Справа № 2-3239/10

         Р І Ш Е Н Н Я

               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    (вступна та резолютивна частини)

    23 грудня 2010 року                                                                        м. Полтава

    Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

            головуючого судді:  Жилки О.М.,

            при секретарі: Погребній Л.Є., за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника  позивачів ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Приватного підприємства „Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор”, треті особи: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Полтаві ради, Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк”, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н  О В И В:

Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що судом може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 215, 216, 229, 236, 655, 656, 689, 692, 182 ЦК України,  ст. ст. 10, 11, 60,  212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

                        В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 – задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними спорудами та приватизованою земельною ділянкою площею 942 кв. м, на якій розташований вказаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 19.04.2007 року, який було укладено між ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла як законний представник малолітньої ОСОБА_5, та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., та повернути сторони договору в первісний стан.

Припинити за ОСОБА_6 право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати Приватне підприємство „Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор” скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати Приватне підприємство „Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор” здійснити державну реєстрацію права власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

-2-

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 150 грн. кожному державного мита та по 60 грн. кожному витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім того, стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1400 грн. державного мита.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Головуючий                                                                      О. М. Ж и л к а      

КОПІЯ

Справа № 2-3239/10

         Р І Ш Е Н Н Я

               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    23 грудня 2010 року                                                                        м. Полтава

    Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

            головуючого судді:  Жилки О.М.,

            при секретарі: Погребній Л.Є., за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника  позивачів ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Приватного підприємства „Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор”, треті особи: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Полтаві ради, Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк”, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н  О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 в своїх інтересах, та ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_6 з вимогою визнати недійсним  договір купівлі-продажу домоволодіння з надвірними спорудами та приватизованою земельною ділянкою, що розташовані у АДРЕСА_1.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивачі вказали, що 19 квітня 2007 року між ними та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого, вони передали у власність останньому жилий будинок  літ. „А-2” загальною площею 355,9 кв.м, з надвірними спорудами (гараж цегляний „Б”, огорожа „№1”, „№2”, „№4”, ворота огорожі „№3”, „№5”) та приватизованою земельною ділянкою площею 942 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого Полтавським управлінням житлово-комунального господарства №434 від 23.07.2002 року, 2/3 частини зазначеного житлового будинку належить ОСОБА_1, та на підставі договору дарування від 07.12.2004 року, 1/3 частина зазначеного будинку належить малолітній ОСОБА_5 Земельна ділянка площею 942 кв. м, на якій розташований зазначений вище будинок, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.09.2002 року, належить позивачу ОСОБА_1  Посилаючись на те, що зазначений вище договір купівлі-продажу було вчинено під впливом помилки, оскільки відповідач ОСОБА_6, укладаючи дану угоду зазначав, що він буде довічно утримувати позивача ОСОБА_1 в зв’язку з чим, на виконання їх домовленості між ним, ОСОБА_1, та відповідачем 25 лютого 2007 року було укладено у простій письмовій формі попередній договір довічного утримання, та у день укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу, 19.04.2007 року, було укладено нотаріально посвідчений договір безвідсоткової позики відповідно до якого, він, ОСОБА_1, передав ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 1767500 грн., а крім того, умови договору купівлі-продажу фактично виконані не були, оскільки кошти вони не отримали, будинок відповідачу не передавався, на даний час ОСОБА_1 проживає в ньому зі своєю дружиною та малолітньою онукою ОСОБА_5, позивачі   просили   суд  визнати  недійсним   договір   купівлі-продажу жилого будинку з

-2-

надвірними спорудами та приватизованою земельною ділянкою площею 942 кв. м, на якій розташований вказаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 19.04.2007 року, який було укладено між ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла як законний представник малолітньої ОСОБА_5, та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., повернути сторони договору в первісний стан, та припинити за ОСОБА_6 право власності на вказаний будинок. Крім того, просили суд зобов’язати Приватне підприємство „Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор” скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та здійснити державну реєстрацію права власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримав повністю посилаючись на те, що зазначений вище договір купівлі-продажу було вчинено позивачами під впливом помилки оскільки, між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_6 фактично існувала домовленість, що останній буде довічно утримувати позивача ОСОБА_1, на виконання якої, вони і уклали попередній договір довічного утримання, договір купівлі-продажу та договір безвідсоткової позики.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк” в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечувала повністю, посилаючись на те, що при укладені зазначеного вище договору купівлі-продажу, позивачам нотаріусом були роз’ясненні вимоги чинного законодавства України щодо юридичних наслідків укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а посилання останніх на те, що договір був укладений під впливом помилки є безпідставними.

    Суд, враховуючи думку сторін, справу розглянув, без участі відповідача ОСОБА_6, який був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, а також без участі представника ПП „Полтавського бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор” та третьої особи, які надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають до задоволення.

        Судом встановлено, що 19 квітня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла як законний представник малолітньої ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого, позивачі передали у власність останньому жилий будинок  літ. „А-2” загальною площею 355,9 кв.м, з надвірними спорудами (гараж цегляний „Б”, огорожа „№1”, „№2”, „№4”, ворота огорожі „№3”, „№5”) та приватизованою земельною ділянкою площею 942 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого Полтавським управлінням житлово-комунального господарства №434 від 23.07.2002 року, 2/3 частини зазначеного житлового будинку належить ОСОБА_1, та на підставі договору дарування від 07.12.2004 року, 1/3 частина зазначеного будинку належить малолітній ОСОБА_5 Земельна ділянка площею 942 кв. м, на якій розташований зазначений вище будинок, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.09.2002 року, належить позивачу ОСОБА_1

Крім того, судом встановлено, що на підтвердження своїх намірів укласти договір довічного утримання, 25 лютого 2007 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 уклали у простій письмовій формі попередній договір довічного утримання, та 19.04.2007 року уклали нотаріально посвідчений договір безвідсоткової позики відповідно до якого, ОСОБА_1 передав ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 1767500 грн.

-3-

Про намір укладання договору довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтвердила в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 яка пояснила суду, що відповідач ОСОБА_6, при укладанні зазначеного вище договору купівлі-продажу, обіцяв їм утримувати її батька, який має ряд тяжких захворювань та через свій похилий вік потребує сторонньої допомоги. А тому, зазначила ОСОБА_2, вона усвідомлювала, що при укладанні зазначеного вище договору купівлі-продажу, фактично укладався договір довічного утримання між її батьком та ОСОБА_6 оскільки, вказане вище майно останньому не передавалось і вони не мали наміру його передавати, так як, гроші за його продаж вони фактично не отримували.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він тривалий час знав ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які перебували в дружніх стосунках а останній, крім того, обіцяв довічно утримувати ОСОБА_1  

У відповідності до ст. 203 п. 5 Цивільного кодексу України, правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи зазначені вище докази та обставини справи, дають підстави суду вважати, що вказаний вище договір купівлі-продажу позивачі уклали помилково оскільки, вказане вище майно позивачами ОСОБА_6 не передавалось, і вони не мали наміру передавати його останньому, так як, ОСОБА_1 фактично вважав, що наслідками укладення такого договору буде саме обов’язок ОСОБА_6 довічно його утримувати. Таким чином,  позивачі вважали, що укладають договір довічного утримання, та неправильно сприймали істотні умови укладеного договору, що вплинуло на їх волевиявлення, тобто помилялися щодо правових наслідків договору і це є обставиною, що має істотне значення, а тому є передбачені ст. 229 ЦК підстави для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її  цінність  або  можливість  використання  за  цільовим призначенням.

Таким чином, суд вважає, що вказаний вище договір купівлі-продажу, який позивачі уклали під впливом помилки, є недійсним.

Крім  того, як було встановлено в судовому засіданні, умови зазначеного вище договору купівлі-продажу, сторонами фактично виконані не були.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як пояснили в судовому засіданні позивачі, кожний окремо, вони фактично не передавали та не мали наміру передавати відповідачу ОСОБА_6 вказаний вище будинок разом з господарськими спорудами, до цього часу проживають в ньому, сплачують комунальні послуги а останній, ніколи не вимагав від них передачі йому вказаного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із оголошеного в судовому засіданні договору купівлі-продажу від 19.04.2007 року, продаж зазначеного вище   майна, за   домовленістю   сторін,   вчинено  за

-4-

1515000 грн., які Покупець зобов’язувався сплатити на користь Продавців, в термін одного банківського дня з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

    Разом з тим, як пояснили в судовому засіданні позивачі, зазначені в договорі кошти від ОСОБА_6 вони не отримували та не мали наміру їх отримувати.

    Відповідачем ОСОБА_6 не було надано суду будь-яких інших доказів, якими могли б бути спростовані твердження позивачів щодо отриманих ними грошових коштів, зазначених в договорі купівлі-продажу.

Зазначені вище обставини є самостійною підставою для визнання договору купівлі-продажу, укладеного між позивачами та  відповідачем ОСОБА_6, недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладення позивачами зазначеного вище договору купівлі-продажу та нотаріально посвідчена заява про отримання ними зазначених коштів, фактично були діями, направленими на виконання зобов’язання щодо укладення договору довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають до задоволення в повному обсязі, та вважає за можливе повернути сторони договору в первісний стан, та припинити за ОСОБА_6 право власності на зазначений вище будинок.

    Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 215, 216, 229, 236, 655, 656, 689, 692, 182 ЦК України,  ст. ст. 10, 11, 60,  212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

                        В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 – задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними спорудами та приватизованою земельною ділянкою площею 942 кв. м, на якій розташований вказаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 19.04.2007 року, який було укладено між ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла як законний представник малолітньої ОСОБА_5, та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., та повернути сторони договору в первісний стан.

Припинити за ОСОБА_6 право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати Приватне підприємство „Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор” скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати Приватне підприємство „Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор” здійснити державну реєстрацію права власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 150 грн. кожному державного мита та по 60 грн. кожному витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім того, стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1400 грн. державного мита.

-5

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Головуючий                            /підпис/                                          О. М. Ж и л к а      

ВІРНО: СУДДЯ                                 О.М. ЖИЛКА