справа № 22-ц/2690/1381/2011 головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Головачова Я.В., Невідомої Т.О.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 За життя остання склала заповіт, яким заповіла належне їй майно сторонам у справі, які є її дітьми.
Посилаючись на те, що встановлений ст. 1270 ЦК України строк на подання заяви про прийняття спадщини пропущено з поважних причин, позивач просив встановити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2010 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном три місяці для подання ним заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, перебіг якого слід рахувати з дня набрання рішенням законної сили.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Апелянт зазначає, що зроблені в рішенні висновки про наявність поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини необґрунтовані, вони не підтверджені належними доказами.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, його представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині з врахуванням положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, спадкоємцями якої є її діти сторони у справі.
Зазначені обставини ніким не оспорюються і підтверджуються долученими до справи документами (а. с. 10, 34).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач не прийняв спадщину, оскільки пропустив строк для подачі заяви про її прийняття та з’ясовував обставини, пов’язані з поважністю причин його пропуску, а визнавши причини пропуску цього строку поважними, задовольнив вимоги.
Між тим, зроблений в рішенні висновок про неприйняття ОСОБА_1 спадщини та необхідність подання ним для прийняття спадщини відповідної заяви не відповідає обставинам справи.
До смерті ОСОБА_3 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 41). За цією ж адресою на час смерті матері був зареєстрований і позивач, який знятий з реєстраційного обліку 16.07.2009 року (а. с. 5).
Зазначені обставини не заперечувались відповідачем ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції і визнані ним.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Тимчасовим порядком реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 35, визначено, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Особа зобов’язана зареєструвати своє місце проживання, відомості про реєстрацію вносяться до паспортного документа (ст. ст. 3, 6 Закону, п. 5 постанови). Відповідно до п. 3 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України. Як місце проживання визначаються житлові будинки (приміщення), придатні для проживання і включені до відповідного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки сімейного типу, спеціальні заклади для престарілих, інвалідів, ветеранів.
Виходячи з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1, зазначене жиле приміщення було їх постійним місцем проживання.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Вчинення таким спадкоємцем будь-яких додаткових дій для підтвердження прийняття спадщини, в т. ч. подання заяви про прийняття спадщини, чинним законодавством не передбачено.
Така заява подається спадкоємцями, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ст. 1269 ЦК України).
За таких обставин, коли ОСОБА_1 прийняв спадщину, у суду першої інстанції не було підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а, відповідно, і задоволення позову.
Тому, колегія суддів скасовує оскаржуване рішення і ухвалює нове про відмову в позові.
З огляду на викладене колегія суддів не перевіряє доводів апелянта щодо недоведеності позивачем поважності причин пропуску ним строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вказані обставини правового значення не мають.
Ухвалене апеляційним судом рішення не перешкоджає ОСОБА_1 оскаржити дії нотаріуса в разі порушення його прав як спадкоємця при оформленні спадкових прав та отриманні свідоцтва про право на спадщину.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий: судді: