Справа № 22а-465/2006р. Головуючий у першій інстанції
Попович В.В. Доповідач - Ішутко В.М.
ПОСТАНОВА Іменем України
29 серпня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Ішутко В.М.
суддів: Литвиненко І.В., Заболотного В.М.
при секретарі: Куксі М.В.
з участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Семенівського районного суду від 20 червня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за речове майно,
встановив:
В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського ОВК про стягнення компенсації за не отримане речове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він з червня 1990 року по березень 2004 року проходив військову службу на посаді Семенівського районного військового комісара Чернігівської області та в період проходження знаходився на речовому та грошовому забезпеченні у відповідача.
Наказом НОМЕР_1 Міністра Оборони України позивача було звільнено з військової служби на підставі п/п „в" п. 67 Положення „Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України", за скороченням штату. На день звільнення зі служби і по даний час відповідач не провів з ним остаточний розрахунок по виплаті заборгованості за формений одяг, а тому ОСОБА_1 був змушений звернутись до суду про примусове стягнення боргу, який згідно довідки відповідача становить : за період до 11.03.2000 року - 267 грн. 16 коп., а за період після 11.03.2000 року - 1548 грн. 58 коп.. Вважає, що відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Він, як такий, що проходив військову службу має право на отримання за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або грошову компенсацію замість нього. Постановою Семенівського районного суду від 20 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, стягнуто на користь позивача з Чернігівського ОВК грошова компенсація за не отримане речове майно за період до 11.03.2000 року в сумі 267 грн. 16 коп. та за період з 12.03.2000 року по 09.03.2004 року в сумі 1548 грн. 58 коп., всього на суму 1815 грн. 74 коп..
В апеляційній скарзі Чернігівський ОВК просить суд постанову частково скасувати і постановити нову про задоволення вимог позивача частково, а саме стягнути грошову компенсацію за речове майно в розмірі 267 грн. 16 коп., а решту суми - 1548 грн.58 коп. зобов'язати відповідача видати речове майно в натуральному вигляді.
Посилається на те, що судом не вірно застосований Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", а саме, даний Закон не скасував, а призупинив право на отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна з 11.03.2000 року, тобто позивач має право на отримання до 11.03.2000 року грошової компенсації за речове майно, а після 11.03.2000 року - речове майно в натуральному вигляді.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ні за час проходження служби, ні на день звільнення зі служби позивач не був забезпечений та не отримав предмети форменого обмундирування, а оскільки, формений одяг та предмети до форменого одягу позивачу були необхідні саме на час проходження служби, а не після звільнення його, суд стягнув лише грошову компенсацію за не отримане речове майно за весь період проходження служби.
З таким висновком не може погодитись апеляційний суд, оскільки він суперечить нормам матеріального права.
Ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 30.04.1993 року передбачає право військовослужбовців на одержання за рахунок держави грошового
забезпечення, а також право на одержання речового майна, а за бажанням військовослужбовця - грошову компенсацію замість майна. Але, Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 11.03.2000 року, була призупинена дія частини 2 ст.9 зазначеного Закону в частині одержання за бажанням військовослужбовців саме грошової компенсації замість речового майна. Тому, військовослужбовці отримали право на час призупинення дії основного Закону на отримання за період проходження військової служби до 11.03.2000 року - часу набрання чинності Закону „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" - компенсацію за не отримане формене обмундирування, а з 11.03.2006 року - тільки речове майно замість компенсації.
Суд же, порушуючи положення цього Закону стягнув на користь ОСОБА_1 компенсацію і за період до 11.03.2000 року, і за період з 12.03.2000 року, всього суму 1815 грн. 74 коп.. На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме Закону „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", а доводи Чернігівського ОВК дають підстави для часткового її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст. 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату задовольнити.
Постанову Семенівського районного суду від 20 червня 2006 року скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Чернігівського обласного військового комісаріату грошової компенсації за період з 12.03.2000 року по 09.03.2004 рік в сумі 1548 грн. 58 коп.. Зобов"язати Чернігівський обласний комісаріат видати ОСОБА_1 речове майно за період з 12.03.2000 року по 09.03.2004 рік на суму 1548 грн. 58 коп..
В іншій частині постанову залишити без змін. Постанова набирає чинності негайно після її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України на протязі одного місяця після набрання чинності постановою апеляційного суду.