неофіційних місць роботи та доходів не має, отримує заробітну плату лише за своїм місцем роботи (а.с. 8), тому у суду відсутні підстави стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_3.

    Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

    Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки з дня подання позову, тобто з 19 травня 2010 року.

    На підставі п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

    П. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

    З урахуванням зазначеного, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

    Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

    На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

    У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

ОСОБА_1 згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнена від сплати судового збору та згідно з п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України – від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 51 гривні – п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень – п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191 СК України, п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року , ч. ч. 2, 3 ст. 88, ст. ст. 209, 212-215, 218, п. 1 ч. 1 ст. 367,  п. 5 Прикінцевих та перехід них положень ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Дніпропетровська, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері ОСОБА_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_3, починаючи стягнення з 19 травня 2010 року.

    Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

    У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 120 гривень.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                 Суддя