УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "27" грудня 2010 р. Справа № 18/1239
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Романов С.В., довіреність від 12.07.2010р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - директор;
Костюкевич-Тарнавська О.В., довіреність від 08.10.2010р.;
розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овочевий комбінат Станишівка" (с.Станишівка Житомирський район Житомирська область)
про стягнення 297711,00 грн.,
Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за клопотанням сторін (а.с.49).
Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 297711,00грн. шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 16.12.2010р. надав додаткові пояснення (а.с.95-96), в яких зазначає, що в ході проведення 15.10.2009р. Державною екологічною інспекцією в Житомирській області планової перевірки стану дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка" встановлено, що дане підприємство порушило правила складування, зберігання та розміщення відходів, а саме - на земельних ділянках без твердого покриття складувало відходи склобою, відходи виробничо-технічних процесів вирощування овочів, бадилля овочевого, пакувальних матеріалів і тари та побутових відходів, що призвело до засмічення двох земельних ділянок загальною площею - 421,45кв.м. Таким чином, на думку позивача, відповідач допустив порушення ст.1, п.б ст.16, п.3 ст.17, п.а ст.32 Закону України "Про відходи", ст.35 Закону України "Про охорону земель".
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.28-30), в якому, зокрема, зазначають, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.10.2009р. та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 15.10.2009р. складені з грубим порушенням норм діючого законодавства та містять неправдиві відомості.
На думку відповідача, позивач не мав права на звернення до суду з позовом з огляду на Постанову Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.2009р. "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", якою передбачено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010р. видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом; приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису. Оскільки за результатами акту перевірки позивачем було винесено припис від 19.10.2010р. №21/5, всі вимоги даного припису відповідачем були виконані, про що було повідомлено позивача 02.11.2009р., таким чином, позивач не мав права звертатися до суду з позовом, так як зазначені в приписі від 19.10.2010р. №21/5 порушення було усунуто до 02.11.2009р.
Представники відповідача вказують, що жодної шкоди державі відповідачем нанесено не було, враховуючи те, що ТОВ "Овочевий комбінат Станишівка" є виробничим підприємством по вирощуванню плодоовочевої продукції. Відповідач орендує земельні ділянки у приватної особи ОСОБА_2 Цільове призначення земельних ділянок, на яких розташоване підприємство відповідача - для обслуговування будівель та споруд тепличного комплексу. Щороку, в серпні-жовтні місяцях відповідач проводить поточні ремонти тепличного комплексу, в тому числі і заміну пошкодженого скла на теплицях, ліквідацію бадилля на 6 га та поточне прибирання приміщень. Відповідач здійснює складування та зберігання зайнятого та заміненого в результаті ремонту скла, склобою, залишки тари та пакувальних матеріалів тільки тимчасово на час проведення ремонту, які одразу ж після закінчення ремонтних робіт вивозяться для утилізації. Враховуючи призначення земельних ділянок "для обслуговування будівель та споруд тепличного комплексу", для цієї земельної ділянки скло, тара та бадилля не є сторонніми предметами.
Також, представники відповідача зазначають, що жодним нормативним документом не передбачено обов'язок відповідача отримання дозволу на тимчасове розміщення знятого та заміненого в результаті ремонту скла, склобою, залишків тари, пакувальних матеріалів, бадилля. Жодного забруднення для навколишнього природного середовища відповідач не допустив, та відсутні будь-які правові підстави для нарахування шкоди, заподіяної державі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2009р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ “Овочевий комбінат Станишівка”, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.10.2009р. (а.с.7-9).
Згідно з вищевказаним актом у ході перевірки встановлено, зокрема, порушення відповідачем правил складування та зберігання склобою та скла листового на власній території, а також порушення правил складування та зберігання відходів виробничо-технологічних процесів вирощування овочів, бадилля овочевого, пакувальних матеріалів і тари та побутових відходів на землях запасу Станишівської сільської ради, що є порушенням ст.17 Закону України “Про відходи”.
При цьому складено акти обстеження засміченої земельної ділянки, що належить ТОВ “Овочевий комбінат Станишівка” на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №1 від 02.01.2008р. (а.с.10), та земельної ділянки, що належить до земель запасу Станишівської сільської ради (а.с.11). Згідно вказаних актів площа засмічення становить відповідно 82,65м.кв. та 338,8м.кв.
Працівниками Державної екологічної інспекції в Житомирській області на підставі вищевказаного акта перевірки відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04 квітня 2007 року "Про внесення змін до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №422/13689 від 25 квітня 2007 року (далі - Методика), здійснено розрахунки розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок, який становить відповідно 46050грн. та 251661грн. (а.с.12-13), всього 297711грн.
19 жовтня 2009 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Житомирській області видано припис №21/5 (а.с.15), яким зобов'язано ТОВ “Овочевий комбінат Станишівка”, серед іншого, ліквідувати і не допускати влаштування несанкціонованих звалищ виробничих відходів, своєчасно видаляти на сміттєзвалище та постійно утримувати власну та прилеглі території в задовільному стані; забезпечити приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилась вироблена продукція, або укласти угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.
Відповідно до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08 лютого 2010 року, складеного працівниками Державної екологічної інспекції у Житомирській області, вищезазначений припис ТОВ “Овочевий комбінат Станишівка” виконано (а.с.19).
Згідно з преамбулою Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (стаття 2 Закону).
Ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії); б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди); г) вина заподіювача шкоди.
Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів.
Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (пункт 1.3 Методики).
Відповідно до пункту 2 Методики забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Засмічення земель – наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.
Пунктом 3 Методики передбачено порядок визначення забруднення (засмічення) земель, зокрема, зазначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).
Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.
П. 5.3. Методики визначено, що відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року №29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами.
Натомість, акт перевірки від 15 жовтня 2009 року всупереч положень Методики не містить відомостей про клас небезпеки виявлених відходів. Крім того, в акті перевірки не вказано, яких негативних наслідків заподіяно або може бути заподіяно земельній ділянці чи навколишньому природному середовищу внаслідок розміщення на ній зазначених в акті виробничих відходів.
Крім того, пунктом 5.5. Методики передбачена формула визначення розміру шкоди внаслідок засмічення земель, однією із складових якої є питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5. Проте, як встановлено судом, відповідачем самостійно, після винесення позивачем припису, усунуто наслідки засмічення земельної ділянки, що не було враховано позивачем при визначенні розміру шкоди, оскільки із розрахунків позивача (а.с.12-13) вбачається, що зазначений показник (0,5) був застосований.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
Позивачем не доведено належними доказами, що знаходження на земельній ділянці склобою скла листового, відходів виробничо-технологічних процесів вирощування овочів, бадилля овочевого пакувальних матеріалів, тари та побутових відходів призводить до потрапляння до ґрунту, ґрунтових вод, атмосферного повітря небезпечних речовин, що виробляються внаслідок впливу фізичних факторів на відходи (гниття, окислення, розчинення тощо), тобто не доведено факту заподіяння відповідачем шкоди.
Постанова №002181 від 16.10.2009р. (а.с.17) про накладення адміністративного стягнення на виробничого директора ТОВ “Овочевий комбінат Станишівка” - ОСОБА_4 у відповідності до чинного процесуального законодавства не звільняє позивача від доказування факту заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.
На підставі договору оренди №1 цілісного майнового комплексу від 02.01.2009р. та додатку до нього (а.с.31-35) відповідач використовує майновий комплекс, у тому числі земельну ділянку розміром 11,3938га, для здійснення діяльності по обслуговуванню тепличного комплексу та вирощування сільськогосподарської продукції. Суд враховує специфіку діяльності відповідача, а саме обслуговування тепличного комплексу та вирощування сільськогосподарської продукції, а тому скло (з тепличного комплексу), овочеве бадилля, пакувальні матеріали для сільськогосподарської продукції є звичайними продуктами, які утворились в процесі цієї діяльності, та не можуть вважатися сторонніми предметами у розумінні п.3.3 Методики.
Слід зазначити, що відповідач вживав заходи для зберігання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів у встановленому порядку, зокрема, співпрацюючи з Житомирським КАТП-0628, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-3600502 від 30.03.2009р., рахунком №СФ-1236187 від 20.03.2009р., видатковою накладною №РН-0000048 від 30.03.2009р. тощо (а.с.77-81). Також відповідачем укладено з КТП-0628 договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих та рідких побутових відходів №36 від 27.10.2009р., строком дії до 31.12.2010р. (а.с.84-85).
Судом встановлено, що відповідачем здійснювалась реалізація склобою скла листового в ході підприємницької діяльності.
Також суд враховує, що овочеве бадилля та пакувальні матеріали (картон) є органічними відходами та можуть природним шляхом перетворитись на органічні (природні) речовини, що не призведе до забруднення земельної ділянки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що склобій скла листового, відходи виробничо-технологічних процесів вирощування овочів, бадилля овочеве, пакувальні матеріали та тара не є відходами в розумінні вищенаведених норм чинного законодавства, оскільки частина з них (склобій) в подальшому була реалізована відповідачем, решта — не призвела або могла б призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
З огляду на викладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, що містяться в матеріалах справи, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено, що дії відповідача при складуванні склобою скла листового, відходів виробничо-технологічних процесів вирощування овочів, бадилля овочевого пакувальних матеріалів, тари та побутових відходів призвели або могли б призвести до засмічення чи забруднення навколишнього природного середовища.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав відповідальності ТОВ “Овочевий комбінат Станишівка”, що передбачена ст.1166 ЦК України, а тому в задоволенні позову відмовляє.
Керуючись ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 04 січня 2011 року
друк 3 прим.
1 - в справу;
2 - позивачу;
3 - відповідачу