КОПІЯ

Справа№2-3182/10

  Р      І Ш Е  Н Н Я  

Іменем   України

      24 грудня 2010 року                                     м. Полтава

      Ленінський районний суд міста Полтави в складі головуючого Жилки О.М., при секретарі: Погребній Л.Є., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача - Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради - Вовка В.Ф.,  представника третьої особи ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, треті особи: Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради, Інспекція державного архітектурного контролю в Полтавській області, ОСОБА_5,про визнання права власності на самочинне будівництво, -

       В С Т А Н  О В И В:

      Позивач ОСОБА_6 звернулася з позовом до суду з вимогою визнати за нею право власності на самочинно побудоване майно, що розташоване по АДРЕСА_1.  

 В своїй заяві позивач та її представник в судовому засіданні вказали, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 грудня 1988 року та від 11 липня 1997 року позивачу ОСОБА_6 належить на праві власності відповідно Ѕ та ј частини  житлового будинку, згідно технічного плану літ. „А-1” у домоволодінні, що розташоване на земельній ділянці площею 724 кв. м по АДРЕСА_1, ј частина вказаного домоволодіння належить її сину ОСОБА_5 Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, виданого 19 листопада 2007 року, зазначена вище земельна ділянка площею 724 кв. м по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Посилаючись на те, що нею та її покійним чоловіком ОСОБА_7 за життя останнього у 1975 році самочинно були побудовані житловий будинок та господарські будівлі, які вони збудували за власні кошти, позивачка в своїй заяві та її представник в судовому засіданні просили суд визнати за ОСОБА_6 право власності на самочинно побудоване майно, а саме: житловий будинок літ. „Б-1”, та господарські будівлі: сарай літ. „Д”, сарай літ. „д”, які розташовані по АДРЕСА_1.

 Представники відповідача - Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, та третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_6 не заперечували.

 Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_6 не заперечував та пояснив, що дійсно його батьки у 1975 році за власні кошти самочинно побудували житловий будинок та господарські будівлі у домоволодінні по АДРЕСА_1.

Вислухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 грудня 1988 року та від 11 липня 1997 року належить на праві власності відповідно Ѕ та ј частини  житлового будинку (всього ѕ частини), згідно технічного плану літ. „А-1” у домоволодінні, що розташоване на земельній ділянці площею 724 кв. м по АДРЕСА_1, ј частина вказаного домоволодіння належить  ОСОБА_5  

-2-

 Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, виданого 19 листопада 2007 року, земельна ділянка площею 724 кв. м по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Судом встановлено, що на вказаній вище земельній ділянці позивачем самовільно були побудовані: житловий будинок літ. „Б-1”, та господарські будівлі: сарай літ. „Д”, сарай літ. „д”, які розташовані по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Як вбачається із оголошеного в судовому засіданні технічного висновку домоволодіння по АДРЕСА_1 від 2010 року, будову будинку „Б-1” виконано з дотриманням існуючих норм та правил, збудовані сараї та житловий будинок в цілому відповідають діючим вимогам та нормам до даного типу приміщень та придатні для подальшої експлуатації.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається із оголошених в судовому засіданні заяв ОСОБА_9 та ОСОБА_10, власників суміжних домоволодінь, останні не заперечують проти визнання ОСОБА_6 права власності на зазначене вище майно.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60,  212 – 215 ЦПК України, суд, -

                                  В И Р І Ш И В :

      Позов  ОСОБА_6  - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 власності на самочинно побудоване майно, а саме: житловий будинок літ. „Б-1”, та господарські будівлі: сарай літ. „Д”, сарай літ. „д”, які розташовані по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

  Головуючий                     /підпис                                               О. М. Ж и л к а      

 ВІРНО: Суддя Ленінського районного

      Суду міста Полтави О. М. Ж и л к а