Справа 22ц-559 / 07 року Головуючий 1-ї інстанції: Батченко О.В.
Категорія 26 Суддя-доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
РІШЕННЯ Іменем України
2007 року березня місяця 26 дня судова колегія судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О. О.,
Кутової Т.З.,
при секретарі: Варміш О.С.
за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2006 року за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, Адміністрації Центрального
районну виконкому Миколаївської міської ради, третя особа 4 Державна
нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно
УСТАНОВИЛА:
В травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
В позові зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка позивачки ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Миколаєві та земельну ділянку, призначену для обслуговування вказаної частини домоволодіння. В зв'язку з тим, що земельна ділянка спадкодавцю належала на праві сумісної власності з відповідачем ОСОБА_2 без визначення часток, а крім того розмір земельної ділянки, зазначений в акті, не співпадав з розміром земельної ділянки, який вказано в технічному паспорті, нотаріальною конторою не видано свідоцтво про право власності на спадкове майно.
Посилаючись на викладене, позивачка просила задовольнити її позовні
вимоги.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2006 року позов задоволено частково.
За ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частину жилого будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 239 кв. м., виділену для обслуговування вказаного домоволодіння, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення суду в частині визнання права власності на 239 м. кв. земельної ділянки змінити, визнавши за нею право власності на 292 кв. м., посилаючись на те, що суд безпідставно не врахував ухвалу Центрального районного суду від 18 вересня 1992 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 10). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с. 9). Позивачка в установлений законом строк звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, інші спадкоємці подали заяви про відмову від прийняття спадщини на її користь (а.с. 41).
ОСОБА_6 на праві власності належала 1/3 частина житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого в м. Миколаєві АДРЕСА_1; інші 2/3 частини вказаного будинку належать ОСОБА_2 (а.с. 15).
Ухвалою Окружного суду Центрального району м. Миколаєва від 18 вересня 1992 року на стадії виконання рішення того ж суду про реальний розподіл домоволодіння та земельної ділянки, між співвласниками затверджено мирову угоду. За даною ухвалою в користування ОСОБА_6 виділено 292 м. кв., а в користування ОСОБА_2 - 584 м. кв.
В подальшому, а саме 14 вересня 2000 року співвласники домоволодіння отримали Державний акт на право спільної приватної власності на 0,0841 га землі для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських споруд (а.с. 22).
Суд, визнаючи право власності за позивачкою на частину земельної ділянки, виходив з пропорційного співвідношення часток за ухвалою суду, застосувавши таке співвідношення при визначенні частки ОСОБА_6 за Державним актом на землю.
Між тим, з таким погодитись не можна.
Відповідно до п. 4 ст. 120 ЗК України при спільній частковій власності на будівлю чи споруду до кожного з її співвласників переходить така сама доля у спільній власності на земельну ділянку, яку співвласник має у спільній власності на будівлю чи споруду.
Спадкодавцю на праві сумісної власності відповідно до Державного акту
належало 0,0841 га землі для обслуговування домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Миколаєві. В зазначеному домоволодінні спадкодавцю належала 1/3 частка. Тому і в земельній ділянці його частка стане саме 1/3. Оскільки 1/3 від 0,0841 га становить 0,0280 га, то і право власності за позивачкою в порядку спадкування за чоловіком ОСОБА_6 слід визнати саме на вказаний розмір земельної ділянки.
За такого в даній частині рішення суду слід змінити, визнавши право власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0280 га. розташовану за адресою м. Миколаїв АДРЕСА_1, в межах визначених Державним актом направо приватної власності на землю, виданого 14 вересня 2000 року, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6, а відповідачу ОСОБА_2 залишити у власність 0, 0561 га. тієї ж земельної ділянки.
В іншій частині оскаржуване рішення місцевого суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2006 року в частині визнання права власності на земельну ділянку - змінити.
Визнати право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану за адресою м. Миколаїв АДРЕСА_1, в межах визначених Державним актом на право приватної власності на землю, виданого 14 вересня 2000 року, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 площею 0,0280 га; у власності ОСОБА_2 залишити 0, 0561 га. зазначеної земельної ділянки.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.