справа № 22-ц/2690/728/2011 головуючий у 1-й інстанції: Савлук Т.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до суду із вказаним позовом в якому зазначало, що 22.02.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №МL-008/072/2006 за умовами якого банком останньому надані кредитні кошти в розмірі 60000 доларів США строком до 22.02.2015 року із сплатою 11% річних за користування ними.
Свої зобов’язання за договором позичальник належним чином не виконує, погашення кредиту здійснюється ОСОБА_1 з порушенням встановленого кредитним договором строку, внаслідок чого виникла заборгованість.
Посилаючись на викладені обставини позивач, з врахуванням збільшення ним позовних вимог, просив стягнути солідарно на свою користь з ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка виступила поручителем виконання позичальником умов кредитного договору, цю заборгованість та достроково повернути кредит всього на загальну суму 53483,80 долари США, що у гривневому еквіваленті складає 422484,57 грн., 16197,28 грн. штрафних санкцій та судові витрати (а. с. 1-4, 64-67).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.08.2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 53483,80 долари США, що у гривневому еквіваленті складає 422484,57 грн. та 16197,28 грн. штрафних санкцій.
З ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» стягнуто з кожного по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в позові. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин справи. Позивач в односторонньому порядку в березні 2009 року підвищив відсоткову ставку за користування кредитом з 11 до 15 процентів річних і нараховував заборгованість по сплаті процентів виходячи із підвищеної ставки. При стягненні процентів в такому розмірі не було враховано, що згідно із ст. 1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. На розгляді в Голосіївському суді м. Києва знаходиться поданий ОСОБА_1 позов про визнання кредитного договору в цій частині недійсним, однак суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення вказаного позову. Неустойка стягнута поза межами строку позовної давності, заява відповідача про необхідність застосування строку позовної давності щодо цих вимог предметом розгляду не була, причини пропуску строку позовної давності судом не перевірялись.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судоми вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого у справі рішення в цих межах з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22.02.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №МL-008/072/2006 за умовами якого банком останньому надані кредитні кошти в розмірі 60000 доларів США строком до 22.02.2015 року із сплатою 11% річних за користування ними (а. с. 11-20, 21).
Зобов’язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, ним порушувались встановлені кредитним договором строки повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Зазначені обставини та викладені з цього приводу в рішенні суду першої інстанції висновки апелянтом не оспорюються.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у позивача виникло право на стягнення заборгованості, дострокового повернення всієї суми кредиту, процентів за користування ним та штрафних санкцій і такі кошти правильно стягнуті солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка виступила поручителем виконання позичальником умов кредитного договору (а. с. 25-27).
Умовами кредитного договору (п. 1.4.1.5) передбачене право банку в односторонньому порядку підвищити розмір процентів за користування кредитом на 4% у випадку порушення позичальником зобов’язань, встановлених будь-яким з п. п. м), н), о) п. 2.3.7 чи/та п. 1.3.1.5 чи/та 1.3.2.3 цього договору.
Посилаючись на вказану умову Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» з березня 2009 року підвищило процентну ставку за користування кредитом з 11 до 15 процентів і виходячи з такої ставки визначило розмір заборгованості, з яким погодився і суд першої інстанції.
Однак, підстави вважати підвищення банком процентної ставки у березні 2009 року правомірним, а рішення суду в цій частині законним, відсутні.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, яка набрала чинності з 10 січня 2009 року, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
З огляду на викладене, після набуття чинності зазначеною статтею позивач не міг в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів за користування кредитом.
Тому, погодитись з рішенням суду в частині визначення розміру заборгованості за кредитом виходячи з процентної ставки за користування ним з березня 2009 року 15% річних неможливо, заборгованість має визначатись з розрахунку процентної ставки 11% річних і на момент ухвалення рішення суду першої інстанції складала 51227,04 долари США, а не 53483,80 долари США з чого виходив суд ухвалюючи рішення.
Тому, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в цій частині і визнає доводи апеляційної скарги обгрунтованими.
Суд зробив правильний висновок, що на ОСОБА_1, ОСОБА_2 лежить обов’язок по поверненню банкові отриманих за договором кредиту доларів США і на них мав бути покладений саме обов’язок по їх поверненню, а не стягненню, як про це помилково зазначено в оскаржуваному рішенні. Така помилка підлягає виправленню шляхом зміни рішення в цій частині, виходячи з наданих суду апеляційної інстанції ч. 3 ст. 303 ЦПК України повноважень.
Колегія суддів вважає за необхідне визначити порядок виконання ухваленого рішення, при неможливості повернення відповідачами 51227,04 долари США та зазначити про стягнення з них в такому випадку гривневого еквіваленту 51227,04 долари США, в розмірі 404657 грн. 75 коп., що складає еквівалент вказаної суми у гривнях за офіційним курсом валюти на день ухвалення рішення судом першої інстанції (100 доларів/789,93 грн.).
Що ж стосується доводів апелянта про незаконне стягнення штрафних санкцій поза межами строку позовної давності, то погодитись з ними неможливо.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Доказів про те, що в суді першої інстанції стороною у спорі було зроблено таку заяву не подано, і як пояснив представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції таких доказів нема, в зв’язку з чим він не може їх надати.
З врахуванням наведеного підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення штрафних санкцій відсутні.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині змінюється, то апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором змінити, зобов’язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 повернути Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» 51227,04 долари США заборгованості по кредиту, а при неможливості повернення стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 404657 грн. 75 коп.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: