Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2010 року Справа № 2а-6254/10/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                                        Пляшкової К.О.,

при секретарі:                    Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача:                              Образкова В.Є.,

                                        Холода С.М. (довіреність № 7 від 12.08.2010),

відповідача:                              Жадана О.О. (довіреність № 1403/10 від 08.02.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000522301/1 від 13.08.2010, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську, у якому позивач просив визнати недійсним та нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000522301/1 від 13.08.2010 у частині податкових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі 320751,40 грн., донарахованих за результатами господарських відносин з ПП «ТНіК».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив таке.

За результатами перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000522301/0 від 30.07.2010 по податку на прибуток, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 320751,40 грн., з яких за основним платежем – 213836 грн., штрафні санкції – 106915,40 грн.

06.08.2010 ТОВ «ФЕСТ» подано первинну скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000522301/0 від 30.07.2010. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 13.08.2010 про залишення скарги без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522301/1 від 13.08.2010, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 320751,40 грн., з яких за основним платежем – 213836 грн., штрафні санкції – 106915,40 грн.

Позивач не згоден з цим податковим повідомленням-рішенням і вважає його неправомірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Так відповідачем зроблено висновок про завищення валових витрат по податку на прибуток за результатами фінансово-господарських операцій по угоді, укладеній з ПП «ТНіК» на підставі того, що зазначена угода визнана відповідачем нікчемною, у зв’язку з тим, що: не встановлено факту передачі товару, у зв’язку з відсутністю актів приймання-передачі; не встановлено документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів; у позивача відсутні сертифікат та посвідчення якості товару; не встановлено спеціалізованих транспортних засобів для перевезення бітуму, у товариства відсутні договори оренди спеціалізованих транспортних засобів для перевезення бітуму з іншими підприємствами; у ПП «ТНіК» відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Позивач вважає, що відповідачем зроблено висновки не відповідні фактичним обставинам справи.

Так 11.01.2007 між ПП «ТНіК» та ТОВ «ФЕСТ» укладено генеральний договір № 15 купівлі-продажу нафтопродуктів. За цим договором ПП «ТНіК» передав у власність ТОВ «ФЕСТ» бітум нафтовий дорожній на загальну суму 1025125,40 грн., що підтверджено такими документами: генеральною угодою, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними тощо. Датою отримання ТОВ «ФЕСТ» нафтопродуктів є дата зазначена у видаткових накладних. Транспортування нафтопродуктів від ПП «ТНіК» на адресу ТОВ «ФЕСТ» фактично не здійснювалося, оскільки умовами генерального договору був передбачений базис поставки EXW (резервуари ЗАТ «Линік»).

У подальшому цей бітум був реалізований Позивачем на адресу своїх контрагентів. Транспортування нафтопродуктів здійснено контрагентами як самостійно так і за допомогою орендованого позивачем транспорту. Сертифікати та посвідчення якості товару після їх отримання були передані ТОВ «ФЕСТ» контрагентам, оскільки ці документи потрібні кінцевому споживачу.

Відсутність у ПП «ТНіК» трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може бути безумовною підставою для визнання угод нікчемними, оскільки угода укладена з ПП «ТНіК» має реальний характер, що підтверджено наявністю предмету угод та легальністю діяльності ПП «ТНіК».

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.3-8 том 2), у яких зазначив, що п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат. У відповідності з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи, для виконання розрахунків між перевізниками та замовниками автомобільного транспорту та для первинного обліку об’ємів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом обов’язкові є оформлення товарно-транспортної накладної незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, умов перевезення вантажів, а також видів перевезення. Товарно-транспортна накладна оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажеотримувача окремо. У ході проведення перевірки та на момент підписання акта перевірки ТОВ «ФЕСТ» не надано товарно-транспортних накладних та інших документів, що свідчать про транспортування бітуму від ПП «ТНіК» на адресу ТОВ «ФЕСТ». Крім того, ТОВ «ФЕСТ» не надано до перевірки заявок на відвантаження бітуму з резервуарів ЗАТ «Линік».

Акти на приймання товарно-матеріальних цінностей від ПП «ТНіК» у ТОВ «ФЕСТ» відсутні.

Таким чином, ТОВ «ФЕСТ» неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість товарів, які фактично не були поставлені і відповідно не призначалися для використання в господарській діяльності. При відсутності фактичних поставок продукції підприємство не має права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, відповідно до переліку продукції, яка підлягає сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28, групи товарів, які придбавалися та реалізовувалися ТОВ «ФЕСТ» підлягають обов’язковій сертифікації. Сертифікати якості або їх копії до перевірки не надано.

В ході проведення перевірки встановлено факти, що свідчать про відсутність реального характеру операцій та, відповідно, про їх направлення на заниження податкових зобов’язань та незаконне заволодіння майном держави, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно ч.2 ст.228 ЦК України угода є нікчемною.

Крім того, у судових засіданнях представником відповідача надано додаткові письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.3-8, 101-104, 197-205 том 3) у яких зазначено, що долучені до матеріалів справи заявки на відвантаження бітуму та товарно-транспортні накладні на момент проведення перевірки не надавалися. З тексту цих заявок не можливо зрозуміти кому та на яку адресу має бути відвантажений товар. Крім того, зазначені ТТН не містять наступну інформацію: коди підприємств, за якими можна було б ідентифікувати підприємства; вид перевезень; пункт розвантаження; відмітку та печатку ЗАТ «Линік» про відвантаження товару; відмітку та печатку ПП «ТНіК»; підпис водія; посаду, ПІП, підпис особи, яка прийняла товар, штамп; ким був виданий товар; номер доручення.

Також, у судовому засіданні у якості свідка було допитано керівника ПП «ТНіК» ОСОБА_4, який пояснив суду, що між ПП «ТНіК» в особі ОСОБА_4 та ТОВ «ФЕСТ» в особі Образкова В.Є. було укладено генеральний договір № 15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 11.01.2007. За цим договором ПП «ТНіК» передав у власність ТОВ «ФЕСТ» бітум нафтовий дорожній на загальну суму 1025125,40 грн. Транспортування нафтопродуктів від ПП «ТНіК» на адресу ТОВ «ФЕСТ» фактично не здійснювалося, оскільки умовами генерального договору був передбачений базис поставки EXW (резервуари ЗАТ «Линік»). Коли потрібно було отримати бітум із резервуарів ЗАТ «Линік» Образков В.Є. надсилав відповідну заявку, яку, у свою чергу, ОСОБА_4 надсилав до ЗАТ «Линік». У заявці зазначалася кількість бітуму, його марка, державний номер автомобіля, яким буде здійснено перевезення, а також прізвище водія. Товарно-транспортні накладні були виписані ЗАТ «Линік» із зазначенням відомостей вказаних у відповідних заявках та вручено водію, який здійснював транспортування. Крім того, свідок повідомив суду, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області було здійснено невиїзну документальну перевірку ПП «ТНіК» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ФЕСТ» за період з травня 2007 року по червень 2007 року. Проведеною перевіркою ПП «ТНіК» не встановлено порушень відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «ФЕСТ», яке мало правові відносини з платником податків. Проведеною перевіркою встановлено лише розбіжність з відомостями, отриманими від ТОВ «ФЕСТ», а саме: сума податкової накладної № 267 від 30.03.2007 не відповідала сумі податкової накладної № 267 від 30.03.2007 в запиті.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ» зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 12.09.1995 та перебуває на обліку в ДПІ в м. Лисичанську Луганської області як платник відповідних податків.

Державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФЕСТ», код за ЄДРПОУ 23474189, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт перевірки № 24/23-23474189 від 19.07.2010 (а.с.20-32 том 1).

Згідно висновків акта перевірки № 24/23-23474189 від 19.07.2010 перевіркою встановлено порушення ТОВ «ФЕСТ» п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про прибуток підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 213836,00 грн., у тому числі: 2 квартал 2007 року – 213568,00 грн., 4 квартал 2007 року – 176,00 грн., 2 квартал 2008 року – 79,00 грн., 4 квартал 2009 року – 13,00 грн.

У розділі 3.1.2 «Валові витрати» акта перевірки № 24/23-23474189 від 19.07.2010 зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 встановлено їх завищення у сумі всього 855343 грн., у тому числі: 2 квартал 2007 року – 854271,00грн., 4 квартал 2007 року – 704,00 грн., 2 квартал 2008 року – 316,00 грн., 4 квартал 2009 року – 52,00 грн. (а.с.21-30 том 1).

На порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про прибуток підприємств» ТОВ «ФЕСТ» безпідставно зависило валові витрати на 854271,00 грн. за період з 01.04.2007 по 30.06.2007, у тому числі у 2 кварталі 2007 року, при відсутності фактичних поставок бітуму.

У ході проведення перевірки, встановлено, що згідно оригіналів первинних документів по взаємовідносинах з ПП «ТНіК», між ПП «ТНіК» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «ФЕСТ» в особі Образкова В.Є. укладено Генеральний Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 15 від 11.01.2007. 15.01.2007 укладена додаткова угода № 1 до Генерального Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 15 від 11.01.2007.

Перевіркою наданих ТОВ «ФЕСТ» документів встановлено, що договір, укладений між ТОВ «ФЕСТ» та ПП «ТНіК» № 15 від 11.01.2007 на постачання товару не виконувався, а фактично, як встановлено перевіркою ТОВ «ФЕСТ», в документах значились умови договору постачання товару від ПП «ТНіК».

У ході проведення перевірки встановлено, що у бухгалтерських регістрах ТОВ «ФЕСТ» станом на 01.04.2007 значиться кредитове сальдо по вищевказаному договору по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ПП «ТНіК» у сумі 216,10 грн.

На виконання умов вищевказаного договору по отриманим накладним від ПП «ТНіК» значиться бітум на загальну суму з ПДВ 1025125,40 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 170854,20 грн.

В бухгалтерському обліку підприємства «Журнал-ордер та відомість по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 зроблені наступні проведення: Д-т рах.281 «Товари на складі» К-т рах.6311 «Розрахунки з постачальниками» на суму без ПДВ – 854271,20 грн. (бітум по отриманим накладним); Д-т рах.644 «Розрахунки по податку на додану вартість» К-т рах.6311 «Розрахунки з постачальниками» на суму ПДВ – 170854,20 грн. (бітум по отриманим накладним).

В податковому обліку ТОВ «ФЕСТ» віднесло до складу валових витрат витрати по отриманим накладним від ПП «ТНіК» наступним чином: 2 квартал 2007 року віднесено до валових витрат витрати у сумі 854271,17 грн. без ПДВ (накладні отримані від ПП «ТНіК») Декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2007 року, код рядка 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11».

ТОВ «ФЕСТ» за отримані накладні від ПП «ТНіК» перерахувало з розрахункового рахунку грошові кошти у загальній сумі 1025341,48 грн. (виписки банка ТОВ «ФЕСТ»), що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму - 1025341,48 грн.

Разом з тим, в акті перевірки відповідач приходить висновку, що бітум на виконання договору № 15 від 11.01.2007 фактично не поставлявся та відповідно придбання бітуму не відбувалося.

Таких висновків відповідач приходить з огляду на те, що:

- ПП «ТНіК» офісних та складських приміщень не має, транспортних засобів не має, основні засоби відсутні, чисельність працівників – 1 особа, тобто засновник, директор та головний бухгалтер – ОСОБА_4 Тобто, у ПП «ТНіК» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності (відсутні основні фонди, відсутній технічний персонал, відсутні виробничі активи, відсутні складські приміщення, відсутні транспортні засоби);

- у результаті порушення контрагентом ПП «ТНіК» своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства, договір № 15 від 11.01.2007 має протиправний характер, по суті спрямований на заниження податкових зобов’язань, незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, а отже є нікчемним;

- акти на приймання товарно-матеріальних цінностей від ПП «ТНіК» на ТОВ «ФЕСТ» та товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, у відповідності до вимог діючого законодавства, сертифікати та посвідчення якості товару у ТОВ «ФЕСТ» відсутні, трудові ресурси у ПП «ТНіК», які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутні також.

На підставі акта перевірки № 24/23-23474189 від 19.07.2010 ДПІ в м. Лисичанську згідно з п.п.«б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесла податкове повідомлення-рішення № 0000522301/0 від 30.07.2010, яким визначила суму податкового зобов’язання ТОВ «ФЕСТ» по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 320751,4 грн., з яких: за основним платежем – 213836,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 106915,4 грн.

06.08.2010 ТОВ «ФЕСТ» подано первинну скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000522301/0 від 30.07.2010. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 13.08.2010 про залишення скарги без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522301/1 від 13.08.2010, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 320751,40 грн., з яких за основним платежем – 213836 грн., штрафні санкції – 106915,40 грн. (а.с.33 том 1).

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінивши обґрунтованість наданих відповідачем заперечень, суд приходить висновку, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення суми податкового зобов’язання ТОВ «ФЕСТ» з податку на прибуток приватних підприємств за результатами господарських відносин з ПП «ТНіК», з огляду на нижченаведене.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року                   № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З системного аналізу вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що по своєму змісту наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як підставу для не включення в валові витрати відповідних сум розглядають лише у випадку відсутності будь-яких розрахункових, платіжних і інших документів, оскільки неможливо включити до складу валових витрат підприємства суми, що не підтверджуються документами взагалі.

Документальним підтвердженням витрат, здійснюваних як оплата вартості нафтопродуктів, які придбавались позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, є рахунки, накладні, податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в акті перевірки № 24/23-23474189 від 19.07.2010, ТОВ «ФЕСТ» безпідставно зависило валові витрати на 854271,00 грн. за період з 01.04.2007 по 30.06.2007, у тому числі у 2 кварталі 2007 року, при відсутності фактичних поставок бітуму. Такий висновок відповідача суд вважає помилковим з огляду на нижчевикладене.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом під час судового розгляду справи, що 11.01.2007 між ПП «ТНіК» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «ФЕСТ» в особі Образкова В.Є. укладено генеральний договір № 15 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно якого ПП «ТНіК» зобов’язується передати у власність ТОВ «ФЕСТ», а ТОВ «ФЕСТ» зобов’язується прийняти та розрахуватися за нафтопродукти. Номенклатура, кількість, умови поставки, форма та порядок розрахунків, ціна товару встановлюються сторонами у додаткових угодах до цього договору (а.с.34-35 том 1).

З урахуванням зазначеного між ПП «ТНіК» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «ФЕСТ» в особі Образкова В.Є. укладено додаткову угоду № 1 від 15.01.2007 (а.с.36 том 1), якою визначено, що ПП «ТНіК» зобов’язано поставити, а ТОВ «ФЕСТ» прийняти та сплатити за бітум нафтовий дорожний БНД 60/90 та БНД 90/130. Марочний асортимент, кількість, ціна товару встановлюється рахунком та видатковою накладною на кожну партію товару. Кількість товару, що поставлена продавцем та отримана покупцем, визначається видатковою накладною. Базис поставки – EXW (резервуари ЗАТ «Линік»).

18.01.2007 між ПП «ТНіК» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «ФЕСТ» в особі Образкова В.Є. укладено додаткову угоду № 2 (а.с.37 том 1), якою визначено, що ПП «ТНіК» зобов’язаний передати у власність ТОВ «ФЕСТ» нафтопродукти за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі товару, чи видаткових накладних, чи інших документів, які є невід’ємною частиною договору. Датою відвантаження товару є дата, зазначена у товарно-транспортній накладній чи видатковій накладній. За умови передачі товару на нафтобазі зберігання датою відвантаження товару є дата зазначена в акті приймання-передачі товару чи у видатковій накладній.

На виконання своїх зобов’язань ПП «ТНіК» передав у власність ТОВ «ФЕСТ» бітум нафтовий дорожній на загальну суму 1025125,40 грн., що підтверджено видатковими накладними за період з 04.04.2007 по 20.06.2007, оглядом яких встановлено, що вони містять найменування товару, кількість та ціну товару (а.с.38-68 том 1).

Крім зазначених видаткових накладних, ПП «ТНіК» надано ТОВ «ФЕСТ» податкові накладні за період з 03.04.2007 по 19.06.2007 (а.с.106-135 том 1), рахунки-фактури (а.с.136-142 том 1).

На підтвердження здійснення оплати за товар, ТОВ «ФЕСТ» до перевірки та у судовому засіданні надано виписки банку про здійснення оплати за відповідними рахунками-фактурами (а.с.143-157 том 1).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у позивача наявні розрахункові, платіжні та інші документи, що свідчать про фактичне виконання угоди № 15 від 11.01.2007 та понесення ТОВ «ФЕСТ» витрат на придбання бітуму, які складено у відповідності до вимог чинного законодавства та вони містять всі необхідні реквізити. Тобто, судом встановлено, що у ТОВ «ФЕСТ» наявні підстави для включення 854271,00 грн. до складу валових витрат за результатами господарських відносин з приватним підприємством «ТНіК» у 2 кварталі 2007 року.

Як повідомив представник відповідача та зазначено в акті перевірки № 24/23-23474189 від 19.07.2010 вищевказані первинні документи були предметом дослідження при здійсненні перевірки. Сумнівів щодо достовірності цих документів, їх оформлення у відповідача при здійсненні перевірки не виникло. Разом з тим, ці документи не прийняті відповідачем до уваги як підстава формування валових витрат через відсутність товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товарів, сертифікатів якості.

Висновок відповідача, що відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення витрат з придбання бітуму нафтового дорожнього до складу валових витрат, суд вважає помилковим з огляду на нижчевикладене.

Згідно з п.4.2 договору купівлі продажу нафтопродуктів № 15 від 11.01.2007 та п.2 додаткової угоди № 1 від 15.01.2007 до договору № 15 від 11.01.2007 поставка товару проводиться на умовах EXW у відповідності з ІНКОТЕРМС -2000.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2000 умова EXW «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.). У разі поставки товару на умовах EXW «франко-завод», продавець не несе зобов'язань по доставці товару покупцеві (не здійснює перевезення товару), зобов'язання покупця обмежуються передачею товару покупцю.

У додатковій угоді місцем передачі товару названо резервуари ЗАТ «Ліник».

З викладеного вбачається, що ПП «ТНіК» та ТОВ «ФЕСТ» між собою домовилися, що товар, який буде придбано ТОВ «ФЕСТ» залишається в резервуарах ЗАТ «Ліник» до моменту відвантаження цього товару.

Відповідно до ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 цієї статті визначено, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

Таким чином встановлено, що продавцем ПП «ТНіК» покупцю ТОВ «ФЕСТ» передано бітум, який зберігається у резервуарах ЗАТ «Ліник», без здійснення поставки цього бітуму на адресу ТОВ «ФЕСТ».

Товарно-транспортна накладна є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачем - ТОВ «ФЕСТ» до складу валових витрат не включалися витрати на поставку бітуму від ПП «ТНіК» на адресу позивача, оскільки такої поставки фактично не було, а бітум залишався в резервуарах ЗАТ «Ліник».

Як повідомили у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 та представники позивача, незважаючи на ту обставину, що умови генерального договору № 15 від 11.01.2007 не передбачали фактичного переміщення придбаних нафтопродуктів у інше місце, продавець цих нафтопродуктів - ПП «ТНіК» все ж таки виписало та надало на адресу ТОВ «ФЕСТ» товарно-транспортні накладні, які складено формально на вимогу податкової (а.с.69-105 том 1).

Що стосується посилань відповідача на відсутність відносин між ТОВ «ФЕСТ» та ЗАТ «Ліник», що підтверджено відсутністю договорів оренди або договорів на зберігання придбаного бітуму, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.13-86 том 3) та пояснень свідка ОСОБА_4, ПП «ТНіК» придбало бітум нафтовий дорожній у ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС». Угодою між ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС» та ПП «ТНіК» передбачено аналогічні умови поставки, тобто базис поставки – EXW (резервуари ЗАТ «Ліник»).

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов’язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов’язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором».

Тобто, з урахуванням умов поставки – EXW, ніяких договорів зберігання або оренди не повинно існувати, тому ТОВ «ФЕСТ» не повинно було укладати та сплачувати кошти на користь ЗАТ «Ліник» за зберігання товару.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікатів відповідності на придбаний товар, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 № 30-93 «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» державний нагляд за додержанням технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції (далі - стандарти, норми і правила), здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики і його територіальні органи - державні центри стандартизації, метрології та сертифікації (далі - органи державного нагляду), а також інші спеціально уповноважені органи. Відповідно до приписів чинного законодавства перевірка якості ПММ не належить до компетенції податкових органів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З огляду на зазначене, у відповідача було відсутнє право при перевірці підприємства вимагати надання документів, які підтверджують якість продукції.

Крім того, суд вважає, що висновок відповідача про нікчемність договору № 15 від 11.01.2007 під час судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження.

Так, за змістом ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його  недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Положеннями статті 228 ЦК України визначено, що правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. В силу положень частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Хоча умови та зміст вчинених правочинів не суперечать актам цивільного законодавства, однак угода вважається дійсною, коли сторонами фактично було виконано умови вказаної угоди.

Позивачем до суду надано докази, що підтверджують факт виконання зобов’язань ПП «ТНіК» та ТОВ «ФЕСТ» за договором № 15 від 11.01.2007, а отже, фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку.

Посилання відповідача на відсутність у ПП «ТНіК» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності (відсутні основні фонди, відсутній технічний персонал, відсутні виробничі активи, відсутні складські приміщення, відсутні транспортні засоби), а також порушення ним своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства, як на підставу визнання договору № 15 від 11.01.2007 нікчемним, суд оцінює критично та вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснено невиїзну документальну перевірку ПП «ТНіК» (код ЄДРПОУ 31023138) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ФЕСТ» (код ЄДРПОУ 23474189) за період з травня 2007 по червень 2007 року, за результатами якої складено акт № 1697/23-31023138 від 04.08.2010 (а.с.130-135).

Як зазначено в акті перевірки № 1697/23-31023138 від 04.08.2010 для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «ФЕСТ» було надано наступні документи: установчі документи ПП «ТНіК»; реєстр отриманих та виданих податкових накладних за перевіряє мий період; накладні та податкові накладні за перевіряє мий період; банківські виписки за перевіряє мий період; інші документи ПП «ТНіК», згідно яких у періоді, що перевірявся відповідно до договору № 15 від 11.01.2007, додаткових угод № 1 від 15.01.2007 та № 2 від 18.01.2007 ПП «ТНіК» поставлено товар, на що виписано податкові накладні.

Перевіркою ПП «ТНіК» встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ «ФЕСТ», яке мало правові відносини з платником податків, а саме сума податкової накладної № 267 від 30.03.2007 не відповідає сумі податкової накладної № 267 від 30.03.2007 в запиті.

Перевіркою ПП «ТНіК» не встановлено порушень відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «ФЕСТ», яке мало правові відносини з платником податків.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що бітум нафтовий дорожній придбаний у ПП «ТНіК», ТОВ «ФЕСТ» у свою чергу реалізовано на адресу контрагентів – ТОВ «Азовпромснаб», ТОВ «Атлант», КП Кремінський Агрошляхбуд, ТОВ «Моноліт 2002», що підтверджено копіями відповідних договорів (а.с.123-126 том 2), видатковими накладними (а.с.127-165 том 2), копіями податкових накладних (а.с.212-246 том 2), реєстром виданих податкових накладних (а.с.252-256 том 2).

Також, у судовому засіданні встановлено, що транспортування нафтопродуктів здійснювалося контрагентами як самостійно так і за допомогою орендованого транспорту із резервуарів ЗАТ «Ліник». Вказані обставини підтверджено копіями заявок на відвантаження бітуму, які надсилалися ТОВ «ФЕСТ» на адресу ПП «ТНіК» (а.с.52-65 том 2), товарно-транспортними накладними виписаними вантажовідправником - ЗАТ «Ліник» (а.с.67-103 том 2), договором про здійснення перевезень № 7 від 08.01.2002, укладеним між ТОВ «Логрус-Авто» та ТОВ «ФЕСТ» та договором № 24/05/07 від 24.05.2007, укладеним між ТОВ «Рутеск ХХІ» та ТОВ «ФЕСТ» (а.с.191-192 том 2), актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) та рахунками (а.с.193-208 том 2), журналом-ордером та відомістю по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними поставщиками» (а.с.209-211 том 2).

Факт відвантаження бітуму нафтового дорожнього у автомобілі зазначені у заявках на відвантаження бітуму направлених ТОВ «ФЕСТ» на адресу ПП «ТНіК» підтверджено також відповіддю ЗАТ «Ліник» від 08.11.2010 № 17/01/871, наданою на ухвалу суду про витребування додаткових доказів від 01.11.2010, та копіями товарно-транспортних накладних виписаних ЗАТ «Ліник» (а.с.144, 145-181 том 3).

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків.

Разом з тим, відповідач в акті перевірки № 24/23-23474189 від 19.07.2010 зазначивши про безпідставність ТОВ «ФЕСТ» завишення валових витрат на 854271,00 грн. за період з 01.04.2007 по 30.06.2007, у тому числі у 2 кварталі 2007 року, за результатами господарських відносин з приватним підприємством «ТНіК» та нікчемність правочину – угоди № 15 від 11.01.2007, одночасно зазначив, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу, у тому числі доходу отриманого ТОВ «ФЕСТ» від продажу бітуму своїм контрагентам, за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 не встановлено його заниження або завищення.

Отже, суд вважає, що висновки акта перевірки № 24/23-23474189 від 19.07.2010 щодо відсутності у ТОВ «ФЕСТ» підстав для включення 854271,00 грн. до складу валових витрат за результатами господарських відносин з приватним підприємством «ТНіК» у 2 кварталі 2007 року та порушення підприємством п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про прибуток підприємств» є необґрунтованими, та такими, що зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000522301/1 від 13.08.2010 по податку на прибуток підприємства, за результатами господарських відносин з приватним підприємством «ТНіК», податкове зобов’язання та штрафні (фінансові) санкції відповідачем визначені безпідставно та необґрунтовано, внаслідок чого зазначене податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є правовий акт індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, який не може бути визнано нечинним, а також те, що належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог і визнати оскаржуване податкове повідомлення–рішення відповідача протиправним та скасувати в частині визначення суми податкового зобов’язання товариству з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ» з податку на прибуток приватних підприємств за результатами господарських відносин з приватним підприємством «ТНіК».

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000522301/1 від 13.08.2010, - задовольнити повністю.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000522301/1 від 13.08.2010 в частині визначення суми податкового зобов’язання товариству з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ» з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 320751,40 грн. (у тому числі: основний платіж – 213836,00 грн., штрафні санкції – 106915,40 грн.), за результатами господарських відносин з приватним підприємством «ТНіК».

          Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСТ» (код ЄДРПОУ 23474189) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 27 грудня 2010 року.

           СуддяК.О. Пляшкова