Справа № 22-28443/10
Головуючий у 1 інстанції: Ліщук Т.О.
Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Шебуєвої В.А.,
суддів: Диби В.Г., Українець Л.Д.,
при секретарі: Гладун Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») про визнання кредитного договору недійсним.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року та постановити нове про задоволення його позовних вимог. Посилається на те, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тій обставині, що надання грошових коштів в іноземній валюті, повернення тіла кредиту та нарахованих процентів по ньому в іноземній валюті, без визначення еквіваленту в національній валюті України суперечить вимогам чинного законодавства. Судом не взято до уваги, не з’ясована та не досліджена та обставина, що при укладенні оспорюваного договору сторони не мали належним чином оформлених індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти як засобу платежу. Судом не надано належної оцінки доводам позивача про порушення відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема щодо неприпустимості передбачення у договорі умов, що є несправедливими, або такими, що встановлюють явний дисбаланс чи ставлять споживача у явно невигідне становище перед кредитором.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник відповідача просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 жовтня 2007 р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов’язувався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов’язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземні валюті в сумі 157000 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вищевказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 762850 грн. за курсом НБУ на день укладення договору. Строк кредитування здійснюється у термін з 09.10.2007 р. по 09.10.2022 р.
Згідно п. 1.2.2 вказаного договору, позичальник зобов’язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 1740 дололарів США у встановлений даним договором термін. Розмір платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки згідно із п.п. 1.3.1, 10.2 договору.
Договором встановлено, що за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 10,5% річних, яка може змінитися у разі настання будь-якої з обставин, передбачених п. 10.2 договору.
Згідно п. 4.2. кредитного договору, позичальник зобов’язується погашати кредит та сплачувати нараховані проценти шляхом сплати ануїтет них платежів, розмір яких встановлений згідно п. 1.2.2.
Відповідно до п. 10.13. кредитного договору, підписання даного кредитного договору свідчить про те, що всі умови даного договору позичальнику цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
Умовами додаткової угоди № 1 від 10.02.2009 р. до вищевказаного кредитного договору сторони домовилися про зміну ануїтетного платежу, а саме позичальник зобов‘язався повертати в день сплати платежів суму кредиту та сплачувати проценти у період з 09.03.2009 року по 09.09.2009 року у розмірі 1322 доларів США 66 центів; у період з 09.10.2009 року і до кінця терміну дії договору у розмірі 1765 доларів США, якщо інший розмір платежу не буде встановлений згідно умов договору.
На час розгляду справи умови кредитного договору від 09 жовтня 2007 року в повному обсязі виконані сторонами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач погодився укласти договір на умовах, визначених у ньому, у тому числі, що зобов‘язання за кредитним договором визначені в іноземній валюті.
Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду про безпідставність вимог ОСОБА_1 щодо оспорення кредитного договору із посиланням на неправомірність укладення його в іноземній валюті та несправедливість умов договору.
Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак, у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47, 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Уповноважені банки вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті за умови отримання ними банківської ліцензій та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, виданими в порядку, встановленому Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно вимог ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Як встановлено судом першої інстанції, АКІБ «УкрСиббанк» має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що використання АКІБ «УкрСиббанк» долара США як предмету кредитування за споживчим кредитом та внесення в кредитний договір цього пункту значно погіршує становище позичальника як споживача у разі настання певних подій. Валюта кредитування відноситься до умов договору, що визначається його сторонами.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що міг отримати кредит в національній валюті. Отримання банківського кредиту в доларах США вважає своєю помилкою оскільки не передбачав, що курс долара США до гривні буде зростати.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильності висновків суду не спростовують. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді