Справа 2-10/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня      2010   року                                                                       с. Роздольне

Роздольненський  районний суд Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючого – судді Абеляшева О.В.,

при секретарі –  Асанової Н.І., Оголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим, Управління Державного казначейства у Роздольненському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, Державного казначейства України, 3-я особа СВК «Советская Родина» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (надалі позивачі) звернулися до суду з позовом до ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим, Управління Державного казначейства у Роздольненському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, Державного казначейства України, 3-я особа СВК «Советская Родина» (надалі кооператив) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що рішенням суду з СВК «Советская Родина» на користь кожного з позивачів стягнено по 166,6 центнерів ячменю. 12.05.2004 року видані виконавчі листи та направлені на виконання до ВДВС Роздольненського РУЮ. Незважаючи на те, що у боржника було зерно, яке слід було стягнути на користь стягувачів, держаний виконавець несвоєчасно розпочав виконавчі дії, описав зерно, наклав на нього арешт, призначив експертизу і зупинив провадження. Постанову про зупинення виконавчого провадження було скасовано, як незаконну, виконавче провадження відновлено, але к цьому часу зерно втратило свою якість, оскільки було заражене, СВК було реорганізовано і можливість виконання рішення було втрачено. Внаслідок таких дій позивачам заподіяно матеріальну шкоду у розмірі ОСОБА_3, і ОСОБА_4, по     9996 грн., кожному, ОСОБА_1, ОСОБА_2, по 13328 грн., кожному, моральної шкоди у розмірі   ОСОБА_3, і ОСОБА_4, по 10000 грн., кожному, ОСОБА_1,                ОСОБА_2, по 13000 грн., кожному, спричиненою тим, що джерелом прибутку для них є зрощування худоби, зерно було необхідно для його годування, в наслідок протиправних дій виконавчої служби, позивачам прийшлось докладати додаткових зусиль для збереження худоби, закупівлі зерна.        

Позивачі,  представник позивачів  у судовому  засіданні  позови підтримали, наполягали  на їх задоволенні. Також пояснили, що зерно, яке їх пропонувалося  СВК «Советская Родина», було забруднено, неналежної якості, а потім зерна взагалі не було.  

Представник відповідача -  ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим у судовому  засіданні позов не визнав, пояснив, що всі дії державного виконавця по виконанню рішення суду щодо передачі ячменя у розмірі 166,6 центнерів позивачам відповідають нормам діючого законодавства, позивачі безпідставно відмовлялися від отримання зерна.

Представник відповідачів -  Управління Державного казначейства у Роздольненському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, Державного казначейства України у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що позивачі не надали доказів щодо заподіяння ним моральної шкоди, крім того, органи державної виконавчої служби самостійно несуть відповідальність за свої дії. Шкода, заподіяна посадовими особами ВДВС Роздольненського РУЮ в АР Крим, повинна відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету, призначених для утримання даного органу.

Представник 3-ї особи - СВК «Советская Родина» арбітражний керуючий Щербина О.В., у судовому засіданні пояснив, що відносно  СВК «Советская Родина» у вересні 2005 року відкрита процедура розпорядження майном, розпорядником майна призначено його, як арбітражного керуючого. 14.03.2006 року СВК «Советская Родина» визнана банкрутом, виконання зобов’язань боржника здійснюються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Після визнання СВК банкрутом, ВДВС Роздольненського РУЮ в АР Крим не мав права здійснювати будь-які виконавчі дії, оскільки всі зобов’язання боржника здійснюються відповідно вищенаведеного закону. Крім того, відповідно до документів, які є у  СВК «Советская Родина», кооператив виконав свої зобов’язання перед кредиторами щодо видачі їм ячменя, про що свідчать накладні про його отримання, позивачі ячмінь не отримали, оскільки відмовилися від його отримання, однак, накладні на видачу їм ячменя  були у кооперативі.      

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає що у задоволенні позову слід відмовити на наступних  правових  підставах.

Судом встановлено, що 17 травня 2004 року на примусове виконання в ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим надійшли виконавчі листи, які були видані Роздольненським районним судом АР Крим про стягнення з СВК «Советская Родина» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1,  ОСОБА_4, ОСОБА_3, 166,6 центнерів ячменя кожному.

27 травня 2004 року виконавчі провадження по вищенаведеним виконавчім листам, були приєднані до сводного виконавчого провадження відносно СВК «Советская Родина».

26 липня 2004 року  керівник СВК «Советская Родина» відмовився від виконання рішення суду та будь-яких пояснень. Також завідуючий зернотоку відмовився від надання відомостей про облік кількості зерна ячменя.

30 липня 2004 року при виїзді в СВК «Советская Родина» для опису та арешту  ячменя у необхідній кількості голова СВК «Советская Родина» пояснив, що копій постанов про стягнення з кооперативу на користь позивачів ячменя не отримував, що підтверджувалося оглядом книги вхідної кореспонденції.

01 вересня 2004 року зерно ячменя у необхідній кількості описано та на нього накладено арешт, воно передано на зберігання завідуючому зерноскладом кооперативу.

10 вересня 2004 року державним виконавцем винесені постанови про залучення  до виконавчого провадження експерта з метою визначення якості ячменя та його вартості, виконавче провадження зупинено.

27 жовтня 2004 року постанови державного виконавця про залучення до виконавчого провадження експерта та про його зупинення скасовані, призначено примусове виконання виконавчих проваджень у вигляді передачі позивачам ячменя на 10 листопада 2004 року.

10 листопада 2004 року при виїзді до СВК «Советская Родина» встановлено, що відсутній завідуючий зернотоком, виконання перенесено на 16 листопада 2004 року.

16-17 листопада 2004 року проводилась передача ячменя ОСОБА_1.

29 листопада 2004 року, 27 січня 2005 року, 03 лютого 2005 року проводилась  передача ячменя ОСОБА_1.

25 лютого 2005 року ОСОБА_1 відмовилися отримувати та оглядати зерно, вважає, що воно забруднено.  Державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа у зв’язку з відмовою у прийнятті ячменя.

28 лютого 2005 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження його фактичним виконанням оскільки ОСОБА_3, отримав ячмінь, був складений акт про його зараження, а ОСОБА_4, відмовилась від отримання ячменя у зв’язку з його зараженням.

Відповідно до рішень апеляційного суду АР Крим від 17 жовтня 2005 року та 20 березня 2006 року визнанні незаконними постанови про повернення державним виконавцем виконавчих листів щодо ОСОБА_1, виконавчі провадження поновлені.

Відповідно до пояснень представника 3-ї особи - СВК «Советская Родина» арбітражного керуючого Щербини О.В., які були дані ним у судовому засіданні, виконавчі листи що до стягнення з  СВК «Советская Родина» на користь ОСОБА_1 166,6 центнерів ячменя знаходилися у кооперативі на виконанні, однак, не виконувалися у зв’язку з початком процедури банкрутства.

Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 14 грудня 2004 року, встановлено, що заарештоване зерно було відсутнє на складі  кооперативу  у зв’язку з його відвантаженням на підставі накладних, які підписані  головою кооперативу та головним бухгалтером, у діях державного виконавця ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим склад злочину відсутній.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.  

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.  

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  

Згідно зі статтею 1173 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.  

Статтею 86 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов’язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.    

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій - бездіяльності державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв’язок між бездіяльністю державного виконавця і заподіяною ним шкодою.  

Згідно з абзацом 1  пункту 9  роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди», затверджених постановою Вищого арбітражного суду України  від 14 липня 1994 року N 2 із наступними змінами та доповненнями, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв’язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред’явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов’язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.  

Згідно з ч. 3 ст. 10 та ч.  1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов’язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б однієї з цих складових  виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Докази, що є у матеріалах справи, не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення ВДВС Роздольненського РУЮ в АРК до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а отже не дають і достатніх правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З позовних заяв позивачів  дійсно не вбачається у чому саме полягала моральна шкода, завдана їм  бездіяльністю державних виконавців при примусовому виконанні рішень суду.

Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст.  60 Цивільного процесуального кодексу України позивачі не надав ніяких доказів завдання їм такої шкоди і наявності безпосереднього причинного зв’язку  між цією шкодою і протиправною бездіяльністю посадових осіб ВДВС.

На підставі наведеного,  керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 130, 212, 214, 215, 217, 218, 223, 209, 210, 224 – 228  ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим, Управління Державного казначейства у Роздольненському районі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, Державного казначейства України, 3-я особа СВК «Советская Родина» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Роздольненський районний суд АР Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у порядку, визначеному ч. 4                 ст. 295 ЦПК України.

Суддя  -