Справа № 22ц-1261 /2007 Головуючий у першій інстанції КАРАПУТА Л.В.
Категорія - цивільна Доповідач: Бойко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2007 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді БОЙКО О.В.
суддів: ГОРОБЕЦЬ Т.В., ШЕВЧЕНКА В.М.
При ШЛЬГУЙ Н.В.
секретарі:
За участі: представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ „Страхова компанія „Універсальна" про стягнення заборгованості по заробітній платі, витрат на відрядження та господарських витрат,
встановив:
ОСОБА_3 27.04.2006 року звернувся з позовом до ВАТ „Страхова компанія „Універсальна", в якому просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з грудня 2003 року по грудень 2005 року за його підрахунками у розмірі 58 605 грн. 31 коп., витрати на відрядження та господарські витрати, які мали місце в 2004 році на суму 10 801 грн. 68 коп.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд 1 інстанції прийшов до висновку, що на підставі наявних в справі доказів, зокрема: копії довіреності, копій видаткових касових ордерів, пояснень
2
сторін, не встановлено, що відповідач має заборгованість по заробітній платі перед позивачем.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду 1 інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд прийшов до висновку, що позивачу нараховувалась та була виплачена заробітна плата, проте жодного документу на підтвердження фактичної виплати заробітної плати позивачу надано не було як за період з грудня 2003 року по грудень 2005 року, так і на момент остаточного розрахунку при звільненні. Також, суд взяв до уваги як доказ виплати заробітної плати копію довіреності, на підставі якої ОСОБА_4 отримувала за позивача заробітну плату. Проте, суд не взяв до уваги того, що відповідач так і не надав суду оригіналу довіреності. Безпідставно суд взяв до уваги як доказ перевірку Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, яка взагалі не має ніякого відношення до правовідносин, що були предметом спору.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, рішення суду 1 інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням судового рішення та постановлениям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював в ВАТ „Страхова компанія „Універсальна": з 01.10.2002 року на посаді заступника генерального директора, з 01.10.2003 року за сумісництвом директором Київського представництва, з 01.07.2005 року директором дирекції з перестрахування.
23.01.2006 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням.
За час роботи позивачу нараховувалась, але не була виплачена заробітна плата за період з грудня 2003 року по грудень 2005 року у розмірі 64 315 грн. 10 коп. Розмір нарахованої заробітної плати підтверджується довідками відповідача (ах. 29-31).
Не була йому виплачена заробітна плата і при звільненні.
Доводи відповідача стосовно того, що позивачу заробітна плата була вчасно виплачена, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Посилання відповідача на видаткові касові ордери, відповідно до яких заробітну плату за позивача отримала ОСОБА_4 за довіреністю, пояснення третьої особи ОСОБА_4, показання свідка Новикової Н.М. з приводу того, що довіреність на отримання заробітної плати видавалась ОСОБА_3 на ім"я
3
ОСОБА_4 та посвідчувалась головним бухгалтером, і заробітна плата виплачувалась ОСОБА_4 і вона всю суму вносила в рахунок погашення кредиту за ОСОБА_3, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі докази у даному випадку не можна вважати допустимими.
Про факт отримання позивачем заробітної плати можуть служити письмові докази, які б достовірно підтверджували отримання позивачем чи за його дорученням іншою особою певних коштів.
Відповідно до ч.2 ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Ксерокопія довіреності, яка знята з копії (а.с.70) не може вважатись письмовим доказом, оскільки позивач заперечує видачу ним такої довіреності взагалі, а відповідач на неодноразову вимогу суду оригінал такої довіреності надати до суду не зміг, посилаючись про її відсутність в бухгалтерських документах.
А факт отримання ОСОБА_4 заробітної плати за позивача у даному випадку при відсутності оригіналу довіреності не свідчить про правомірність її виплати відповідачем.
Сумнівними є твердження представника третьої особи і про те, що довіреність була повернута позивачу після звільнення, бо дія довіреності припинена в зв"язку з закінченням її строку, оскільки в копії довіреності зазначено, що складена вона 01.10.2003 року і видана на три роки, позивач же звільнився 23.01.2006 року - в той час, коли строк довіреності ще не закінчився і не було підстав її йому повертати.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, суд 1 інстанції помилково вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, а тому висновки суду 1 інстанції не відповідають обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач не довів факт виплати позивачу заробітної плати, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на відрядження та господарські витрати, то дані вимоги не можуть бути судом задоволені, оскільки з даного приводу суду не було надано жодних доказів з приводу перебування позивача у відрядженнях та необхідність господарських витрат, які за твердженням позивача він поніс під час перебування у трудових стосунках з відповідачем. Крім того, у даному випадку позивачем пропущено строк звернення до суду з такими вимогами, поважності пропуску строку позивач не навів.
При задоволенні позовних вимог відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 964 грн. 65 коп. (643 грн. 15 коп. - 1% пропорційно задоволеної частини позовних вимог +321 грн. 50 коп. - сума, яка сплачується за подачу апеляційної скарги, виходячи з 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви) та
4
60 грн. витрат з ІТЗ (30 грн. витрат за розгляд справи в суді 1 інстанції та 30 грн. витрат за розгляд справи в апеляційному суді).
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 2, 3 ч.1 ст. 309, 313-315, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 115,116,121,233, 234 КЗпрП України, апеляційний суд
Вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 13 червня 2007 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ „Страхова компанія „Універсальна" на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2003 року по 31.12.2005 року у розмірі 64 315 грн. 10 коп. (без відрахування податків та інших обов"язкових платежів).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ВАТ „Страхова компанія „Універсальна" судовий збір на користь держави у розмірі 964 грн. 65 коп.
Стягнути з ВАТ „Страхова компанія „Універсальна" 60 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду цивільних справ (отримувач державний бюджет М.Чернігова).
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
4