+                  

                                                                                                                        Справа №1-73/11

                                                         В И Р О К

                                            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 січня  2011  року   Печерський  районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді               Смик С.І.

при секретарі                        Орловій М.І.

з участю прокурорів             Панчишина М.Я., Байдюка Д.А.

та адвоката                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не працюючого, освіта повна загальна середня, студента 2 курсу Національного Університету фізичного виховання та спорту України, не одруженого,   військовозабов»язаного, проживаючого  та зареєстрованого в  АДРЕСА_1,   раніше не судимого,

            ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця  м. Києва, громадянина України, українця, не працюючого ,овіта  базова загальна середня, студента 1 курсу Київського технікуму електронних приборів, не одруженого, військовозабов»язаного, зареєстрованого та проживаючого  в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

           в скоєнні злочину, передбаченого ч.2ст. 296  КК України, -

                                                В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_2, 25.07.2010, приблизно о  20.00 год., разом із ОСОБА_5 та невстановленими слідством особами знаходились біля торгівельного центру „Інтервал Плаза”, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143, де побачили раніше не знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В той час коли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проходили біля вказаного торгівельного центру, ОСОБА_5, діючи групою осіб із ОСОБА_2 та невстановленими слідством особами, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, відділився від групи невстановлених слідством осіб, серед яких знаходився ОСОБА_2 та штовхнув плечем ОСОБА_7, провокуючи того на бійку. Не бажаючи створювати конфлікт, ОСОБА_7 зупинився. В цей час до нього підійшов ОСОБА_2 та став задавати питання, вишукуючи привід для бійки. Коли ОСОБА_7 став уникати відповіді на поставлені питання, то ОСОБА_2, діючи групою осіб із ОСОБА_5 та невстановленими слідством особами, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, наніс йому два удари кулаком руки в ділянку голови, завдавши фізичного болю.

         ОСОБА_6 та ОСОБА_7, намагаючись уникнути продовження конфлікту, направились до підземного переходу, що веде до станції метро „Либідська”. ОСОБА_2 та ОСОБА_5, продовжуючи свої протиправні дії, стали їх переслідувати. По дорозі  ОСОБА_5 став наполегливо пропонувати ОСОБА_7 зайти до арки, що знаходиться неподалік від зазначеного торгівельного центру, щоб розібратись, у відповідь на це, ОСОБА_7, намагаючись уникнути побиття, побіг до підземного переходу станції метро „Либідська”, за ним побіг ОСОБА_6 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 продовжили їх переслідування. На сходинах, що ведуть до зазначеного підземного переходу у ОСОБА_6 випали речі та він вимушений був зупинитись щоб їх підібрати. ОСОБА_7 побіг далі, а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 продовжили його переслідування. В цей час до ОСОБА_6 підбігли невстановлені слідством особи, які були разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5, в кількості 3-4 чоловік та нанесли ОСОБА_6 не менше п’яти ударів руками та ногами в ділянку голови, тулубу та рук. В свою чергу ОСОБА_2 та ОСОБА_5, не наздогнавши ОСОБА_7, повертались назад, та, побачивши ОСОБА_6, підбігли до нього і, продовжуючи свої протиправні дії, проявляючи особливу зухвалість, нанесли йому не менше двох ударів руками та ногами в ділянку обличчя та тулубу. Нанесеними ударами вказаних осіб ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження.

          Під час вчинення зазначених дій на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 неодноразово лунали зауваження пересічних громадян, яких обурила поведінка останніх, із вимогою припинити свої протиправні дії. Дані зауваження ОСОБА_5 ігнорував, а ОСОБА_2 лаявся нецензурною лайкою на пересічних громадян, які робили йому зауваження.

           Після спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та невстановлені слідством особи з місця вчинення злочину втекли.

                  Допитаний  в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та повністю  підтвердив обставини  викладені в обвинувальному висновку, пояснивши , що дійсно 25.07.2010 року, приблизно після 18.00год. знаходячись  біля торговельного центру  «Інтервал Плаза», біля станції метро «Либідська» разом з ОСОБА_5 та  групою  наглядно знайомих  створили конфліктну ситуацію з раніше незнайомими  потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час якої  він наніс ОСОБА_7 два удари рукою в ділянку голови.  Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_6  направилися до підземного переходу, він та ОСОБА_5 стали переслідувати останніх та не  наздогнавши ОСОБА_7 він наніс удари ОСОБА_6, після чого  з ОСОБА_5 пішли додому.  Також підсудний пояснив що під час  вказаного конфлікту з потерпілими перехожі неодноразово робили  їм  зауваження на що вони не відреагували.

                  Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5   свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та повністю  підтвердив  обставини, викладені в обвинувальному висновку , пояснивши, що дійсно 25.07.2010 року він з ОСОБА_2  та наглядно знайомими знаходилися  біля торговельного центру «Інтервал Плаза» біля станції метро «Либідська» де створили  конфліктну ситуацію з раніше незнайомими потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , під час якої ОСОБА_2  наніс удари в обличчя ОСОБА_7, а коли останні  пішли в напрямок підземного переходу, він пропонував ОСОБА_7 відійти в бік арки,  коли останній відмовився та потерпілі пішли в підземний перехід, він став переслідувати їх разом з ОСОБА_2 . Не наздогнавши  ОСОБА_7 він наніс удар рукою ОСОБА_6, який перебував на сходах, після чого з ОСОБА_2 пішли додому.    Також підсудний пояснив що під час  вказаного конфлікту з потерпілими перехожі неодноразово робили  їм  зауваження на що вони не відреагували.

                 В судовому засіданні визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, у відповідності до ч. 3 ст. 299,301-1 КПК України, а саме показів потерпілих,  свідків та письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції підсудних.

                Оцінюючи докази зібрані в судовому засіданні, суд находить винність підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_5     в скоєнні злочину повністю доведеною.

Умисні дії підсудного ОСОБА_2,   які виразилися  в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, яка виразилися у насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, вчиненими групою осіб,  суд кваліфікує за ч.2 ст. 296 КК України.

Умисні дії підсудного ОСОБА_5 ,   які виразилися  в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, яка виразилися у насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, вчиненими групою осіб,  суд кваліфікує за ч.2 ст. 296 КК України.

При призначенні покарання підсудним, суд враховує  ступінь тяжкості  вчиненого злочину, те що  скоєний  злочин  відноситься  до злочинів середньої тяжкості. Разом з тим суд оцінюючи ступінь небезпечності  осіб підсудних,  які свою вину визнали повністю, за місцем проживання характеризуються позитивно, навчаються,   раніше не судимі, до кримінальної відповідальності притягуються вперше,    раніше ні в чому противоправному помічені не були, на спеціальних обліках не перебувають та  враховуючи  вік підсудних та  їх ставлення до вчиненого.

 Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудному  ОСОБА_2 - є його  щире каяття.

  Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_5  - є його  щире каяття та  вчинення злочину будучи неповнолітнім.

  Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_5  – судом  не встановлено.  

                За таких обставин суд вважає, що  підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_5  необхідно обрати міру покарання у виді  позбавлення    волі  в межах санкції статті  та застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України , а до ОСОБА_5  ст. 104 КК України  звільнивши останніх  від відбуття покарання з випробуванням, з  іспитовим строком та поклавши  на них обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, оскільки зазначене покарання  буде необхідним та достатнім для   виправлення  підсудних, яке   можливо без ізоляції  їх  від суспільства.      

                 На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд, -

                                             З А С У Д И В :

   ОСОБА_2   визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 296  та призначити йому покарання  у виді 1 (одного) року 6 (шети)місяців  позбавлення волі.

       На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування    покарання  з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

   На підставі ст. 76 КК України    зобов’язати  ОСОБА_2  не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи  про зміну місця проживання та навчання, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

   ОСОБА_5    визнати винним в скоєнні злочину передбаченого  ч.2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді 1(одного) року 6(шести) місяців позбавлення  волі.

        На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування    покарання  з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один)рік.

   На підставі ст. 76 КК України    зобов’язати  ОСОБА_5   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи  про зміну місця проживання та навчання, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

      Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 та ОСОБА_5   до набуття вироком законної сили залишити без зміни  - підписку про невиїзд  з постійного місця проживання.

      Строк покарання засудженим  ОСОБА_2 та ОСОБА_5    обраховувати з 12 січня  2011 року.

   Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з часу його проголошення.

Суддя: