АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

 Справа № 10 – 5/11                           Головуючий 1 інст. Скользнєва Н.Г..

Категорія ст. 165-2 КПК України                Доповідач 2 інст. Алейніков Г.І.  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 14 січня 2010 р.  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого: Бараненко Л.Я.

суддів: Алейнікова Г.І. , Дадашева С.В.

за участю прокурора: Гірного В.І.,  Мірзаєва Р.Н.

розглянувши в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією прокурора на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2010 року, якою відмовлено в обрані запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, у відношенні

  ОСОБА_2  , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Марініно Каширського району Тверської області Російської Федерації, дагестанця, громадянина України, холостого, освіта середня, який навчається ВПУ № 27, зареєстрованого за адресою: Запорізька область, Веселівський район, АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України.

 Як вбачається з постанови районного суду, ОСОБА_2 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що 30 листопада 2010 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, маючи намір на напад з метою заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4, проник у приміщення кімнати АДРЕСА_3, де з погрозою застосування ножа здійснив розбійний напад на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та  заволодів при цьому їх майном на загальну суму 1400 гривень.

16 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Цього ж дня ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.115 КПК України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2010 року був продовжений строк затримання до 10 діб.

Постановою того ж суду від 24 грудня 2010 року було відмовлено в обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 по тим підставам, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання за яким позитивно характеризується, виховується у неповній сім’ї, вину у скоєному злочині визнав в повному обсязі та щиросердо розкаявся, матеріальну шкоду відшкодував, крім того, в матеріалах справи відсутні підстави передбаченні 148 КПК України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

  В апеляції прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції,   просить постанову районного суду скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що постанова районного суду є необґрунтованою та винесена всупереч вимогам ст. ст. 148, 155 КПК України, так як районний суд не врахував те, що ОСОБА_2 скоїв злочин який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, а санкція статті за даний злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років. Крім того, знаходячись на свободі він немає постійного місця проживання, тим самим може ухилитися від органу дізнання та суду чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.

  Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який вважає, що постанова районного суду є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

 Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 165-2 КПК України якщо слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання в суд.

У відповідності зі ст. 148 КПК України, підставою для обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту можуть бути такі дані, які дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у справі або продовжити злочину діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 150 КПК України.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою” подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і   містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.  

 Однак в поданні слідчого, погодженого прокурором від 17.12.2010 року, серед мотивів та підстав для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, вказано тільки те, що ОСОБА_2 скоїв особливо тяжкий злочин за який санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років; офіційно не працює; постійного місця проживання та реєстрації не має.  

Розглядаючи подання суд вивчив мотиви і підстави, вказані слідчим та прокурором і прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що суд правильно при обранні запобіжного заходу врахував обставини, вказані в ст. 150 КПК України а також те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання,  виховується у неповній сім’ї, вину у скоєному злочині визнає в повному обсязі та щиросердо розкаявся, матеріальну шкоду потерпілим відшкодував.

Підстав для зміни чи скасування постанови місцевого суду не встановлено.

  Керуючись ст. ст. 165-2, 362-366 КПК України, колегія суддів  

  УХВАЛИЛА:  

 Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у відношенні   ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

  Головуючий:  

  Судді: