Справа № 22 - 1323/2007р.                                                     Головуючий у 1 інст. - Головченко М.М.

Доповідач - Шевченко В.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 серпня 2007 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Бойко О.В., Суддів - Горобець Т.В., Шевченка В.М.

При секретарі - Пільгуй Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2007 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до приватної науково-виробничої фірми "Алсита", розташованої в м.Києві по вул.Коперніка, 14 про стягнення пені та моральної шкоди, -

встановив:

Ухвалою судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2007 року позовна заява ОСОБА_1 повернута йому згідно ч.5ст.110 ЦПК та роз'яснено його право звернення до суду з позовом за місцем його проживання чи за місцем знаходження відповідача.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав до апеляційного суду Чернігівської області апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на те, що відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України та ч.1, ч.6 ст.29 ЦК України ним подано позов з дотриманням правил підсудності.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підсудний Ічнянському районному суду, оскільки ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстрації по Ічнянському району Чернігівської області не значиться.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія  суддів погодитись не може.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий  будинок,  квартира,  інше приміщення,  придатне для  проживання  в

2

ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення пені за несвоєчасне усунення недоліку проданого товару і не надання аналогічного товару та моральну шкоду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред"являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред"являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди або виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи у позові ОСОБА_1 зазначав місце свого проживання ст.Коломійцево Ічнянського району Чернігівської області, за якою йому направлялась судом копія оскаржуваної ухвали.

В позовній заяві ОСОБА_1, вказав місце де фактично проживає і в даному випадку якщо він на підставі реалізації свого права мати кілька будинків має кілька місць проживань то він вправі обрати один із двох судів які будуть компетентними розглянути справу. Виходячи з тих підстав що інститут прописки ( реєстрації ) до певної міри втратив своє правове значення, а визначення „ за місцем проживання позивача „ не охоплюється лише судом району де зареєстрований позивач, оскільки місце реєстрації не вважається місцем проживання то ОСОБА_1, мав право як позивач обрати для свого звернення із позовом Ічнянський районний суд.

Таким чином, ОСОБА_1 звернувся до суду місцем свого проживання, як це передбачено ч.5 ст.ПО ЦПК України, яка не вимагає від особи під час звернення до суду бути зареєстрованою за місцем її проживання.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду вимогам закону не відповідає і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, ч.2п.4 307,312, 313-315 ,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2007 року скасувати і передати питання   на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.