Справа 22ц-796 / 2007 року Головуючий 1-ї інстанції: Шаманська Н.О.
Категорія 34 Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
УХВАЛА Іменем України
2007 року березня місяця 26 дня судова колегія судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О. О.,
Кутової Т.З.,
при секретарі: Бобуйок І. Ф.,
за участю: позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2007 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання
права власності на ¼ частину квартири, та зустрічним позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання
особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням
УСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на '/г частину квартири.
Позивач зазначав, що з грудня 2000 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 і з цього періоду вони вели спільне господарство. З метою поліпшення житлових умов своєї сім'ї, сторони за договором купівлі - продажу придбали квартиру. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, яка оформлена на ім'я відповідачки. Дана квартира спільними зусиллями та коштами була відремонтована, після чого сторони проживали в ній однією сім'єю.
Посилаючись на те, що в даний час з відповідачкою склалися неприязнені стосунки та сімейні відносини вони не підтримують, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
Відповідачка в судовому засіданні пред'явила зустрічний позов про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою, посилаючись на те, що з березня 2006 року він не проживає в цій квартирі, в зв'язку з розірванням усного договору найму житлового приміщення.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ним право власності на '/г частину квартири АДРЕСА_1 в м. Миколаєві. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка просить вказане рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що суд не вірно оцінив докази по справі, а тому дійшов не вірних висновків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, сторони з грудня 2000 року проживали однією сім'єю та вели спільне господарство. Житла свого не мали, тому мешкали в різних квартирах за договором найму, або у батьків відповідачки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину, сина ОСОБА_3, якого за її проханням, співмешканець матері позивача ОСОБА_4 зареєстрував на прізвище відповідачки, а по батькові на ім'я позивача, так як відповідачка хотіла користуватися пільгами одинокої матері. Сторони спільно опікувалися дитиною, виховували її (а.с. 56 -58).
Позивач з 8 квітня 2003 року позивач працює в локомотивному ДЕПО Миколаїв помічником машиніста і має постійний заробіток (а.с. 8).
За договором купівлі-продажу від 1 жовтня 2004 року на ім'я ОСОБА_1 за спільні кошти сторони купили квартиру АДРЕСА_1 в м. Миколаєві (а.с. 5, 6).
В день укладення договору, тобто 1 жовтня 2004 року позивач знявся з попереднього місця реєстрації та 14 січня 2005 року зареєструвався в придбаній квартирі саме, як співмешканець ОСОБА_1 (а.с. 7, 9).
В набутому житлі спільними зусиллями та за спільні кошти, сторони провели газопровід, добудували кімнату та допоміжні приміщення. Технічна та дозвільна документація на проведення газу оформлені на позивача. Саме у нього, як власника житла, брав погодження сусід ОСОБА_5 на підключення до газового проводу (а.с. 12).
В спірному будинку сторони проживали однією сім'єю до березня 2006 року, такі відносини підтверджуються відказаним матеріалом № 2655 від 13 липня 2005 року. Неприязні стосунки у сторін виникли саме з відмовою відповідачки оформити позивача в правах на квартиру, як власника, що підтверджує сама відповідачка.
Як видно із пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вони знають давно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як подружжя, відповідачку, як привітну господиню. На протязі всього часу підтримували з ними стосунки. Після придбання сторонами будинку, допомагали їм, як подружжю, по ремонту та будівництву. Всі рахунки сплачував позивач. Відносини у сторін погіршилися лише недавно.
Свідки ОСОБА_8, мати позивача та ОСОБА_4 її співмешканець суду показали, що діти з 2000 року проживали разом в найманому житлі, пізніше жили у батьків відповідачки. ОСОБА_2 працював, утримував сім'ю, і йому допомагали батьки: оплачували квартиру, привозили продукти, опікувалися дитиною. Коли відповідачка була за кордоном, позивач навчався в м. Одесі. З Мальти відповідачка привезла всім подарунки, скільки привезла грошей не відомо. Придбати житло для своєї сім'ї, було їх спільне рішення. Грошей не
вистачало, тому ОСОБА_8 дала 1200 доларів США. ОСОБА_2 працював, а після роботи, займався будівництвом.
Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_9, сусідка матері позивача, якій також відомо, що сторони жили однією сім'єю, приїздили в гості до матері, залишали в неї дитину на декілька днів. ОСОБА_1 багато грошей витрачала на своє вбрання. Мати завжди возила їм сумки з їжею, давала гроші, в тому числі і на придбання для них житла.
Свідки ОСОБА_10, батько відповідачки та його співмешканка ОСОБА_11, також не заперечували, що сторони мешкали разом на квартирі в районі Намиву. Коли ОСОБА_1 поїхала за кордон, ОСОБА_2дуже гнівався. ОСОБА_10 також пояснював, що в новому домі ОСОБА_2 працював, а ОСОБА_1 ним опікувалася (годувала, прала його речі).
ОСОБА_12 та ОСОБА_13, сусіди за придбаним житлом, бачили позивача, як він працював, сприймали його як коханця. Про їх відносини до придбання будинку пояснень не давали.
Поясненням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також
поясненням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в частині того, що сторони не проживали однією сім'єю, суд дав вірну оцінку.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з грудня 2000 року по 17 березня 2006 року проживали разом, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, а тому фактично проживали однією сім'єю, як-то закладено в ст. З СК України. Тому, суд грунтуючись на вимогах ст. ст. 74 та 70 СК України, правильно виходив з того, що спірна квартира є їхньою спільною власністю з рівними долями, а тому обґрунтовано визнав право на /4 її частину за позивачем.
Враховуючи наведене, судом також вірно вирішено зустрічні позовні вимоги. Оскільки вказані висновки суду про визнання права власності на Уг частину спірної квартири за ОСОБА_2 виключають можливість проживання позивача в спірній квартирі за договором найму. За таких обставин, закон не передбачає підстав для визнання позивача таким, що втратив право користування спірним житлом, тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, в тому числі і в частині не вирішення судом позовних вимог щодо встановлення факту спільного проживання, не можна прийняти до уваги. Так, судом при вирішенні позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру, досліджувалися обставини щодо спільного проживання сторін і суд дійшов висновку про таке, а тому для окремого встановлення такого факту нема підстав.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.