№ 2-3830
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року Ленінський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Приходченко О.С.
при секретарі Марченко В.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 17 лютого 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки. Позивач у своєму позові та у ході попереднього судового засідання посилалася на те, що з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 1991 року, вона та відповідач є батьками повнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 24 грудня 2009 року донька досягла повноліття, на теперішній час навчається на першому курсі факультету матеріалознавства і обробки металів Національної металургійної академії України. Форма навчання денна, навчання провадиться на бюджетній основі. Строк навчання з 1 вересня 2009 року по 30 червня 2014 року. Донька потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, який добровільно її не надає. Позивач працює, але матеріальну допомогу з боку відповідача на утримання повнолітньої доньки потребує. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/3 частини прожиткового мінімуму, починаючи з дня подачі позову до досягнення донькою 23 років, до 24 грудня 2014 року, задовольнивши позов.
Відповідач ОСОБА_2 у ході попереднього судового засідання позовні вимоги визнав, з доводами, викладеними у позовній заяві, погодився. Просив позовні вимоги задовольнити.
Третя особа ОСОБА_3 у ході попереднього судового засідання позовні вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, підтримала. Просила позов задовольнити.
Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 15 червня 1991 року, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб (а.с. 4). Сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).
На цей час ОСОБА_3 є ученицею першого курсу денного відділення факультету матеріалознавства і обробки металів Національної металургійної академії України терміном навчання з 1 вересня 2009 року до 30 червня 2014 року (а.с. 6).
ОСОБА_3 навчається на денному відділенні академії, не працює, проживає зі своєю матір’ю ОСОБА_1 (а.с. 5) та знаходиться на її утриманні. ОСОБА_1 працює кухарем у ресторані «Панорама», інших доходів не має та потребує матеріальної допомоги від відповідача на утримання повнолітньої доньки, а він добровільно матеріальну допомогу не надає.
Згідно ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
На підставі ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Донька сторін ОСОБА_3 є повнолітньою, навчається на денному відділенні Національної металургійної академії України, не працює, знаходиться на утриманні своєї матері, тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі ? частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для людини відповідного віку, до досягнення третьої особою 23 років або до припинення нею навчання.
При таких обставинах суд вважає доведеними обставини позову, а тому можливим їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки з дня подання позову, тобто з 17 лютого 2010 року.
На підставі п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
П. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням зазначеного, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
ОСОБА_1 згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнена від сплати судового збору та згідно з п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України – від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 51 гривні – п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень – п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 199, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 191 СК України, п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п.п. 3 п. 3 Розділу І Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 5 серпня 2009 року , ч. ч. 2, 3 ст. 88, ч. 4 ст. 169, ст. ст. 209, 212-215, 218, п. 1 ч. 1 ст. 367, п. 5 Прикінцевих та перехід них положень ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Роздори Синельниківського району Дніпропетровської області, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері ОСОБА_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для людини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, тобто до 24 грудня 2014 року, або до припинення ОСОБА_3 навчання, починаючи стягнення з 17 лютого 2010 року.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 120 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя