Справа 22 а-499/07 року Головуючий 1-ї інстанції: Алейніков В.О.
Категорія 39 Судця - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
ПОСТАНОВА
Іменем України
2007 року березня місяця 26 дня судова колегія судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О. О.,
Кутової Т.З.,
при секретарі: Бобуйок І.Ф.,
за участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представників відповідача Бойко О.В. та Кондаурова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2006 року за позовом
ОСОБА_1
до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
про
стягнення заробітної плати
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків ум. Миколаєві про стягнення заробітної плати.
В позові зазначено, що позивачка працювала з 1996 по 16 грудня 2003 року в Державній податковій інспекції на різних посадах і востаннє на посаді старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування облікових показників та звітності. Згідно з відповідною постановою Уряду їй було встановлено надбавку за особливі умови праці в розмірі 50 % від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця. Однак на протязі 1997 - 2000 року вказана надбавка виплачувалася їй в меншому розмірі, через що виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 4522 грн., яку вона просила стягнути з відповідача.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги та стягнути на її користь 4522 грн. заробітної плати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Із матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_1 працювала з 1996 року до 16 грудня 2003 року на посаді державного податкового інспектора (а.с. 8-17).
Статтею 33 Закону України від 16 грудня 1993 року «Про державну службу», яка регулює оплату праці державних службовців, передбачено, зокрема, що їхня заробітна плата складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі, та інших надбавок, у тому числі їм можуть встановлюватись надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи. Умови оплати праці державних службовців, розмір їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок, доплат до них та фінансування інших, передбачених цим Законом гарантій, пільг і компенсацій.
Відповідно підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" керівним працівникам і спеціалістам, особам начальницького складу, які здійснюють контроль за справленням податків та інших платежів до бюджетів та примусового їх стягнення, передбачена виплата надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця.
Факт порушення відповідачем вказаної Постанови Кабінету Міністрів щодо виплати надбавки за особливі умови праці підтверджено листом Державної податкової адміністрації України, приписом Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області від 18 січня 2006 року №8 (а.с. 30-28).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що нею пропущено строк позовної давності на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, і підстав для його поновлення немає.
Між тим з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки із наведених вище листів вбачається, що про факт порушення своїх трудових прав позивачка достовірно дізналася лише в січні 2006 року і шляхом звернення до відповідача та вищестоящих інстанцій намагалася вирішити це питання в добровільному порядку.
За такого судова колегія вважає за можливе поновити строк для звернення позивачки до суду, а оскаржувану постанову суду, в зв'язку з невірним застосуванням норм процесуального права, на підставі п. 4 ст. 202 КАС України скасувати і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Із довідки виданої відповідачем вбачається, що позивачці за період з січня 1998 по липень 2000 року надбавка за особливі умови праці не нараховувалась, або нараховувалась в розмірі меншому ніж 50 % і сума недоотриманої заробітної плати позивачки склала 1910 грн. 35 коп. (а.с. 40). Враховуючи наведене, на користь позивачки з відповідача слід стягнути саме зазначену суму.
На підставі ст. 94 КАС України необхідно також розподілити судові витрати, стягнувши з відповідача 51 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 198, 202 КАС України, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2006 року - скасувати, а по справі ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податками у м. Миколаєві на користь ОСОБА_1 1910 грн. 35 коп. (одну тисячу дев'ятсот десять грн. 35 коп.), на користь держави 51 грн.судового збору.
Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця з дня її проголошення безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України.